Закон і Бізнес


Право на скаргу

Чому ремствування учасників процесу можуть виявитися безрезультатними


На круглому столі «Роль адвоката в дисциплінарному провадженні щодо судді» найбільшу дискусію викликало питання про підстави притягнення володарів мантій до відповідальності.

№22 (1216) 30.05—05.06.2015
ЯРОСЛАВ ЗЕЙКАН, адвокат
3706

Надмірна конкретизація підстав для притягнення володарів мантій до дисциплінарної відповідальності фактично позбавляє процесуальних учасників можливості поскаржитися на законників-порушників під час слухання, адже Вища кваліфікаційна комісія суддів готова розглядати лише скарги у справах, рішення в яких набрало законної сили.


Пропозиції та звинувачення

Суспільство стурбоване діяльністю нашої судової системи. Для вдосконалення пропонуються різноманітні рецепти: від обрання законників народом до заміни всього суддівського корпусу, від посилення кримінальних покарань до створення спеціального антикорупційного бюро з надзвичайними повноваженнями і відповідною реформою Конституції. Окремі пропозиції пролунали й під час круглого столу, проведеного Національною асоціацією адвокатів України щодо дисциплінарної відповідальності суддів і ролі захисників у такому процесі, за участю представників судової влади і ВККС.

Дійсно, сьогодні на шпальтах газет, в Інтернеті висуваються претензії до володарів мантій. Повсюдно лунає критика на їхню адресу, висловлюються негативні оцінки роботи декого з них. Проти служителів Феміди порушуються кримінальні справи, всупереч нормам ст.296 Цивільного кодексу називаються їхні прізвища до набрання вироком законної сили. Окремим суддям доводиться відправляти правосуддя з електронним браслетом, за допомогою якого контролюються їхні пересування.

На всю Україну неодноразово лунали звинувачення судді В., яка нібито випустила на волю підозрюваного у вбивствах на майдані С. Фактично ж прокуратура не довела, на думку судді, необхідності подовження строку тримання під вартою, і володарка мантії змінила запобіжний захід на домашній арешт. Але орган контролю не забезпечив виконання цього заходу, а винна суддя.

Умови якості

Проте наш суддівський корпус — це великий капітал країни. Це люди, які мають знання і навички дуже непростої професії і до того ж готові працювати на благо держави. Ті, хто думає, що після їх заміни на інших все стане краще, дуже помиляються. При наявному стані речей ми одержимо систему з тими ж недоліками і з таким же рівнем корупції. Але рівень кваліфікації нових володарів мантій буде значно нижчим... Тобто ми отримаємо набагато гірший варіант тієї ж судової системи.

Насправді альтернативи діючому суддівському корпусу немає. Отже, нинішні служителі Феміди можуть ефективно працювати, але за певних умов. По-перше, двом гілкам влади (законодавчій і виконавчій) потрібно зрозуміти, що існує і третя гілка влади. А це означає, що необхідно припинити втручання в діяльність судів, адже за такого втручання ми не матимемо ефективної судової системи. По-друге, адвокати і громадяни повинні мати можливість звернутися до ВККС зі скаргою на процесуальні дії судді, якщо в них вбачаються підстави для його дисциплінарної відповідальності. Комісія має всебічно перевіряти і розглядати ці скарги та давати їм оцінку відповідно до ст.92 закону «Про судо­устрій і статус суддів». І тут виникають складнощі.

Скарга чи апеляція

Згадана стаття передбачає як підставу для дисциплінарної відповідальності судді в основному ті самі обставини, які є підставою для скасування рішення або вироку суду. Однак якщо метою апеляційної чи касаційної скарги є скасування або зміна рішення чи вироку, то заява стосовно судді має на меті притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Доказовою базою і в першому, і в другому випадках переважно є матеріали конкретної справи: звукозапис процесу, надані сторонами докази, протокол судового засідання.

Поведінка володаря мантії під час судового розгляду визначена процесуальними кодексами. Відступлення від їхніх вимог спричиняє незаконну відмову в доступі до правосуддя, унеможливлює реалізацію прав учасників процесу, порушує засади рівності сторін, а також призводить до інших порушень, передбачених ст.92 закону. За формою  все буде правильно, а по суті, це буде знущання над законом. Якщо з такими порушеннями справа вирішується в апеляційному чи касаційному суді, то наслідком може бути скасування вироку або рішення. Якщо ж вона розглядається у ВККС, то наслідком має бути дисциплінарна відповідальність конкретного судді.

Необхідно мати на увазі й те, що вищі суди не розглядають повторно обставини справи і не дають оцінку доказам, не розглядають нові докази, не визнають їх достовірності. Ці суди є судами права, а не судами факту. Тому деякі процесуальні порушення, що допускаються суддями, не можуть бути предметом дослідження у вищому суді. Такі ситуації ми маємо щоденно. Отже, саме ВККС, відкривши дисциплінарне провадження, на мою думку, повинна самостійно провести перевірку процесуальної діяльності служителя Феміди у справі.

Виняткові випадки

Водночас дуже спірною є можливість проведення такої перевірки у справі, в якій ще не ухвалене рішення, бо це було б втручанням у судову діяльність. Уважаю, що таку перевірку можна проводити у виняткових випадках, коли йдеться про порушення суддею етичних норм або його непристойну поведінку.

Якщо скарги на суддів будуть акумулюватися тільки у ВККС, то вона не зможе впоратися з їх навалою. Отже, потрібно мати кваліфкомісії у кожній області, як це було раніше. Поки що закон цього не передбачає.

На круглому столі представник комісії висловив позицію, яка фактично виключає можливість реального оскарження неправильних процесуальних дій судді, передбачених ст.92 згаданого закону. Суть такої позиції зводиться до того, що, мовляв, комісія не може давати оцінку процесуальним рішенням суддів і буде притягати до дисциплінарної відповідальності тільки за результатами розгляду справи вищим судом.

На мою думку, ВККС повинна бути передусім органом захисту суддів від необгрунтованих звинувачень, у тому числі з боку влади. Проте, самостійно встановивши порушення вимог ст.92, комісія має застосувати визначену законом міру дисциплінарної відповідальності до конкретного судді.