Закон і Бізнес


Маленькі секрети великого успіху

Як не втрачати увагу аудиторії та відповідати на складні запитання


Відповідаючи на складне запитання, корисно використовувати схему «ППВП» — повтор, пауза, коротка відповідь, пояснення.

№18 (1212) 02.05—14.05.2015
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
212261

Коли юристу, котрий виступає перед аудиторією, не вистачає аргументів для того, щоб переконати слухачів у правильності своєї позиції, в нагоді можуть стати невеликі секрети — пауза, «сценічний джойстик», дихальна гімнастика і навіть пляшка води. Щоб вдало використати їх на практиці, потрібно знати кілька нюансів, якими послуговуються провідні промовці.


Цікавість і конкуренція

Говорячи про сучасну освіту, правники із жалем відзначають відсутність у навчальному плані курсів з риторики та ораторського мистецтва. Адже юристові не завжди вдається бути красномовним, щоб переконати своїх опонентів. Зважаючи на це, Асоціація правників України ініціювала проведення низки тренінгів, присвячених ефективній комунікації. На одному з них призер міжнародного конкурсу ораторів International Taped Speech Contest by Toastmasters Internetional, юрист, автор майстер-класів, проведених українською та англійською мовами, Андрій Зіньковський ознайомив правників з правилами публічного виступу, а також секретом того, як відповідати на найскладніші запитання.

Для того щоб публічний виступ був вдалим, юрист порадив готуватись до нього за кілька днів, кожного дня проговорюючи свою промову під диктофонний запис. При цьому він зазначив, що записи за різні дати можуть відрізнятись один від одного, проте основні ідеї виступу будуть сформульовані та викладені в логічній послідовності. Крім того, прослуховуючи аудіофайли для того, щоб занотувати найважливіші моменти, промовець матиме змогу почути свій голос збоку, що теж є вельми корисним.

В основу виступу А.Зіньковський порадив покласти проблему, яку йому доводилось особисто розв’язувати на практиці. Такий підхід гарантуватиме гарне знання матеріалу, а також дозволить побудувати розповідь за схемою «колишнє — теперішнє — майбутнє», де колишнє — це власне проблема, теперішнє — підходи до її розв’язання й майбутнє — результат роботи. Така схема, запевнив юрист, є безпрограшною для втримання уваги слухачів, оскільки в неї закладено принцип «ЦК» — цікавість — 
конкуренція.

Вода та повітря

Тим, хто ніяковіє під час виступів, А.Зіньковський запропонував кілька простих прийомів, які є досить популярними у відомих промовців. Якщо особа схильна до почервоніння обличчя в стресових ситуаціях і відчуває від цього дискомфорт, проблему може вирішити невелика пляшка з холодною водою. Тримання пляшки в руках кілька хвилин до початку виступу, зазначив юрист, спричинить необхідність організму зігріти долоні, для чого він акумулює всі можливі ресурси та перенаправить зайву кров до місця охолодження, забираючи її від обличчя.

Зібратися з думками, за словами А.Зіньковського, допоможе правильне дихання. Він порадив робити кілька глибоких вдихів носом безпосередньо перед аудиторією. Завдяки цьому оратор не тільки нормалізує роботу серцево-судинної системи, а й витримає паузу, необхідну для того, щоб усі присутні припинили розмови та звернули на нього увагу. Зазвичай, підкреслив правник, для встановлення тиші в залі достатньо кількох секунд.

Гра в хованки

Інший секрет — не ховатися від аудиторії. Як правило, якщо недосвідчений спікер позбавлений трибуни, він намагається звести між собою та присутніми «стіну», не випускаючи з рук ручку, мікрофон або свої нотатки. Це позбавляє його надзвичайного інструменту — власного тіла.

Якщо в оратора є кілька метрів для вільного пересування, правник порадив використовувати так званий сценічний джойстик, тобто починати свою розповідь з події, яка відбулася колись, перебуваючи максимально зліва щодо аудиторії (для спікера це буде справа, адже аудиторія сприймає зображення дзеркально). Про теперішній час варто говорити, стоячи по центру стосовно аудиторії, а про майбутнє — пересунувшись управо (для спікера — вліво).

Говорити про другорядні події юрист пропонує на певному віддаленні від слухачів, а ось важливі моменти слід посилювати, роблячи крок уперед і навіть, якщо є можливість, проходячи поміж крісел в аудиторію. Ходіння по залу може стати дієвим прийомом привертання уваги, адже слухачі несвідомо повертаються обличчями до джерела звуку.

Крім іншого, вільне пересування, підкреслив юрист, позбавляє можливості читати доповідь, не відриваючись від нотаток, що змушує присутніх нудьгувати. До слова, правило нечитання має стосуватись і спікерів, обмежених трибуною. У цьому випадку акценти у своєму виступі варто робити, змінюючи тембр голосу. Причому не завжди для привертання уваги аудиторії голос слід підвищувати. Радше навпаки — помітивши, що присутні втрачають зацікавленість, оратор зможе привернути їхню увагу, знизивши тембр і змусивши прислухатись до його слів. Втім, говорити надто тихо також не варто.

Зорієнтуватись в тональності допоможуть задні ряди. Якщо слухачі з них не дивляться на спікера, підкреслив А.Зіньковський, це означає, що сила звуку є недостатньою.

Як по писаному

За необхідності зробити презентацію юрист запропонував заздалегідь перевіряти устаткування. Відзначаючи банальність такої поради, він звернув увагу на забудькуватість окремих промовців, яким доводиться виправляти свої помилки під час виступу, відволікаючи аудиторію від його смислового наповнення безкінечним налаштуванням апаратури.

Правник рекомендує ставати біля екрану з боку тієї руки, якою оратор пише, щоб вільно вказувати на об’єкти, котрі з’являються. Саму ж презентацію, на думку юриста, не варто надмірно деталізувати. Об’єкти та написи має бути добре видно. В іншому випадку присутні відволікатимуться від промови, намагаючись прочитати дрібний шрифт. Деталізовану презентацію у вигляді нотаток варто роздрукувати, щоб підглядати під час виступу.

Якщо розмова не стосується того, що зображено на екрані, його краще вимкнути.

Незручне запитання

Якщо ж слухачі ставлять оратору запитання, гідно відповісти на них допоможе прийом «ППВП» — повторення, пауза, відповідь, пояснення. Повторення запитання, підкреслив правник, дасть можливість чітко зрозуміти, що від нього хочуть почути. Крім того, часто частина відповіді міститься в самому запитанні. Пауза дасть час для обдумування.

Відповідь повинна бути короткою: «так» чи «ні». Цією відповіддю визначається подальший напрямок пояснень. І нарешті, саме пояснення того, чому «так» або «ні». Якщо юрист не в змозі дати таке пояснення відразу, краще про це сказати і назвати час, коли людина зможе отримати повну відповідь.

Звісно, визнав юрист наприкінці заходу, майстерність приходить з роками. Однак кожна з порад є дієвою сама по собі, в чому зможе переконатися будь-який правник під час свого публічного виступу.