У конституційних тенетах

КС може врятувати суддів від зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання. При цьому — нашкодити собі

Пленум Верховного Суду звернувся до Конституційного Суду з проханням перевірити на відповідність акту найвищої юридичної сили положення закону «Про судоустрій і статус суддів», якими врегульовано питання розміру щомісячного довічного грошового утримання володарів мантій. Експерти припускають, що рішення КС, з одного боку, поновить гарантії незалежності служителів Феміди, а з другого — викличе шквал критики в суспільстві.

Повернення старих норм

У минулому році парламент двічі змінював розмір щомісячного довіч­ного грошового утримання служителів Феміди: у березні — з 80 до 70% суддівської зарплати (корективи внесені законом «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Украї­ні»), а в грудні нардепи забрали ще 10% (у відповідності із законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»).

Однак володарі мантій не впадали у відчай: вони знали, що ці обмеження діятимуть тимчасово — до покращення економічної ситуації в країні. Та й прийнятий у лютому закон «Про забезпечення права на справедливий суд» вселяв надії: у відповідності до нього спеціальний закон служителів Феміди був викладений у новій редакції.

Так, розглядаючи питання розміру щомісячного довічного грошового утримання, реформатори вирішили повернутися до давно забутої норми закону «Про статус суддів» від 15.12.92. Автори оновленого спецакта записали: таке утримання виплачується в розмірі «80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років «розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не може бути більшим, ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довіч­ного грошового утримання».

При цьому «в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Зміни за змінами

Однак володарі мантій раділи недовго. Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» ще не набрав чинності (це мало відбутися 28 березня), а до нього вже потрапили корективи, передбачені ще одним актом — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015. Так, розмір щомісячного довічного грошового утримання був зменшений на 20%: з 80 до 60%. Норми щодо 2-відсоткового збільшення виплати та перерахунку утримання взагалі були вилучені.

Натомість з’явилося положення: максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (тобто 9490 грн.).

Тому Пленум ВС і звернувся до КС з поданням щодо відповідності згаданих «обмежувальних» норм ст.8, ч.1 ст.21, ч.1, пп.2, 9 ч.5 ст.126 Конституції. Тепер від КС залежить, чи буде максимальний розмір грошового утримання однаковим для всіх володарів мантій.

Попередження були

Як зауважив на засіданні Пленуму очільник ВС Ярослав Романюк, законодавець звузив гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту володарів мантій у відставці, що є неприйнятним. Найбільш небезпечним, на думку головного «верховника», є те, що ці зміни не тимчасові, а постійні, отже, призведуть до ліквідації інституту відставки судді назавжди.

Схоже застереження зробило головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради у висновку до проекту закону щодо пенсійного забезпечення, прийнятого 2 березня 2015-го. «Враховуючи, що наслідком прийняття проекту може бути суттєве зменшення рівня життя пенсіонерів, зазначені заходи доцільніше приймати як тимчасові, наприклад на період дії закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (з можливою пролонгацією його дії при прийнятті закону про державний бюджет на наступний рік у разі, якщо економічне становище України не буде покращуватися), а не як норми постійної дії», — йшлося в документі. Однак народні обранці не звернули на це увагу.

До речі, ініціатором згаданого проекту виступив Кабінет Міністрів. У пояснювальній записці до документа зазначалося, що його реалізація сприятиме збалансуванню бюджету Пенсійного фонду та ефективному і раціональному використанню грошей зі скарбниці. Проект погодили з профільними міністерствами та ПФУ. Думка суддівської спільноти до уваги не бралася.

Як не було відповідної реакції на зауваження ГНЕУ: «Розуміючи складність обставин економічного та політичного стану держави, вважаємо, що запровадження такої пропозиції повинно мати досить потужне її економічне обгрунтування. Принаймні до законопроекту не додано відповідних розрахунків про те, скільки коштів буде вивільнено від його запровадження і який позитивний влив на подальший розвиток країни, крім вищезгаданих порушених прав громадян, він матиме».

На думку експертів, Уряд та парламент не цікавили сторонні думки, адже вони, заручившись підтримкою громадськості, відстоювали ідею «пенсійної рівності». Мовляв, однакові виплати повинні отримувати всі: і шахтарі, і металурги, і чиновники, і судді.

Дві реакції

Проте в гонитві за прихильністю народу, якому звідусіль нав’язується запекла нелюбов до служителів Феміди, представники влади забули про Конституцію. Так, у своїх рішеннях КС не­одноразово зазначав: щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності володарів мантій. Ця гарантія не може бути звужена чи скасована під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних. За словами Я.Романюка, це цілком узгоджується з міжнародними нормами про забезпечення незалежності судової влади, дотримуватися яких має й Україна відповідно до взятих на себе зобов’язань. Адже належний рівень матеріального забезпечення володаря мантії є не пільгою і не привілеєм, а необхідним елементом, який убезпечує його від спокуси прийняття неправосудного рішення з метою грошової вигоди для себе. «Держава має поважати задекларовані нею гарантії», — наголосив очільник ВС.

Інші експерти дотримуються діаметрально протилежної точки зору: представники влади не забули про гарантії, передбачені Конституцією, вони добре знають про рішення КС. Та в нинішніх умовах, коли громадськість радикально налаштована, на першому місці стоїть політично-суспільна необхідність прийняття того чи іншого закону, а не відповідність його акту найвищої юридичної сили.

Дехто з фахівців уважає, що неважко було передбачити: зменшення щомісячного довічного грошового утримання не надто сподобається володарям мантій, і вони звертатимуться до КС. Та такий розвиток подій не бентежить ані нардепів, ані урядовців. Адже якщо КС визнає зміни до закону неконституційними (а більшість експертів схиляється до думки, що так воно і буде), це може тільки налаштувати суспільство проти Феміди, зокрема проти КС. Зважаючи на події, які останнім часом відбуваються довкола єдиного органу конституційної юрисдикції, складається враження, що сьогодні представники влади саме цього і добиваються.

Тож прийняте КС рішення, припускають експерти, з одного боку, відновить «конституційну справедливість» та врятує володарів мантій від зменшення щомісячного довічного грошового утримання, а з другого — викличе шквал критики в суспільстві: буцімто судді встановлюють собі привілеї. Адже легше ж критикувати, ніж заглянути в Основний Закон і зрозуміти, хто ж насправді неправий — КС чи парламент, який прийняв «провокаційний акт».

Довідка «З Б»

Із висновку головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради до законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»

Запровадження пропозиції щодо поширення порядку виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановленого цим законом, на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії призведе до порушення конституційних прав громадян у частині звуження прав при прийнятті нових законів (ст.22 Конституції), а також до порушення ст.58 Конституції, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.