Закон і Бізнес


Система спірних координат

Механізм автоматичного розподілу справ ледь не посварив членів РСУ


Суддівське самоврядування, №49 (984) 01.12—10.12.2010
4072

Як повідомляв наш тижневик у попередньому числі, члени Ради суддів вирішили відступити від звичного графіка роботи і провели друге засідання поспіль, аби встигнути до 1 грудня затвердити Положення про автоматизовану систему документообігу суду.


Втім, реалізовувати вимогу п.16 «Перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» представникам вищого органу суддівського самоврядування доводиться з труднощами. Дискусія стосовно інновації, покликаної вбезпечити обителі Феміди від адміністративного втручання в процес розподілу справ і гарантувати неупередженість при їх розгляді, в стінах Державної судової адміністрації тривала кілька годин. Попри те що члени РСУ так і не дійшли згоди стосовно певних моментів, алгоритм роботи автоматизованої системи вони все-таки затвердили.

Принципова уніфікація

«Краще поганий мир, ніж гарна війна, — заявив перед початком розгляду цього питання очільник РСУ Ярослав Романюк. — Автоматизована система мусить бути запроваджена і має запрацювати». Він за¬кликав колег вчасно схвалити запропонований ДСАУ алгоритм роботи цього механізму, навіть якщо в ньому є спірні моменти. Останні головуючий запропонував вирішити в процесі аналізу цього документа.
Спершу присутні хотіли затверджувати кожен пункт положення, однак потім вирішили озвучувати лише той, до якого надійшли зауваження. Аби не витрачати багато часу, учасники засідання запропонували створити робочу групу, яка і мала доопрацювати положення.
Претензії в присутніх виникли буквально з першого пункту. Зокрема, секретар РСУ Тетяна Козир озвучила пропозицію за¬класти в положення ті самі принципи, що передбачено в законі, стосовно розподілу справ між суддями з додержанням принципу «вірогідності й черговості» (в документі йдеться лише про останній. — Прим. ред.). Щоправда, і в законі, за словами Павла Гвоздика, ці поняття трактуються по-різному, тому доцільніше було б визначити, який принцип закладати: черговості чи вірогідності? «Черговість — для судді, віро¬гідність — для справи», — відповіла на запитання заступниця голови ради Раїса Ханова.
Прояснити ситуацію вирішив головуючий, на переконання котрого, положення приймається в розвиток закону, в якому зазначено: при вирішенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеці¬алізації, а також вимог процесуального закону. Він погодився з Р.Хановою стосовно того, що принцип вірогідності стосується розподілу справи, а черго¬вос¬ті — конкретного служителя Феміди. У свою чергу П.Гвоздик зауважив: на практиці останній принцип може не спрацювати і навантаження в одного судді може виявитися вдвічі більшим порівняно з іншими. У підсумку, незважаючи на певні «підводні течії» згаданого документа, присутні все ж вирішили узгодити згаданий пункт із нормою закону, внісши від¬повідні доповнення.

Складнощі листування

Свої застереження стосовно автоматичного механізму розподілу справ ви¬словив і Сергій Амєлін. На переконання представника Вищого адміністративного суду, вихідний номер документа, який підлягає відправленню, має складатися не з єдиного унікального номера справи, а з номера провадження. «Єдиний унікальний номер формується спочатку, і нікуди він не подінеться. Разом з тим у касаційних інстан¬ціях трапляються непоодинокі випадки, коли в одній і тій же справі, яка має унікальний номер, відкрито кілька проваджень, які перебувають у різних суд¬дів», — пояснив він. За словами С.Амєліна, відповідна пропозиція допоможе уникнути плутанини. «Це стосується лише листування», — підкреслив він.
Сумніви стосовно до¬цільності запровадження єдиного унікального номера для кожної справи виникли у П.Гвоздика, на переконання якого, тим самим судді «ускладнюють собі життя». За словами представника Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кри¬мінальних справ, оскільки нині мова йде лише про за¬провадження автоматизованої системи документо¬обігу у межах одного суду, а не всіх видів юрисдикції, унікальний номер не потрібен. «Він буде мати значення в єдиній системі, а в окремому суді все прив’язується до номера справи», — відзначив він.
У свою чергу очільник ДСАУ Руслан Кирилюк погодився з пропозицією С.Амєліна. Що стосується критики на адресу унікального номера, то за ним, на переконання керманича судової адміністрації, майбутнє. Підтримали ідею представника ВАС й інші учасники засідання.
До речі, цього разу, на відміну від минулого зібрання РСУ (див. попереднє число нашого тижневика. — Прим. ред.), увага не зосереджувалась на формулюваннях рішень. «Не розставляти коми» в документі, а плідно працювати над його суттю попросив колег головуючий. Однак якщо представникам вищого органу суддівського самоврядування і вдалося зекономити час на організаційний моментах, то під час тривалих дискусій його довелося «компенсувати».

Строк — на контролі

Чи не найбільшу поле¬міку викликали пропозиції щодо Положення про автоматизовану систему документообігу суду, озвучені Р.Хановою. Вона запропонувала доповнити пункт, в якому йдеться про те, що на кожний вхідний (зокрема процесуальний) документ в автоматизованій системі створюється реєстраційна карта, котра містить інформацію щодо реквізитів та руху документа, словосполученням «та контрольний строк виконання». На її переконання, було б добре, якщо б машина контролювала і строк реалізації. Проте, на думку Р.Кирилюка, саме на етапі реєстрації вхідної кореспонденції вказувати контрольний строк виконання недоцільно.
У свою чергу авторка пропозиції звернула увагу: якщо, наприклад, наприкінці року треба буде з’ясувати, чи порушив той або інший законник строки розгляду справи, потрібно буде «в ручному режимі перелопатити» купу документів. «Чому б не вказати контрольний строк виконання відразу?» — апелювала до колег Р.Ханова. Вона розповіла, що консультувалася з цього приводу з програмістами, які вже працювали з автоматизованою системою, і вони порадили внести відповідні корективи. Проте більшість учасників за¬сідання цю пропозицію не підтримали.

Від формування до формулювання

Водночас Р.Ханова зробила акцент на розділі документа, в якому йдеться про автоматичний розподіл судових справ. «Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду спра¬ви», — процитувала пункт положення представниця РСУ. «Скажіть, будь ласка, для кого ця фраза написана? — поцікавилася вона. — У нас що, існує вплив на осіб, які розглядають справи?» — «Постає питання: чи варто на цьому загострювати увагу?» — перефразував її запитання головуючий. На переконання Я.Романюка, прописуючи цю тезу в положенні, судді фактично визнають, що така проблема в третій гілці влади існує.
Спершу присутні погодилися виключити таке твердження з документа, однак Р.Кирилюк спробував переконати їх у зворотному. За словами керманича судової адміністрації, записати таке формулювання в положенні запропонував Вищий господарський суд, пропозицію якого підтримали на нараді представників спеціалізованих судів.
У свою чергу Р.Ханова звернула увагу на те, що це положення регулює лише порядок обліку і розподілу справ. Ще раз процитувавши спірне формулювання, вона зауважила: згідно з цією логікою виходить, що в кожному суді є правило впливу на людей у мантіях. «Що ми робимо?» — не припиняла обурюватися доповідачка, назвавши таке твердження ганебним. Утім, представники вищого органу суддівського самоврядування вирішили по-іншому і відхилили її ініціативу.
У контексті питання щодо формування колегій висловився і П.Гвоздик. На переконання представника ВЦКС, засади, які закладаються, тобто те, що колегії створюватимуть збори суддів, можуть стати небезпечним прецедентом. «Принципи формування колегій — це дуже непросте питання», — констатував він. Для прикладу законник розповів: бувають ситуації, коли судді не хочуть іти з тим чи іншим колегою в судове засідання і не йдуть. А ось на думку Р.Кирилюка, запропоноване в документі вирішення цієї проблеми є компромісом.

Дефіцит інформації

Р.Ханова поставила під сумнів ще один пункт положення, в якому зазначено: виконавчий документ формується в автоматизованій системі та видається (надсилається) відповідно до чинного законодавства в роздрукованому вигляді. Вона звернула увагу присутніх на те, що в реєстраційній картці позначки про видачу виконавчого документа немає. Водночас секретар РСУ Т.Козир за¬уважила: якщо внести за¬пропоновані її колегою дані до реєстраційної карт¬ки, то потрібно чітко вказати перелік відомостей, які мають у ній міститися. При цьому очільник ДСАУ попросив присутніх показати пункт положення, де записано, якою має бути ця карт¬ка. Після тривалих суперечок не змогли відшукати його і представники вищого органу суддівського самоврядування. Тоді заступник голови ради поцікавилася в Р.Кирилюка: чому в залі засідань немає жодного технічного спеціаліста, якому можна було б поставити питання?
А Т.Козир запитала в голови судової адміністрації: чи складно буде доповнити реєстраційну карт¬ку графою, в якій би містилася інформація про видачу виконавчого документа? На це представник ДСАУ заявив, що врахує побажання Р.Ханової і внесе відповідне доповнення до реєстраційної картки.
У свою чергу головуючий нагадав присутнім, що наразі вони обговорюють зміни до проекту Положення про автоматизовану систему документообігу суду. «Пропонується внести доповнення, я хочу зрозуміти: яке?» — звернув увагу присутніх Я.Романюк. Утім, чіткого формулювання він так і не почув. Члени РСУ констатували: інформації про те, якою має бути ре¬єстраційна картка, в ана¬лізованому документі немає. Відтак керманич ради попросив ДСАУ в робочому порядку вирішити цю проб¬лему без внесення відпо¬відних змін до положення. Однак його заступник відзначила, що без відповідних коректив документа реалізувати її пропозицію судовій адміністрації буде складно. Тому Р.Ханова наполягла на тому, щоб її зауваження було поставлено на голосування. У підсумку і цю ініціативу представниці РСУ спіткала доля попередніх. Більшість учасників засідання вирішили: оскільки в положенні немає чіткого переліку реквізитів картки, доповнювати її пунктом про позначку щодо видачі виконавчого документа не потрібно, принаймні в самому документі.
Р.Ханова зауважила, що затверджувати це положення без наочності, тобто без моделі реєстраційної картки, неможливо. «Навіщо тоді нам таке положення?.. Я знімаю свої питання», — спересердя заявила суддя.
«Проблема існує, і ми шукаємо шляхи її вирішення», — спробував зняти напруження головуючий. «А що, я неправильно поставила ці питання?» — парирувала його заступник. За інформацією Р.Ханової, про проблеми автоматизованої системи вона знає не з чуток, оскільки цей механізм уже давно діє в Донецькому апеляційному адміністративному суді, де вона працює.
Після тривалих дебатів учасники засідання все ж знайшли компроміс: вирішили в робочому порядку доповнити поле реєстра¬ційної картки інформацією про видачу виконавчого документа. Полемізували члени РСУ і стосовно зауважень представниці Верховного Суду Галини Канигіної, але після кількагодинного коректурного «нон-стопа» на запитання головуючого «Чи є ще зауваження?» присутні відповіли тишею. У підсумку представники вищого органу суддівського самоврядування затвердили текст положення із запропонованими змінами, доручивши створеній ще на початку засідання комісії відшліфувати документ. Наостанок Я.Романюк привітав Р.Кирилюка зі схваленням його дітища й подякував за виконану роботу. «Як на перший раз — навіть дуже непогано», — так оцінив керманич ради творіння ДСАУ.
А от як зустрінуть механізм роботи автоматизованої системи в обителях Феміди, можна тільки здогадуватися. Час покаже: чи з легкістю він застосовуватиметься на практиці, якщо в теорії викликав неабиякі суперечки.

Ольга КИРИЄНКО