Закон і Бізнес


Борги із собою не забереш


№29 (1223) 18.07—24.07.2015
110034

На поручителя може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та зафіксованої згоди поручителя. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 3 червня 2015 року №6-206цс15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

3 червня 2015 року                       м.Київ                                                     №6-206цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду в складі:

головуючого — Лященко Н.П.,

суддів: Григор’євої Л.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,

               Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Народна довіра» до Особи 1, Особи 2, Особи 3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за заявою кредитної спілки «Народна довіра» про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.01.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року кредитна спілка «Народна довіра» звернулась до суду з позовом до Особи 1, Особи 2, Особи 3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

Зазначала, що 2.09.2011 між нею та Особою 4 було укладено кредитний договір №ІК/11-142, відповідно до якого КС «Народна довіра» надала Особі 4 кредит у розмірі 40 тис. грн. зі сплатою 5% річних на строк до 20.09.2014. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між спілкою та Особою 1, Особою 2
та Особою 3 було укладено договір поруки №ІК/11-142-П від 2.09.2011, за умовами якого поручителі взяли на себе зобов’язання відповідати всім своїм майном за виконання боржником умов кредитного договору.

Посилаючись на те, що з 25.08.2012 боржник не виконує взяті на себе зобов’язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, що станом на 1.06.2013 складала 56575 грн. 35 коп., позивач просив стягнути її на свою користь солідарно з відповідачів.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 21.11.2013 в задоволенні позову КС «Народна довіра» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду ­Херсонської області від 11.03.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову КС «Народна довіра»: стягнуто солідарно з Особи 1, Особи 2,
Особи 3
на користь КС «Народна довіра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53488 грн. 96 коп. та судові витрати у справі в розмірі 468 грн. 38 коп. з кожного.

Ухвалою ВСС від 14.01.2015 касаційну скаргу Особи 3 задоволено: рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11.03.2014 в частині позовних вимог КС «Народна довіра» до Особи 3 скасовано, залишено в цій частині в силі рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 21.11.2013. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду заяві про перегляд ухвали ВСС від 14.01.2015 КС «Народна довіра» порушує питання про скасування ухваленого у справі судового рішення касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пп.1 та 4 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу, — неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ч.1 ст.523, ч.3 ст.559 Цивільного кодексу.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення КС «Народна довіра» посилається на ухвалу ВСС від 28.05.2014, на ухвалу ВС від 18.04.2012 та на постанови ВС від 26.12.2011 та від 17.04.2013.

КС «Народна довіра» вказує на те, що правові висновки ВС та ВСС про застосування зазначених норм матеріального права не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції, в наданих для прикладу судових рішеннях, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 2.09.2011 між КС «Народна довіра» та Особою 4 укладено кредитний договір №ІК/11-142, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії на суму 40 тис. грн. на строк до 20.09.2014.

2.09.2011 між КС «Народна довіра» та Особою 4 укладено додатковий договір №1/ІК/11-142 до кредитного договору №ІК/11-142, за умовами якого КС «Народна довіра» надала Особі 4 транш у розмірі 40 тис. грн., а останній зобов’язався повернути транш та відсотки за користування кредитом відповідно до графіка повернення коштів у строк до 20.09.2014. Згідно з видатковим касовим ордером Особа 4 отримав кошти за додатковим договором №1/ІК/11-142 безпосередньо в касі КС «Народна довіра».

Того ж дня на забезпечення виконання позичальником узятих на себе зобов’язань між позивачем та Особою 1,
Особою 2, Особою 3 укладено договір поруки №ІК/11-142-П, відповідно до умов якого Особа 1, Особа 2, Особа 3 як солідарні поручителі зобов’язалися всім своїм майном відповідати перед кредитором за повне та своєчасне виконання Особою 4 зобов’язань, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії №1 Особа 4 помер, Інформація 1.

З матеріалів справи вбачається, що за життя Особа 4 допустив порушення умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. На вимогу банку ні позичальник, ні поручителі, які отримали у передбаченому порядку повідомлення, не сплатили прострочену заборгованість, яка станом на 12.09.2012 складала 37342 грн. 43 коп., у зв’язку з чим їм було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов’язання за кредитним договором та повернення суми позики та передбачених договором відсотків у повному обсязі.

Таким чином, зважаючи на те, що позичальник порушив свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, станом на день його смерті за ним рахувалася заборгованість в розмірі 53488 грн. 96 коп., з яких 34973 грн. 88 коп. заборгованості за кредитом та 18515 грн. 08 коп. — заборгованість за відсотками.

Згідно з відомостями нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини спадкоємцями після смерті Особи 4 є мати померлого — Особа 5, дружина померлого — Особа 1, донька померлого — Особа 6 та син померлого — Особа 2, який відмовився від прийняття спадщини на користь Особи 1.

Відмовляючи в задоволенні позову КС «Народна довіра», суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував захист свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором у спосіб, передбачений ст.18 ЦК — шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на борговому документі, а тому має право на виконання зазначеного виконавчого документа в порядку виконавчого провадження. Крім того, суд вважав, що немає підстав для стягнення заборгованості з поручителів, оскільки вони не давали згоди відповідати за зобов’язаннями нових боржників — спадкоємців, а також поручителі не є солідарними боржниками між собою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову КС «Народна довіра», суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з умовами договору поруки поручителі зобов’язались відповідати за зобов’язаннями боржника в повному обсязі, отже, є підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором, а Особа 1 як єдиний спадкоємець Особи 4,
прийняла спадщину, а тому також повинна відповідати за зобов’язанням у межах спадкової маси.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до Особи 3 та залишаючи в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя Особи 3 після смерті боржника Особи 4 немає, оскільки поручитель не давав згоди відповідати за нових боржників після смерті первісного боржника.

Ухвала ВС від 18.04.2012 не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки вона прийнята за наслідками перегляду справи у зв’язку з винятковими обставинами і не є рішенням суду касаційної інстанції.

Разом із тим, в іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, посилається у своїй заяві КС «Народна довіра», на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалі ВСС від 28.05.2014, міститься висновок про те, що на поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням.

Аналогічна правова позиція висловлена і в постановах ВС від 26.12.2011 та від 17.04.2013.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК в разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями стст.553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями ст.523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

Згідно із ч.3 ст.559 ЦК порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до стст.1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи —
її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким кредитором у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. Таку згоду поручителів зафіксовано у п.4.5 договору поруки від 2.09.2011 №ІК/11-142-П.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції помилково скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до одного з поручителів Особи 3 й залишив у цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, а тому на підставі п.«б» ч.2 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС приходить до висновку про задоволення заяви КС «Народна довіра» та скасування ухвали суду касаційної інстанції із залишенням у силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.«б» ч.2 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву кредитної спілки «Народна довіра» задовольнити.

Ухвалу ВСС від 14.01.2015 скасувати, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11.03.2014 залишити в силі.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.