Заробіток за вказівкою

або Чому розмір суддівської винагороди та зарплати працівників системи можуть стати несподіванкою для підлеглих Феміди

Нещодавно суддівська спільнота висловила чергове обурення діями законодавця. Приводом став проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансового забезпечення працівників судової системи» (№2630), яким пропонується, щоб питанням обчислення заробітної плати співробітників системи опікувався виключно Кабмін. Судді вважають цю позицію несправедливою та такою, що паплюжить принцип верховенства права.

Чергове биття на сполох

Як свідчить пояснювальна записка, запропонований проект передбачає внесення змін до законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» у частині надання права Уряду в цілому визначати умови оплати праці суддів та інших працівників органів судової влади. Втім, така новаторська ідея не знайшла підтримки у служителів Феміди. Що, власне, не дивно, адже останнім часом питання наявності стабільного регулятора розміру посадових окладів стало чи не найголов­нішим у системі.

Таке втручання КМ як найвищого органу виконавчої влади у діяльність судової влади, за твердженням законників, суперечитиме європейським стандартам та конституційним гарантіям незалежності Феміди та призведе до порушення принципу верховенства права. Аби не допустити зазначених порушень, очільники вищих судових органів звернулися до Президента та Голови Верховної Ради зі спільними листами, в яких наполягають на недопущенні порушення принципу незалежності суддів та судової влади.

Втім, як свідчить практика, подібні заклики до дотримання верхівкою держави законодавчих норм не зворушують парламентарів, а подекуди і взагалі дратують. Не виключено, що й цього разу автори нового законодавчого опусу не захочуть вносити правки до свого творіння, тим більше що він відповідає сучасним віянням у царині вітчизняного правосуддя.

Зачистка норм

Як виявилося, приводом для звернення стало те, що 5 співавторів нового закону не бачать необхідності у законодавчому регулюванні як розміру посадових окладів працівників судової системи, так і порядку їх нарахування. Зокрема, пропонується виключити із законів положення, які встановлювали мінімальні межі обчислення суддівського заробітку.

Нардепи переконані, що прийняття їхнього проекту приведе до «оптимізації механізму фінансового забезпечення працівників судової системи». Хоча таке бачення оптимізації більше нагадує намагання позбутися норм, які виконувати дуже незручно.

По-перше, народні обранці не вважають за доцільне залишати у законі «Про судоустрій і статус суддів» жодного натяку на централізоване і гарантоване встановлення рівня суддівської винагороди. Передбачається, що зі спецакта можуть бути взагалі вилучені положення щодо визначення поняття та складових заробітної плати служителів Феміди, а відповідні повноваження передадуть Уряду.

Зайвими вважають нардепи і норми, що стосуються забезпечення суддів житлом та щомісячним довічним грошовим утриманням після виходу на пенсію. Автори залишили у спокої норму, яка гарантує державне забезпечення належних умов для функціонування і діяльності суддів відповідно до Конституції. Втім, у разі прийняття такого закону бодай мінімальних гарантій такого забезпечення вітчизняна Феміда вже не матиме. Зникне навіть норма щодо захищених статей загального фонду державного бюджету на утримання судів. До того ж ДСАУ усунуть від процесу розподілу коштів між судами, хоча ще недавно (під час прийняття закону «Про забезпечення права на справедливий суд») доцільність функції ДСАУ як єдиного розпорядника бюджетних коштів взагалі не ставилася під сумнів.

Гарантії? Ні, не чули

На думку експертів, нардепи намагаються понад усе «захистити» бюджет від надто глибоких, з їхньої точки зору, суддівських гаманців. Утім, такі потуги можуть стати небезпечними з огляду на міжнародні стандарти гарантій суддівської незалежності. На це, власне, автори відкритих листів і звертали увагу Петра Порошенка та Володимира Гройсмана.

Так, відповідно до рекомендацій Кабінету міністрів Ради Європи засади суддівської незалежності мають гарантуватися Конституцією або бути закріплені на найвищому державному рівні. До того ж у ч.4 ст.48 закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність суддів забезпечується окремим порядком фінансування та організації діяльності судів, установленим законом належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Крім того, питання незалежності суддів, їх правового захисту неодноразово ставало предметом розгляду у Конституційному Суді. Так, очільники найвищих судових органів нагадують, що у мотивувальній частині рішення КС від 14.12.2011 №18-рп/2011 зазначено про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій володарів мантій. І це рішення — не єдине. «Таким чином, визначені Конституцією та законами гарантії незалежності суддів є невід’ємною частиною їх статусу та головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини й громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави», — сказано у листі.

Та, мабуть, те завзяття, з яким сучасні нардепи прагнули змінити обличчя вітчизняної Феміди і наблизити його до рівня розвинених країн, розтануло у повітрі. Люстраційні закони були здебільшого розкритиковані Венеціанською комісією і не дали тих результатів, на які сподівався український парламент.

Більше того, за твердженням західних експертів, однією з головних умов нормального і прозорого функціонування судової системи є наявність постійно діючого, незалежного органу, який має опікуватися суддівськими кадрами. У нашому випадку їх два: ВККС та ВРЮ. Проте якщо проект №2630 буде схвалений, то представники цих установ теж опиняться у цікавому становищі.

Автори закону, очевидно, не ризикнули позбавити членів ВРЮ зарплати. Втім, виконуючи свої повноваження на постійній основі, судді мають залишити примарні надії повернутися до своєї установи після спливу строку повноважень. Тобто пропонується не відряджати, а призначати їх на посаду зі звільненням з попереднього місця роботи.

А ось «кваліфікаційників» нардепи вирішили позбавити окладу судді ВС, зазначивши, що умови оплати їх праці визначатимуться Урядом. Отже, органи, які безпосередньо опікуються суддівськими кадрами, можуть, на думку законодавця, поступитися деякими гарантіями заради економії бюджетних коштів.

Не виключено, що за таких тенденцій з держбюджету взагалі зникнуть статті щодо фінансового забезпечення судової системи. Феміда отримуватиме з панського плеча Кабміну «оптимальні» кошти і виживатиме в умовах прогресуючого заощадження. За таких умов все більш слушною видається ідея окремих експертів про переведення судової системи на госпрозрахунок. Пропозиція про підвищення ставок судового збору як одного зі складових суддівського бюджету поступово втілюється у життя.

Пряма мова

Валентина СІМОНЕНКО, голова Ради суддів України:

— Якщо судова влада є самостійною гілкою, то вона повинна фінансуватися в загальних обсягах і самостійно визначати зарплату працівникам системи. Звісно, не суддям, але працівникам апарату — без­умовно. Кабмін може встановлювати лише мінімальний та максимальний обсяги, а вже розмір зарплат має регулювати сама судова влада.

Якщо РСУ буде збережена як орган управління судовою владою (а ми виступаємо саме за те, щоб цей орган був єдиним), ми й надалі наполягатимемо на розширенні її повноважень, зокрема щодо визначення обсягів фінансування для судових працівників.