Професор КНУ Олександра Яновська:
«Спосіб, у який проводиться з'їзд адвокатів, підриває довіру до ВРЮ та ВККС у цілому»
Численні процедурні непорозуміння, що мали місце від початку ІІІ з’їзду адвокатів України, змушують самих кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (задля голосування за яких правники і збираються втретє) вагатись щодо легітимності рішень найвищого органу самоврядування. Про те, як довготривале призначення членів Вищої ради юстиції та ВККС може вплинути на роботу цих інституцій, «ЗіБ» розповіла професор Київського національного університету ім. Т.Шевченка, кандидат до складу ВККС від адвокатури Олександра ЯНОВСЬКА.
— Олександро Григорівно, чи можемо сподіватись на те, що ІІІ з’їзд адвокатів буде завершений на 3-му етапі?
— Якщо можна вважати, що цей з’їзд взагалі був розпочатий та продовжений легітимно, то він буде завершений. Однак, на мою думку, ні початок, ні друга та третя частини з’їзду не відповідають чинному законодавству. Тому неважко прогнозувати, що його результати будуть оскаржені у судовому порядку.
— А якщо оскарження не буде, чи можна сподіватись на довіру суспільства до ВРЮ та ВККС, члени яких обирались із такими труднощами?
— Враховуючи те, наскільки адвокатура впала в очах не тільки громадян, а й пересічних адвокатів, важко уявити, якою буде довіра до цих органів. Звісно, до складу ВРЮ та Вищої кваліфкомісії ввійдуть не лише адвокати. Можливо, інші члени цих органів, обрані легітимно, будуть працювати. Однак потрібно розуміти, що ВРЮ та ВККС— колегіальні органи, і спосіб, у який проводиться з’їзд адвокатів, підриває довіру до цих інституцій у цілому, зводячи нанівець роботу і з’їзду суддів, і конференції працівників органів прокуратури, і з’їзду юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Тобто тут закладається бомба сповільненої дії.
— А чому із такими проблемами довелось зіткнутися саме адвокатській спільноті?
— Рішення про те, як проводиться цей з’їзд, приймається керівними органами адвокатури. Напевно, вже давно назріло питання про те, наскільки ці керівні органи здатні працювати за нових умов. Наразі вони чіпляються за своє минуле і не можуть впоратись із вимогами сьогодення.
Доки це триватиме, нічого не зміниться.