Обшук за правилами

З яких підстав прокурорам і слідчим може бути відмовлено в доступі до житлових приміщень

Як забезпечити права осіб при проведенні обшуку? Чому в клопотанні слідчого і в ухвалі слідчого судді можна не деталізувати ознак предметів, які планується відшукати у житловому приміщенні? Коли обшук починається без ухвали та які недоліки допустив законодавець, визначаючи повноваження прокурорів і слідчих під час його проведення? Усе це проаналізували законники з Одеси.

Вчасне реагування

З метою вироблення єдиного підходу до застосування чинного кримінального процесуального законодавства в Київському районному суді м.Одеси узагальнили практику розгляду слідчими суддями клопотань про надання дозволу на проведення обшуку за період з 21.11.2012 до 2014 року.

Кримінальний процесуальний кодекс відносить проведення обшуку до слідчих (розшукових дій), тому обшук не є заходом забезпечення кримінального провадження, але при розгляді клопотань про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи виникають спірні процесуальні питання, що потребують певного роз’яснення та врегулювання.

Відповідно до ч.4 ст.234 КПК клопотання про обшук розглядається в суді в день його надходження, тому при вирішенні питання про початок перебігу строку розгляду слідчі судді, як правило, керуються даними на штампі, який ставиться на відповідному клопотанні в канцелярії суду при реєстрації провадження. Кодекс не містить винятків із цього правила й не передбачає підстав, з яких клопотання про надання дозволу на проведення обшуку могло б бути розглянуте в інший день. У зв’язку із цим таке клопотання апарат суду реєструє негайно й невідкладно передає на розгляд у порядку автоматичного розподілу відповідному слідчому судді.

Результати вивчення судової практики підтверджують, що слідчі судді переважно виконують законодавчу вимогу, однак іноді, на жаль, трапляються випадки розгляду клопотання про обшук не в день його надходження до суду, а наступного або ще пізніше. Незважаючи на те що слідчі судді в цілому дотримувалися вимог стосовно строків розгляду, необхідно враховувати й те, що постановлення ухвали про відкриття провадження з розгляду клопотання про обшук або його повернення для належного опрацювання не передбачено КПК.

Неоднорідність практики

Закріплюючи участь слідчого або прокурора як обов’язкову умову розгляду клопотання про обшук, законодавець не регламентував дій слідчого судді в разі відсутності слідчого або прокурора у визначений для розгляду клопотання час. Це пояснює наявність різних процесуальних рішень, які слідчий суддя приймає внаслідок неприбуття слідчого або прокурора до суду, а саме: ухвал про залишення клопотання без розгляду та ухвал про відмову в задоволенні клопотання. Неявку слідчого або прокурора слідчі судді розглядають як невиконання ними обов’язку довести обставини, передбачені ч.5 ст.234 КПК, що, у свою чергу, позбавляє слідчого суддю можливості пов­но та всебічно з’ясувати сукупність обставин, з якими закон пов’язує вирішення питання про надання дозволу на обшук, і тому фактично є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обшук.

Також у разі неявки слідчого чи прокурора у визначений час слідчим суддям доцільно відмовляти в задоволенні такого клопотання ще й з огляду на те, що однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін (ст.22 КПК), яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Тому саме сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити як особисту явку до суду, так і подання достатніх і переконливих доказів безпосередньо слідчому судді.

Підстави для відмови

За період, що аналізується, наші слідчі судді розглянули понад 3 тис. клопотань слідчих і прокурорів, з яких про надання дозволу на проведення обшуку чи огляду житла або іншого володіння особи — 213. Відмовлено в наданні такого дозволу в 67 клопотаннях.

Слідчі судді відмовляли в задоволенні клопотань про обшук, якщо прокурор або слідчий не довели наявності достатніх підстав вважати, що:

• відшукувані речі й документи мають значення для досудового розслідування;

• відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

• відшукувані речі, документи перебувають у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Як підстави для відмови в задоволенні клопотань слідчі судді переважно вказують:

• ненадання належних доказів на обгрунтування клопотання й недоведеність його обгрунтованості під час розгляду;

• неповідомлення підстав для проведення обшуку;

• незазначення особи, якій належить житло чи інше володіння, та особи, у фактичному володінні якої воно перебуває;

• відсутність даних про те, які знаряддя та засоби скоєння злочину, інші предмети та речі, здобуті злочинним шляхом, необхідно відшукати.

Випадків повернення клопотань про проведення обшуку з причин порушення вимог щодо територіальної підсудності та за заявами органів досудового розслідування про їх повернення в практиці райсуду за вказаний час не було. Слідчі судді обгрунтовано відмовляють у задоволенні клопотань про обшук, якщо матеріалами кримінального провадження не підтверджуються повноваження слідчого здійснювати досудове розслідування в окремому кримінальному провадженні.

Забезпечення прав осіб

Неконкретність посилання на речі, а також невичерпний перелік є суттєвими недоліками й спостерігаються в деяких ухвалах слідчих суддів інших судів.

Поширеними є випадки, коли в мотивувальній частині ухвали слідчого судді йдеться про конкретні речі, для виявлення яких подається клопотання, а в резолютивній частині — загальне формулювання про те, що дозвіл на обшук дається «з метою відшукання знаряддя вчинення кримінального правопорушення». З огляду на необхідність належного забезпечення прав осіб при проведенні обшуку слідчим суддям доцільно не тільки в мотивувальній, а й у резолютивній частині вказувати інформацію про речі, документи або осіб, для виявлення яких дається дозвіл на обшук. Слід ураховувати, що чітке визначення речей, для виявлення яких дається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій при проведенні обшуку.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого дано дозвіл на відшукання у відповідній ухвалі, вважаються тимчасово вилученим майном, і тому згідно з ч.5 ст.171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинне бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, в якої воно було вилучене. Саме таким чином у разі вилучення майна, на відшукання якого не було дано дозвіл, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме — оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК.

Несанкціоноване проникнення

Результати вивчення судової практики свідчать і про випадки часткового задоволення клопотань про обшук, коли слідчі судді задовольняють клопотання в частині надання дозволу на виявлення конкретно визначених речей або дають дозвіл на проведення обшуку на прибудинковій території та відмовляють у наданні дозволу на обшук житлових будинків.

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді ввійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у скоєнні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Як свідчить практика, слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК, одночасно перевіряючи, крім іншого, чи дійсно наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Узагальнення судової практики із цього приводу також показує, що слідчі судді постановляли ухвали про задоволення клопотань цієї категорії, виходячи з того, що:

• на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи неможливо було отримати в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, відповідного дозволу слідчого судді;

• у слідчого були підстави для проникнення до іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, оскільки це було зумовлено врятуванням майна, при цьому виявлені в ході обшуку речі мають значення для досудового розслідування, а відомості, які містяться в них, можуть бути доказами під час судового розгляду;

• проникнення до житла було зумовлено необхідністю виявлення та затримання особи або осіб, підозрюваних у скоєнні злочину;

• обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу (дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, велосипеда або іншого транспортного засобу), вимагали негайного огляду іншого володіння особи з метою встановлення наявності слідів кримінального правопорушення;

• обшук та вилучення речей до постановлення ухвали слідчого судді були необхідні з метою запобігання їх знищенню.

Вирішення неврегульованих питань

Разом з тим установлено, що деякі слідчі судді нерідко вказують на окремі питання, які, на жаль, недостатньо врегульовані нормами КПК й тому мають місце під час розгляду клопотань про обшук житла чи іншого володіння особи.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.234 КПК клопотання про обшук розглядається в суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора. Під час застосування цієї норми незрозуміло, в яких випадках у судовому засіданні бере участь слідчий, а в яких — прокурор.

У клопотанні про проведення обшуку вказувалася тільки особа, яка фактично володіє житлом як така, що там проживає, тоді як п.6 ст.234 КПК передбачає зазначення й власника житла. Із цього приводу у зв’язку зі зміною порядку реєстрації нерухомого майна в слідчих і прокурорів виникають певні складнощі в отриманні даних про власників будинків і квартир, оскільки процедура отримання такої інформації суворо регламентована та тривала, що унеможливлює оперативність слідчих дій.

Оскільки КПК не передбачено визначення територіальності при розгляді клопотань про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, в слідчих суддів неодноразово виникали спірні питання щодо підсудності розгляду вказаної категорії справ, у зв’язку із чим слідчі судді зверталися до суду апеляційної інстанції.

Також зверталася увага на те, що на момент прийняття рішення про проведення обшуку слідчому чи прокурору можуть бути ще не відомі всі ознаки предметів, які планується відшукати, тому в клопотанні слідчого, як і в ухвалі слідчого судді, можна їх не деталізувати, а лише вказати вже відомі загальні дані про них.

Якщо слідчий чи прокурор уносить до суду клопотання про проведення повторного обшуку, підстави для його проведення не можуть бути аналогічними, що й при проведенні первинного обшуку, оскільки вони повинні доповнювати ті, що вже розглядалися слідчим суддею, або бути новими, якщо не були відомі слідчому чи прокурору при проведенні первинного обшуку. З метою дотримання прав особи, котра є власником житла чи іншого володіння, в якому необхідно провести обшук, у відповідному клопотанні згідно з п.6 ст.234 КПК звертається увага на необхідність указувати відомості про власника житла, але, оскільки слідчий є самостійним у своїй професійній діяльності, він має всі передбачені законом можливості для отримання потрібної інформації при підготовці клопотання.

Подальше обговорення

Результати узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи свідчать про те, що суди здебільшого правильно застосовують норми процесуального законодавства, у тому числі ті, що регламентують порядок і підстави надання дозволу на обшук.

Разом з тим недоліки має бути усунено, аби забезпечити єдність і правильність правозастосування . Також із метою підвищення якості здійснення правосуддя, недопущення помилок і порушень норм чинного законодавства узагальнення обговорювалося на нараді суддів кримінальної колегії районного суду. У планах — обговорення спірних, складних і не врегульованих КПК питань, надання відповідних роз’яснень, визначення шляхів їх вирішення організаційними заходами Громадською організацією «Асоціація слідчих суддів України».