На місцях — без особливостей

Зміни керівництва вищих спецсудів не відбулося. Вибори адмінкорпусу у ВСС це остаточно підтвердили

Естафета перевиборів у всіх судових інстанціях поступово сходить нанівець. Цього року, на відміну від минулого, кадрових пертурбацій верхівка судової системи не зазнала. Обійшлося й без надмірної уваги з боку народних люстраторів та інших радикально налаштованих представників суспільства.

Шалені пропозиції

Очікуваного ажіотажу, пікету чи маршу невдоволених біля будівлі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ не відбулося, і касаційній інстанції пощастило провести запланований захід без стороннього впливу. Та, мабуть, з огляду на незвичну тишу довкола ВСС і відсутність громадськості, яка останнім часом нерідко «підбадьорювала» законників акціями протесту, суддівська спільнота вирішила дещо ускладнити процес перевиборів.

Зокрема, постало питання про внесення змін до положення, яким регулюється процес обрання керівників. Так, представниця судової плати у цивільних справах Олена Ситник запропонувала колегам проводити вибори «в дусі закону «Про забезпечення права на справедливий суд». Вона наголосила, що коли такі органи, як Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів, утворюються шляхом самовисування претендентів, то й усьому суддівському корпусу доречно було б перейняти таку практику. «Особа має виявити ініціативу й довести нам своє прагнення бути обраною. Зробити це можна у вигляді мотиваційного листа, з яким усі повинні ознайомитися», — зазначила доповідачка. Проте таку пропозицію присутні не підтримали. І, як зауважила Алла Лесько, позбавляючи суддів можливості висувати свої кандидатури, колектив удаватиметься до імперативу — прямої заборони на такі дії, якої законом не встановлено.

Майже цілу годину витратили у ВСС на з’ясування й узгодження процесуальних дрібниць. Комусь не подобалася відсутність можливості повторно висувати свою кандидатуру в другому колі виборів. Хтось залишився невдоволений нормою про призначення секретарів судових палат за ініціативою голови суду. Врешті-решт головуючому на зборах Володимиру Британчуку довелося повернути дискусію в конструктивне русло й перейти до голосування.

Без зайвого клопоту

Крім Бориса Гулька, на посаду очільника установи претендував колишній голова Ради суддів загальних судів Павло Гвоздик та суддя судової палати у кримінальних справах Сергій Дембовський. Їхні агітаційні промови, хоч і різнилися тривалістю та гучністю, втім, жаданої перемоги так і не принес­ли. П.Гвоздик заручився підтримкою 11 колег, а С.Дембовський — 18. Діючого очільника суду підтримав 51 володар мантії. До того ж посприяла перемозі й промова секретаря пленуму ВСС Дмитра Луспеника. Він наголосив, що минулий рік був випробуванням для всіх суддів держави. Проте ВСС спромігся не тільки відстояти своє право на існування, а й зберегти приміщення та колектив. «Кожен з присутніх у залі ще буде головою. Кожен заслуговує бути головою хоча б через те, що він суддя», — зауважив Д.Луспеник.

Через деякий час після початку зборів до зали завітали представники громадськості, які протягом усього часу тихенько просиділи в кутку. І лише під час перерви дехто з них вітався з керівництвом та претендентами на адмінпосади. Гості жодним чином не намагалися втручатися в процес виборів. Без ексцесів переобрали й заступників голови — Станіслава Кравченка та Марину Червинську.

Така пасивність громадськості та повна відсутність телевізійників наводить на роздуми про вщухання пристрастей довкола вітчизняної Феміди. Порівняно з минулим роком, коли кадрові пертурбації в установах відбувалися під заклики та навіть шантаж з боку окремих осіб, тепер біля будівлі ВСС не спостерігалося жодного транспаранта. Схоже, народним обранцям, які торік супроводжували чи не кожну процесію біля суду, сьогодення законників стало не цікавим. Мабуть, вони переконані, що довіра до суду вже відновилася.