Закон і Бізнес


Веселка над Держдепом

Навіщо Білому дому потрібен посланник з прав ЛГБТ


Від Р.Беррі очікують, що він зможе пробудити совість в урядовців із усього світу, аби вони стали активними в боротьбі із забобонами.

№19-20 (1213-1214) 15.05—22.05.2015
ОЛЕКСІЙ КУПРІЯНОВ
4647

У США на посаду вступив перший спецпосланник з прав лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Нині Держдепартамент уважає захист прав ЛГБТ по всьому світу одним з пріоритетів зовнішньої політики. В тому, звідки взялося гей-лобі в Держдепі і як Білий дім планує відстоювати інтереси гомосексуалістів у Африці та Латинській Америці, розбиралася «лента.ру».


Дружина, батько й дипломат

50-річний Ренді Беррі провів на дипломатичній службі 22 роки. Він працював у Непалі, Бангладеш, Єгипті, Новій Зеландії, Уганді, ПАР. Остання його посада — генеральний консул у Нідерландах. Свого чоловіка Правеша Сінгха він зустрів у Південній Африці. В пари двоє дітей — 3-річна дочка Ар’я і 2-річний син Ксандер.

На новій посаді Р.Беррі займеться координацією внутрішньої політики Держдепу щодо службовців-гомосексуалістів, а також курируватиме програми й політичні акції департаменту, які стосуються прав ЛГБТ в інших країнах, працюючи з урядами, представниками бізнесу й громадянським суспільством. Сам Р.Беррі вже повідомив, що збирається до кінця року відвідати Африку, Азію, Близький Схід та Європу, провести зустрічі з урядовцями, місцевими активістами й взяти участь у різних форумах. Але основну увагу він приділить Латинській Америці.

Як правило, спецпосланник призначається для того, щоб обійти бюрократичні бар’єри й досягти тим самим максимальної швидкості та ефективності при розв’язанні якоїсь проблеми або щоб підкреслити особливе значення конкретного питання. Раніше такого посланника в Держдепі не передбачалося.

На держслужбу Р.Беррі влаштувався після того, як у Держдепі було офіційно скасовано правило, згідно з яким співробітників-гомосексуалістів позбавляли доступу до держтаємниці, що унеможливлювало просування по кар’єрній драбині. Нині гей-лобі відомства ні для кого не є таємницею і не сприймається як щось ганебне.

Першим відкритим геєм-високопосадовцем став Майкл Гест, призначений у 2001 році, ще при адміністрації Джорджа Буша, послом США в Румунії. У 2007-му він подав у відставку на знак протесту проти дискримінації, якій керівництво Держдепу піддавало його партнера.

Коли президентом США став Барак Обама, для геїв на держслужбі почалися нові часи. Держсекретар Гілларі Клінтон стала рішуче боротися з пережитками минулого. Співмешканки ЛГБТ-дипломатів були прирівняні до законних дружин. Через два роки Б.Обама видав директиву, згідно з якою американським представництвам за кордоном необхідно було звертати на права геїв особливу увагу: боротися з кримінальним переслідуванням ЛГБТ в країні перебування, надавати в особливому порядку допомогу біженцям-геям і лесбіянкам, а також оплачувати послуги адвокатів, котрі захищають гомосексуалістів і трансгендерів.

Призначення Р.Беррі — лише один з кроків американського керівництва в цьому напрямку. Минулого року федеральним підрядчикам було офіційно заборонено дискримінувати працівників — представників сексуальних меншин, а президент пообіцяв ухвалити так званий закон Ліли Алкорн, що забороняє репаративну терапію.

Недостатньо чорний і не дуже впливовий

ЛГБТ-співтовариство привітало нове призначення. Так, голова Кампанії за права людини — однієї з найбільших американських ЛГБТ-організацій — Чад Гріффін заявив, що «відтепер держави, які ставлять права ЛГБТ під загрозу, знатимуть, що Сполучені Штати не мають заплющувати очі на їхні дії».

Директор африканського напряму Атлантичної ради Пітер Фам зазначив, що створення нової посади підкреслює занепокоєння США ситуацією з правами ЛГБТ по всьому світу. «Сумно, що політичний клімат у Вашингтоні такий, що довелося обмежитися посадою спецпосланника, — зауважив П.Фам. — Тепер деякі з гомофобських африканських країн можуть вирішити, що США не ставлять завдання стосовно захисту ЛГБТ на перше місце».

Проте задоволені не всі. Багато хто побоюється, що адміністрація Б.Обами готова пожертвувати правами гомосексуалістів заради економічних інтересів США, зокрема просування проекту Транстихоокеанського партнерства за участю, в тому числі, Малайзії та Брунею. В Малайзії содомія, або «непристойності, вчинені з іншою особою чоловічої статі», карається до 20 років позбавлення волі, штрафом і шмаганням. А в Брунеї в травні 2014 року вступив у дію новий кримінальний кодекс, заснований на законах шаріату, згідно з яким чоловіків і жінок-гомосексуалістів чекає суворе покарання аж до забивання до смерті камінням.

До того ж побоювання викликає те, що Р.Беррі призначений рішенням Б.Обами, а не Конгресу: не виключено, що наступний президент цю посаду просто скасує. Навіть демократи, котрі планують взяти участь у президентських перегонах, на запитання про збереження посади спецпредставника з прав меншин відповідають плутано або не відповідають зовсім.

Рука дружби

Аналогічна ситуація з республіканцями. На носі передвиборна кампанія, коли слова потрібно добирати особливо ретельно, тому багато діячів, котрі до того охоче давали коментарі американським ЗМІ щодо міжнародних відносин, раптово відмовилися обговорювати призначення Р.Беррі.

Проте консервативний блог AmericanThinker відзначився глумливою статтею, присвяченою цій події. «Буде посланник з прав гомосексуалістів координувати свою діяльність з посланником з прав гетеросексуалів? — риторично запитує її автор. — Чи, може, він працюватиме у зв’язці з посланником з прав християн, котрий зайнятий тим, що захищає тисячі прихильників християнської віри, яких щорічно вбивають мусульманські радикали на Близькому Сході? Постійте, невже в нас немає спецпосланників із цих питань?»

«Яка ж важлива робота чекає пана Беррі? — цікавиться блог. — Він почне діалог з аятолами-трансгендерами в Ірані? Він стежитиме за тим, щоб проститутки-трансвестити на вулицях венесуельського Каракаса отримували рівну плату за рівну працю? Чи він спробує налагодити контакти з «Талібаном» через, так би мовити, чорний хід?»

Обидва гірші

Призначення представника з прав ЛГБТ демонструє, що США зіткнулися з давно відомою проблемою: суперечністю між просуванням прогресивних ідей і реальною політикою. У 76-ти країнах світу гомосексуалізм поза законом, в 10-ти — карається стратою, і серед цієї десятки — ключові американські союзники. В Нігерії, наприклад, католицький єпископ Еммануель Бадейжо оголосив, що захист прав ЛГБТ в Африці з боку Європи та США — прояв «культурного імперіалізму», спроба запровадити на Чорному континенті ідеї, чужі африканському суспільству.

До певного моменту, звичайно, Вашингтон може ігнорувати думку інших країн. Так, у грудні 2014 року американці викреслили зі списку держав, які одержують допомогу, Гамбію за те, що там прийняли закон про довічне ув’язнення для гомосексуалістів. А 14 квітня 2015-го, під час візиту на Ямайку, де за гомосексуальний зв’язок передбачено 10 років тюрми, Б.Обама демонстративно зустрівся із членами ЛГБТ-співтовариства.

Проте те, що годиться для Ямайки та Гамбії, навряд чи спрацює із Саудівською Аравією, Пакистаном і Нігерією. Якщо Р.Беррі спробує активно боротися за права ЛГБТ у цих країнах, це неминуче погіршить відносини з ними. Якщо концентруватиметься на правах геїв у країнах, що не належать до союзників США, лунатимуть звинувачення в подвійних стандартах. Якщо ж спецпосланник не діятиме, виникне питання, навіщо він потрібен узагалі.

У Вашингтоні, втім, жодних супе­речностей не бачать: на думку Джона Керрі, наприклад, підвищена увага до захисту прав людини веде до стабільності та процвітання. Сам Р.Беррі заявив, що, кидаючи поліцію на боротьбу з ЛГБТ, уряди тим самим відволікають цінні ресурси, які можна використовувати в боротьбі проти тероризму. Залишилася одна проблема — переконати в цьому союзників-гомофобів.