Вибір майбутніх поколінь

Медіація: найкоротший місток до порозуміння та взаємовигідного розв’язання конфлікту

Зіткнення з вибором і прийняття рішення — складні перехрестя в житті кожної людини. Коли виникає спір, переважна більшість людей уважає, що його слід вирішити через суд, залишивши за собою можливість критикувати й оскаржувати вердикт у разі незадоволення результатом.

На практиці, однак, дедалі частіше чуємо, що менш болючою і більш ефективною є процедура мирного вирішення конфліктів, яка має назву «медіаційна». І тільки правова необізнаність, незнання ефективних шляхів захисту власних інтересів часто-густо призводять до того, що людина обирає не той спосіб захисту в суді та, відповідно, не отримує очікуваного результату.

У спорі перемагає… дружба

На відміну від судових методів урегулювання суперечок, медіація є посередництвом. Незалежний медіатор проводить процедуру та в жодному разі не приймає рішення замість учасників спору. Саме факт прийняття учасниками конфлікту власного рішення, яке найбільше враховує їхні інтереси, і є запорукою успіху в медіації. Адже відповідальність за безумовне виконання прийнятого рішення беруть на себе учасники спору. У такому випадку немає потреби скаржитися, додатково витрачати кошти на суди та адвокатів.
Процедура медіації — це не перетягування шальок терезів Феміди в той чи інший бік усіма можливими способами. Медіація — це розробка учасниками спору з допомогою неупередженої особи спільних позицій через індивідуальні чи спільні засідання, які проводяться за певною процедурою.
У процесі медіації, на відміну від судового засідання, враховується емо¬ційний стан учасників конфлікту, глибинні причини спору. Мета процедури — побудувати містки розумін¬ня від одного учасника спору до іншого, а не «спалити» їх примусовим рішенням суду. Завдяки медіації між учасниками конфлікту зберігаються добросусідські, дружні стосунки та надається можливість співпрацювати в майбут¬ньому.
Притаманна медіації риса — конфіденційність — на відміну від відкритого судового процесу, забезпечує збереження в таємниці як процесу переговорів, так і можливих поступок і досягнутих домовленостей. Угода, укладена в результаті медіаційної процедури, не обмежується предметом судової справи та містить як зобов’язання щодо збереження репутації, вибачення, так і більш матеріальні речі.

Поступки — через законодавчу визначеність

Ухвалення закону, який би регулював процедуру медіації, передбачав обов’язковість прийнятих в її результаті рішень та зобов’язував суб’єктів владних повноважень застосовувати всі заходи для вирішення спору в досудовому порядку, значно б полегшило просування медіації в Україні.
Наш менталітет потребує законодавчої визначеності. Тобто, якщо певних дій вимагає закон — ми це робимо або хоча б намагаємося, а якщо ні, то навіть у випадку, коли нам це вигід¬ніше, більшість схиляється до звичного способу вирішення проблеми — походу до суду. До того ж існування в деяких органах контролю як письмових, так і усних наказів стояти на своїх позиціях до кінця та оскаржувати все до найвищої судової інстанції не сприяє порозумінню суб’єктів господарювання та громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування.
Взаємні поступки в адміністративних справах, сторонами в яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, можливі тільки в межах закону та з дотриманням антикоруп¬ційного законодавства. Цей факт є безперечним. Але ж трапляються ситуації, коли фактично немає спору, а є лише небажання чиновника виконати вимоги існуючих нормативно-правових актів. Подолати цей опір можливо не тільки з допомогою судового рішення. «Мавпочка відповідальності» краще виглядає на плечах судової влади, ніж на плечах чиновницького апарату, тим більше що нині тільки ледачий не написав про суддів погано.

Допомога у визначенні інтересів

Присудова медіація надає можливість протидіяти корупції та обілити почесне звання «суддя», ос¬кільки медіатор не приймає рішення, все роблять учасники конфлікту. Суддя тільки спостерігає, спрямовує та допомагає. Спілкування не в залі суду, а в кабінеті за чашкою чаю наближає суддю до людини, але водночас не веде до панібратства, оскільки медіація — це теж чітко структурована процедура, а не вільна бесіда на всі можливі теми.
У структурі медіації після вступної частини, під час якої визначаються правила процедури та проходить перше знайомство з учасниками, йде стадія розвідки, тобто з’ясування позицій щодо суті спору, з яких на третій стадії відокремлюються інтереси. Саме цей процес визначення дійсних інтересів сторін і є кульмінаційною, поворотною точкою в медіації.
Найбільш повне з’ясування інтересів залежить від правильної постановки питань суддею-медіатором та від бажання учасників відкрити таємні й глибинні причини конфлік¬ту. Після визначення інтересів, установлення їх пріоритетності здійснюється перехід до розробки варіантів рішень, котрих може бути яка завгодно кількість (залежно від уподобань та фантазії учасників процедури). На останній стадії з усіх варіантів рішення ви¬значаються найбільш реальні та справедливі, укладається угода, яка є обов’язковою для учасників процедури.
Медіатор нічого не підписує, що також робить неможливим корупційне діяння. Як правило, внаслідок правильно проведеної медіації учасники спору або відмовляються від позову, апеляційної чи касаційної скарги, або укладають на базі медіаційної угоди мирову, яка затверджується судом та приводить до закриття провадження у справі.

Превага — в добровільності

До головних переваг медіації слід віднести такі:
- економія коштів, часу та емоційних сил учасників спору;
- при проведенні медіаційної процедури обстановка, регламент та зміст процесу можуть бути ви¬значені індивідуально;
- орієнтація не стільки на конфлікт (з’ясування того, хто правий, а хто винний) чи виграш, скільки на конструктивний пошук взаємовигідних рішень;
- легке пристосування під часові, особисті та інші уподобання учасників, тобто те, коли, де і як довго спілкуватися, вирішують учасники спору самі, за погодженням з медіатором;
- сфера приватних інтересів учасників надійно захищена конфіденційністю процедури;
- можливість зазирнути в майбутнє та застосувати свої творчі здібності.
При вирішенні спору за допомогою медіації досягнуті домовленості, як правило, більш довговічні та відповідають реальному стану речей, що не тільки сприяє впровадженню в життя досягнутих рішень, а й сам процес виконання йде природним, добровільним шляхом.
У країнах, де медіація використовується дуже широко (до них належать Нідерланди, Німеччина, США), є розуміння того, що цей спосіб веде до розвантаження судів, сприяє нормалізації та гармонізації відносин у суспільстві. Розвиток альтернативних способів вирішення спорів сприяє ефективному здійсненню правосуддя, підвищує рівень довіри та поваги до суддів.

На користь примирення

Історія розвитку медіації в Україні нараховує вже два десятки років, але тільки три останні з них (завдяки цілеспрямованому впровадженню в рамках Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Прозорість та ефективність судової системи України») вона стала приносити конкретні результати.
Наявна на цей час правова база дозволяє зупиняти провадження у справах для примирення сторін, яке можливо проводити за участю судді-медіатора. На користь присудової медіації говорить те, що, незважаючи на численні приклади корупційних проявів та інші негативні приклади зловживання судовою владою, більшість населення все ж таки довіряє суддям.
Використання медіації в сімейних справах ні в кого не викликає подиву, а за¬стосування в податкових спорах, на думку деяких колег, є сумнівним. Хоча, наприклад, питання погашення податкового боргу непокоїть як податковий орган, так і підприємця, а досягнення домовленості щодо строків та умов погашення боргу можливе завдяки роботі, проведеній суддею-медіатором.
Запровадження в Національній школі суддів України такого курсу, як медіація, видання посібника для практичного навчання меді¬ації, продовження навчання працюючих суддів основам медіації, прийняття спеціального закону — все це й багато чого іншого дає нам можливість сподіватися, що медіація посяде відповідне місце в нашому суспільстві та стане вибором майбутніх поколінь при вирішенні конфліктів.

Валентина ЯМАНКО, суддя Донецького апеляційного
адміністративного суду, медіатор