Бумеранг законодавчого спростування

Комітет ВР узяв у багнети ідею про ліквідацію, наполягаючи на своїй працездатності

Як відомо, диму без вогню не буває, і якщо раніше в будівлі під куполом чутки про можливу реорганізацію Ко¬мітету з питань правосуддя тільки «тліли», то «регіонал» Ігор Плохой нещодавно «роздмухав» з них справжнє полум’я.

Нардеп побачив у діях свого товариша по фракції Сергія Ківалова корупційну складову і вирішив розхитати крісло під керманичем парламентського підрозділу. Можливо, протистояння двох мандатів і не вийшло б за межі кулуарів Верховної Ради, якби їх володарі не вирішили винести сміття з хати і влаштувати справжнє змагання з красномовства на газетних шпальтах. Щоправда, у вітчизняній законодавчій обителі скандали трапляються мало не щодня, однак їх учасники, як правило, представляють різні політичні табори. Ро¬дзинкою нинішнього конфлікту стало те, що люб’язностями обмінялися «біло-голубі».

«Реверсивна» реакція

Конфлікт між двома «регіоналами» розвивався із блискавичною швидкістю. Спершу І.Плохой ініціював питання про ліквідацію двох парламентських комітетів — з питань правової політики та з питань правосуддя. Відповідну постанову народний обранець зареєстрував у ВР 30 листопада.
У пояснювальній записці до цього документа нардеп зазначив: останнім часом у пресі були оприлюднені дані про корупційні діяння очільника Комітету з питань правосуддя С.Ківалова. «Численні скарги з цього приводу зумовлюють втрату довіри громадян до системи правосуддя та органу законодавчої влади в Україні», — стверджує ініціатор постанови.
Крім цього, в акті йдеться про те, що судова реформа об’єктивно позбавляє комітет повноважень, пов’язаних з призначенням суддів, та декларує роль ВР у цьому питанні як церемоніальну. «Парламент повинен узяти за приклад дії Президента, який відмовився від частини своїх повноважень на користь суддівського самоврядування. Відтак обсяг роботи Комітету з питань правосуддя, що залишається, дозволяє говорити про доцільність його об’єднання з Комітетом з питань правової політики», — переконаний І.Плохой.
Схоже, ця аргументація виникла не на порожньому місці. Зокрема, наш тижневик робив припущення про ймовірну реорганізацію парламентського підрозділу ще наприкінці жовтня (див. №44. — Прим. ред.). Хоча самі представники комітету таку можливість відкидали, та все ж журналістські публікації не залишилися поза їхньою увагою. Так, на нещодавньому засіданні, яке відбулося 15 листопада, С.Ківалов розповів присутнім акулам пера про якісні й кількісні показники роботи комітету. «Ми розглянули найбільшу кількість законопроектів і постанов. Наш комітет найактивніший», — переконував представників ЗМІ головуючий.
Не забарився він із відповіддю і цього разу. Вже наступного дня після реєстрації постанови І.Плохого С.Ківалов виступив з не менш радикальною за¬явою. «На політичній карті України немає такого самостійного політика, як І.Плохой. У нього ні політичних переконань, ні суспільно корисних думок немає. Є лише депутатський значок», — так охарактеризував свого «нападника» очіль¬ник комітету. Всі звинувачення на свою адресу С.Ківалов назвав «маячнею».
Що стосується пропозиції об’єднати два парламентські підрозділи, то з таким же успіхом, за словами С.Ківалова, його однопартієць може запропонувати «злиття України з Австралією чи Землі із Сонцем». У своїй заяві керманич парламентського під¬розділу не скупився на епітети на адресу опонента. «Соратник за непорозумінням», «Попандопуло українського політикуму» — які тільки «звання» не присвоював йому С.Ківалов.

Активна позиція

А ось його колеги обрали не такий креативний, але не менш дієвий спосіб спростувати чутки про свою непрацездатність. Того ж дня, 1 грудня, вони вирішили провести засідання. Щоправда, і цього разу їм не вдалося уникнути проб¬лем із кворумом. До речі, зібрати необхідну для роботи кількість членів комітету парламентарям останнім часом не просто.
Цього разу на призначений час до зали засідань прийшов лише Леонід Грач, якому довелося 20 хв. чекати на колег. І все одно більшість стільців залишалися порожніми, тільки згодом з’явився13-ий учасник, який і допоміг провести голосування.
А ось підіймати руки володарям мандатів було за що: порядок денний налічував більш як 10 законодавчих ініціатив, однак не всі вони отримали схвальні рекомендації. Водночас депутати розглянули звернення судді Конституційного Суду Сергія Винокурова щодо висловлення позиції комітету відносно подань Верховного Суду та 53 народних обранців стосовно відповідності Основному Закону ряду положень КАС, закону «Про Вищу раду юстиції» та щодо недопущення зловживань правом на оскарження. Нагадаємо: аналогічне звернення від хранителя Конституції наді¬йшло і до Ради суддів, яка розглянула його на своєму засіданні 19 листопада.
У своїй відповіді КС представники комітету, зокрема, поставили під сумнів норму закону «Про Вищу раду юстиції», якою встановлюється, що оскаржувати акти ВРЮ можна виключно до Вищого адміністративного суду. «Керуючись стст.55, 129 Конституції, вважаємо, що від¬сутність права на апеля¬ційне та касаційне оскарження при розгляді справ щодо оскарження рішень ВРЮ певною мірою позбавляє відповідних гарантій на відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Тому вважаємо, що ч.3 ст.27 закону «Про Вищу раду юстиції» може бути предметом розгляду при визначенні питання щодо її конституційності», — сформулювали свою позицію нардепи.
Щоправда, раніше вони були іншої думки, закладаючи такий механізм оскарження рішень Ради в закон. Про це присутнім і нагадав перший заступник голови комітету Юрій Кармазін. Він закликав своїх колег не боятися вносити зміни до актів, а не перекладати це на КС.

Розчаровані і схвильовані

Схоже, відступили парламентарі через діяльність п’ятої палати ВАС, яка не виправдала їхніх сподівань. Принаймні свої претензії до діяльності цієї палати («кілерської» — так, за інформацією Ю. Кармазіна, називають її самі люди в мантіях) висловила секретар комітету Анжеліка Лабунська. За її словами, комітет надав 27 рекомендацій на звільнення суддів за порушення присяги, з них 12 було оскаржено до ВАС. Останній задовольнив 8 позовів. «67% задоволених позовів — це результат нашої роботи», — заявила парламентар. Її обурив той факт, що у своїх рішеннях судді давали оцінку справам, які свого часу розглядали звільнені за порушення присяги мантієносці і слухання котрих не входить до юрисдикції адміністративного суду. Солідарними з нею були і більшість членів комітету, які озвучили свої претензії присутньо¬му на засіданні заступнику голови ВАС Михайлу Цуркану.
У контексті нарікань на діяльність «першої і останньої» інстанції члени комітету «реанімували» питання і стосовно претензій на свою адресу. «Якби всі комітети у ВР працювали так, як наш, жодних питань не було б», — відзначила секретар парламентського підрозділу. На її переконання, за кількістю проведених засідань і виконаною роботою комітет є лідером. Підтримала її і Юлія Новікова, за спостереженнями якої інші підрозділи взагалі не збираються: на засідання приходить кілька осіб із довіреностями.
Відтак А.Лабунська за¬пропонувала С.Ківалову озвучити позицію комітету журналістам стосовно звинувачень у «нікчемності». Іншої думки з цього приводу був Ю.Кармазін. На його переконання, потрібно ухвалити рішення комітету, в якому вказати: «потреби в його розділенні чи об’¬єднанні немає». Втім, як зауважила Ю.Новікова, якщо депутати самі говоритимуть про те, які вони хороші, це виглядатиме «комічно».
С.Ківалов запропонував альтернативу: створити комісію, яка підготує таке рішення, і опублікувати його у ЗМІ. При цьому депутати зауважили, що цей документ має бути «грунтовним» і містити «побільше статистики».
Щоправда, ентузіазму доводити свою праце¬здатність вистачило не всім. Коли Вадим Колесніченко «реанімував» питання стосовно «перезвільнення» екс-очільника Вищого господарського суду Сергія Демченка, виявилося, що в залі бракує депутатів. З чого почали — тим і закінчили…

Ольга КИРИЄНКО

Звісно, кожен комітет ВР своєю назвою визначає законотворчий напрям, в якому працюватиме задля покращення ситуації у тій сфері, за яку він відповідає. І хто як не люди в мантіях відчувають на собі результати діяльності Комітету з питань правосуддя. Тож редакція запрошує читачів-суддів висловити свою думку щодо доцільності збереження окремого парламентського підрозділу за їхнім профілем.