Закон і Бізнес


Зарплатні експерименти

Служителі Феміди втратили п’яту частину статків. А до кінця року грошей на виплати може не вистачити


№37 (1231) 12.09—18.09.2015
МАРИНА ЗАКАБЛУК
12208

У першому кварталі 2015-го розмір суддівської винагороди зменшився майже вдвічі порівняно з попереднім роком. За останні 5 років такого суттєвого урізання зарплати ніколи не було. І хоча після зняття законодавцем обмежень на оплату праці винагорода служителів Феміди дещо збільшилася, виникла інша проблема: у бюджеті може не вистачити коштів на ці потреби.


Фінансовий приріст

Розмір зарплати відіграє не останню роль у виборі людиною професії. Багато хто вважає, що якісне здійснення правосуддя повинно оцінюватися на належному рівні. Хоча більшість служителів Феміди запевняють, що до суду їх привело покликання, бажання допомогти громадянам у захисті їхніх прав чи намір досягти вершини кар’єри юриста, дехто відверто зізнається: вагомим аргументом на користь прийняття такого рішення був і розмір винагороди.

За оцінками експертів, у 2012-му зацікавленість суддівською професією досягла піку активності. Пояснюється це тим, що з 1 січня саме цього року винагорода почала регулюватися законом «Про судоустрій і статус суддів»: посадовий оклад володаря мантії місцевого суду встановлювався в розмірі 8 мінімальних зарплат (до цієї суми додавалися доплати за вислугу років, перебування на адмінпосаді, науковий ступінь та ін.).

До 2012 р. розмір зарплати визначався постановою Кабінету Міністрів «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3.09.2005. Для порівняння: за даними, отриманими «ЗіБ» від Державної судової адміністрації, у 2010—2011 рр. представники місцевих загальних судів отримували щомісяця в середньому 6000 грн., апеляційних господарських — майже 10000 грн. (див. таблицю. — Прим. ред.). А вже в 2012-му робота перших оцінювалася в 12900 грн. (винагорода зросла на 115%), а других — в 15300 грн. ( на 58%).

Такого фінансового буму служителі Феміди не відчували давно. Завдяки проведеній у 2010 році реформі та ухваленню нового закону «Про судоустрій і статус суддів» їхні доходи нарешті перестали залежати від доброї волі Уряду і були закріплені на законодавчому рівні. Тож, окрім представників місцевих загальних судів, суттєво потовщали гаманці володарів мантій з апеляційних загальних та окружних адміністративних установ — їхні зарплати збільшилися майже на 100%.

Звичайно, це зовсім не означає, що таке підвищення далося доволі легко. ДСАУ довелося докласти певних зусиль, аби винагорода володарів мантій зросла. Так, виникала небезпека виплати зарплат суддям зі спецфонду держбюджету, тобто за рахунок коштів, які надходять від сплати судового збору. Доводилося боротися із дефіцитом коштів на оплату праці та нарахувань на заробітну плату та «наближати» видатки з останніх кварталів на перший та другий.

Режим економії не нашкодив

Попри ці складнощі, наступного року середньомісячний розмір суддівської винагороди зріс ще на 30% у всіх місцевих та апеляційних установах. Річ у тому, що з 1 січня 2013 р. посадовий оклад збільшився з 8-ми «мінімалок» до 10-ти. Знову ж таки — відповідно до закладеного в законі поступового зростання суддівської винагороди.

Однак у минулому році законникам довелося перейти на режим економії та відмовитися від багатьох соціальних гарантій. До того ж посадовий оклад не був збільшений до 12 мінімальних зарплат, як передбачалося законом, а залишився на попередньому рівні. Влітку 2014-го нардепи внесли зміни до держбюджету, обме­живши максимальний місячний розмір винагороди для всіх володарів мантій 15-ма мінімальними зарплатами.

Однак, як не дивно, розмір винагороди від цього не постраждав. Він навіть трохи збільшився — в середньому на 6%. Так, представники окружних адмінсудів отримували щомісяця в середньому 16500 грн., місцевих господарських — 17500 грн., місцевих загальних — 18100 грн. Служителі Феміди з апеляційних установ могли похвалитися ще більшим доходом: 20400 грн. (апеляційні адмінсуди), 20500 грн. (апеляційні господарські установи) та 21000 грн. (апеляційні загальні суди).

Переполовинена зарплатня

Та раділи законники зарплатному підвищенню недовго. З січня цього року посадовий оклад суддів місцевих установ не збільшився до 15 мінімальних заробітних плат, як було заплановано під час проведення реформи 2010 року. Напередодні новорічних свят народні обранці зробили «подарунок»: прийняли закон «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014, який поховав усі надії вершителів правосуддя на зростання добробуту.

Так, парламентарі вирішили, що посадовий оклад місцевого судді в 15 «мінімалок» — це забагато. Його зменшили до 10-ти мінімальних зарплат. Та й на цьому не зупинилися, адже у «Перехідних положеннях» записали: «…у 2015 році максимальний місячний розмір… суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної зарплати, а при скороченні чисельності працівників — 10 розмірами мінімальної зарплати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі)».

Тобто володарів мантій усіх інстанцій фактично урівняли в оплаті праці — 8526 грн. (максимум —12180 грн. за умови скорочення штату). Щоправда, таке посягання на матеріальні гарантії суддівської незалежності тривало лише квартал: з 1 квітня всі обмеження скасували. Подейкують, не без переконань з боку закордонних експертів. Воно й не дивно, оскільки подібні зигзаги в оплаті праці виходять за межі як конституційних гарантій, так і рекомендацій європейських інституцій щодо суддівської незалежності. Адже у І кварталі, за даними ДСАУ, розмір винагороди зменшився майже вдвічі порівняно із 2014-м. Особливо відчутно фінансова криза вдарила по гаманцях представників апеляційних господарських судів: як уже зазначалося, в минулому році вони отримували щомісяця в середньому 20500 грн., а протягом січня — березня 2015-го — всього-на-всього 10000 грн.

Статки людей в мантіях з окружних адмінсудів кожного місяця складали лише 10581 грн., місцевих загальних — 10676 грн., місцевих господарських — 11435 грн., апеляційних адміністративних — 11981 грн., апеляційних загальних — 12123 грн.

Майже мільярдний борг

Однак коли справа дійшла до практичної реалізації зняття обмежень на винагороду, райдужні перспективи швидко розвіялися. У державному бюджеті на цей рік на такі фінансові нововведення гроші не передбачені (всього в кошторисі на оплату праці було виділено 2 млрд грн.). Відтак виникла необхідність збільшити видатки на зарплатні потреби. «Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 1 квітня, обмеження на винагороду знімаються. Із цим проблем не виникає. Проблема в іншому — де взяти кошти?» — переймався на одному із засідань Ради суддів голова ДСАУ Зеновій Холоднюк.

Відповідно до даних ДСАУ після зняття обмеження доходи законників у квітні—червні дещо зросли. Але загалом за результатами І півріччя 2015-го середня зарплата володарів мантій зменшилася на 20% порівняно з минулорічною.

Утім, побоювання З.Холоднюка щодо недостачі коштів для виплати винагороди виявилися небезпідставними. За інформацією судової адміністрації, станом на 1 вересня дефіцит фонду оплати праці володарів мантій сягнув 640 млн грн. За прогнозами ДСАУ, незабаром борг держави перед суддями зросте до майже 800 млн грн. Очільники РСУ та ДСАУ попросили Уряд внести зміни до головного фінансового документа на 2015 р. для покриття дефіциту. 8 вересня Кабмін схвалив відповідний проект змін до закону про держбюджет, однак вирішив, що органам судової влади вистачить і 121,1 млн грн.

Але ця сума піде не тільки на виплату зарплат володарям мантій. Тому ці додаткові кошти кардинально не вплинуть на ситуацію. На думку експертів, через значне зростання дефіциту зарплатних коштів до кінця року у бюджеті може не залишитися грошей на виплату винагороди. За їхніми підрахунками, асигнування на оплату праці суддів можуть закінчитися десь у жовтні. І «наближати» щось вже не буде можливості. Хіба що українці вдвічі активніше почнуть звертатися до судів і тим самим поповнять спецфонд сплатою збору.

От і виходить, що ні гарантії незалежності володарів мантій, прописані в Основному Законі, ні неодноразове висловлення Конституційним Судом позиції, що держава зобов’язана забезпечувати фінансування та належні умови для діяльності Феміди, ні думка самих вершителів правосуддя не рятують їхні винагороди від проведення над ними дослідів. Однак відомий вислів стверджує: дешеве правосуддя дорого обходиться суспільству.

З темпами зростання рівня середньої суддівської винагороди у 2010—2015 роках можна ознайомитися тут