Закон і Бізнес


Куди позиватися до АМК?


№33-34 (1227-1228) 15.08—31.08.2015
9171

Законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 17 червня 2015 року №3-256гс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

17 червня 2015 року                              м.Київ                                           №3-256гс15

Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Потильчака О.І.

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуля В.С.,

               Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Кривенди О.В.,

               Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,

               Терлецького О.О., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Антимонопольного комітету України про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 1.04.2015 в справі №910/1331/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до АМК, третя особа — виконавчий комітет Сумської міської ради, про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛИ:

У січні 2014 року ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.11.2013 №31-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.05.2014 до участі у справі як третю особу залучено виконавчий комітет Сумської міської ради.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.08.2014 провадження у справі припинено з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу.

Ухвалу суду мотивовано тим, що на час розгляду господарської справи №910/1331/14 існувало рішення адміністративного суду, який у межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.08.2014 скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК підставою для припинення провадження у господарській справі є існування рішення саме господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки адміністративні суди не є «іншим органом» у розумінні положень п.2 ч.1 ст.80 ГПК, а справи у спорах за участю органів АМК підвідомчі господарським судам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі.

Постановою ВГС від 1.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 скасовано, ухвалу господарського суду м.Києва від 13.08.2014 залишено в силі.

Залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, ВГС виходив із того, що на час вирішення спору у господарському суді набрало законної сили рішення адміністративного суду, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; це рішення не було змінено чи скасовано в касаційному порядку, тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.80 ГПК.

У заяві про перегляд ВС постанови ВГС від 1.04.2015 з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.11116 ГПК, АМК просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015.

При цьому заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень ст.60 закону «Про захист економічної конкуренції», стст.2, 4 КАС та ст.12 ГПК.

На обгрунтування заяви АМК надано копії постанов ВГС від 28.09.2010 у справі №14/132, 1.07.2008 у справі №15/916, 3.12.2014 у справі №910/1331/14, від 30.09.2014 у справі №916/2092/14, копії ухвал ВАС від 5.02.2015 у справі №К/9991/64312/12, від 29.01.2015 у справі №К/9991/82105/12, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.

Так, зокрема у постанові від 28.09.2010 у справі №14/132 ВГС висловив правову позицію про те, що спір у справі про визнання протиправним і скасування рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню за правилами ГПК.

ВАС, закриваючи провадження в адміністративній справі №К/9991/64312/12 за позовом товариства про скасування рішення АМК, в ухвалі від 5.02.2015 зазначив, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки підвідомчий господарським судам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників АМК та ТОВ «Сумитеплоенерго», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах ВС дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм права, які визначають юрисдикцію адміністративних і господарських судів, ВС виходить із нижченаведеного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «Сумитеплоенерго» про визнання недійсним рішення АМК №31-р/тк.

Відповідно до ст.1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГПК передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом п.3 ч.1 ст.12 ГПК господарським судам підвідомчі справи за заявами органів АМК з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Згідно зі ст.1 закону «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Положеннями ч.2 ст.2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із цим ч.2 ст.4 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Так, законом «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів АМК.

Зокрема, положеннями ч.1 ст.60 цього закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення ст.12 ГПК, ч.2 ст.4 КАС, справи зі спорів про оскарження рішень органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК, за винятком, відповідно до положень ст.19 КАС, вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Крім того, слід зазначити, що посилання ВГС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі №818/305/14 як на підставу для припинення провадження у господарській справі №910/1331/14 відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК є помилковим, оскільки зазначене судове рішення не є рішенням господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір.

Відповідно до положень ст.11125 ГПК суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.11116 цього кодексу.

За наявності підстав, передбачених, зокрема п.2 ч.1 ст.11116 цього кодексу, суд має право:

1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності):

а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції;

б) скасувати судове рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині.

Ураховуючи те, що судом касаційної інстанції при винесенні постанови у справі, яка розглядається, допущено порушення норм процесуального права, заява АМК підлягає частковому задоволенню, постанова ВГС від 1.04.2015 — скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.11114, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву АМК задовольнити частково.

Постанову ВГС від 1.04.2015 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.