Достатньо накладної
Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів не може заперечувати такої господарської операції. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 29 квітня 2015 №3-77гс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
29 квітня 2015 року м.Київ №3-77гс15
Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Колесника П.І.,
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Потильчака О.І., Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи — підприємця Особи 9 про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 28.01.2015 у справі №903/679/14 за позовом фізичної особи — підприємця Особи 9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД про стягнення суми,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2014 року ФОП Особа 9 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Агрофрукт» ЛТД 351818,33 грн., з яких: 322767,98 грн. —
заборгованість за товар, відпущений за накладною від 30.03.2011 №1104 на підставі договору купівлі-продажу — будівельних матеріалів від 30.03.2011, 29050,35 грн. — 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачем проведено розрахунок лише на суму 27232,02 грн., заборгованість боржника складає 322767,98 грн., нараховано 29050,35 грн. відсотків річних.
30.06.2014 позивачем було направлено претензію відповідачу із вимогою про сплату зазначеної заборгованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що оплата на суму 27232,02 грн. за будівельні матеріали, зазначені у накладній №1104, відбулася за фактом поставки цих матеріалів Особі 11 від імені ФОП Особи 9, більше поставок від імені позивача не було, відповідно не було й оплати.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 7.10.2014 позов задоволено повністю, стягнуто із ТОВ «Агрофрукт» ЛТД на користь ФОП Особи 9 351818,33 грн., з яких: 322767,98 грн. — заборгованість, 29050,35 грн. — 3% річних. Своє рішення суд першої інстанції аргументував тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факту недоотримання товарно-матеріальних цінностей за накладною №1104.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 рішення Господарського суду Волинської області від 7.10.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою ВГС від 28.01.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою ВГС від 26.11.2014, ФОП Особа 9 звернувся із заявою про її перегляд ВС з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99.
В обгрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов ВГС від 17.09.2009 у справі №21/105, 25.02.2010 у справі №28/199, 23.04.2012 у справі №6/5005/15514/2011, 6.03.2012 у справі №5023/9475/11(5023/5521/11).
Ухвалою від 18.03.2015 ВГС допустив до провадження справу №903/679/14 для перегляду ВС постанови ВГС від 28.01.2015.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП Особи 9, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.
Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2011 між ТОВ «Агрофрукт» ЛТД і ФОП Особою 9 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов’язався передати товар, а відповідач прийняти та оплатити товар після його отримання (п.4.2). Загальна вартість поставки товару обмежується обсягом за цим договором у сумі 350000,00 грн.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, ВГС погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що довіреність на отримання матеріальних цінностей є первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства певну кількість цінностей, зазначених згідно з переліком, крім того, без довіреності не може бути створено інший первинний документ — накладну, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Натомість у наданих для порівняння постановах ВГС у справі №21/105, у справі №28/199, у справі №6/5005/15514/2011 та у справі №5023/9475/11(5023/5521/11), в яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції, розглядаючи спір з аналогічним змістом позовних вимог та за подібних обставин справи, дійшов протилежного висновку, що довіреність не є безспірним документом, який підтверджує факт господарської операції і передачі товару.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у господарських справах виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до накладної №1104 ФОП Особа 9 відпустив ТОВ «Агрофрукт» ЛТД будівельні матеріали на суму 350000,00 грн. Накладна містить підписи у графах «відпустив», «одержав», «керівник» і скріплена печатками ФОП Особа 9 та ТОВ «Агрофрукт» ЛТД. У графі «отримувач» зазначено прізвище Особи 12, якого було уповноважено отримати товар згідно з довіреністю від 30.03.2011 №57.
Також судами встановлено, що довіреність №57, про яку зазначено у накладній №1104, на вимогу суду надано не було.
На підтвердження доставки товару ТОВ «Агрофрукт» ЛТД за адресою смт Маневичі, вул. Луцька, 3, представником позивача надано 22 подорожні листи вантажного автомобіля, частину з яких підписано лише ФОПОсобою 13, решту — підприємцем Особою 11 та ФОП Особою 9 та скріплено їх печатками. Дані подорожні листи датовано із 24 січня по 28.03.2011.
18.07.2011 відповідач провів розрахунок із позивачем на суму 27232,02 грн. згідно з договором купівлі-продажу за платіжним дорученням №381, що підтверджується банківською випискою.
10.07.2014 відповідач отримав від позивача претензію про сплату заборгованості, яка становить 322767,98 грн., проте зобов’язання зі сплати виконано не було.
Згідно зі ст.692 ЦК покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Саме таким вимогам і відповідає накладна №1104, що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов’язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Відповідно до п.8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
За таких обставин ВГС помилково погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що лише довіреність на отримання матеріальних цінностей є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього ж суду в інших судових рішеннях у справах №21/105, №28/199, №6/5005/15514/2011, №5023/9475/11(5023/5521/11), то заява ФОП Особи 14 підлягає задоволенню, а постанова ВГС — скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII та стст.11123, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу в редакції, що діяла до набрання чинності цим законом, Судова палата у господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву фізичної особи — підприємця Особи 9 задовольнити.
Постанову ВГС від 28.01.2015 у справі №903/679/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.4 ст.11116 ГПК.