Докази походження
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати норми КпШС. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 25.02.2015 №6-20цс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
25 лютого 2015 року м.Київ №6-20цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 7 до Особи 8 про визнання батьківства та стягнення аліментів, за заявою Особи 8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.08.2014,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року Особа 7 звернулась до суду з позовом до Особи 8 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Зазначала, що з 1997 року підтримувала з відповідачем близькі стосунки. Інформація 1 року в неї народилась дочка — Особа 9, батьком якої є Особа 8. У 2003 році відповідач виявив бажання познайомитися з дочкою, періодично їх навідував. З 2007 року вони проживали разом, вели спільне господарство. Проте Особа 8 відмовився подати в органи реєстрації актів громадянського стану заяву про реєстрацію батьківства, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.
З підстав стст.128, 180—183 Сімейного кодексу Особа 7 просила задовольнити позов.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18.12.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31.07.2014, позов Особи 7 задоволено частково: визнано Особу 8батьком Особи 9, Інформація 1; стягнуто з Особи 8 на користь Особи 7 аліменти на утримання неповнолітньої дочки, Особи 9, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) Особи 8 щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 5.03.2013, до досягнення дитиною повноліття; рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою ВСС від 29.08.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі на підставі п.5 ч.4 ст.328 ЦПК.
У поданій до ВС заяві про перегляд ухвали ВСС від 29.08.2014 Особа 8 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та передання справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме — ст.53 Кодексу про шлюб та сім’ю та ст.128 СК.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Особи 8 посилається на ухвали ВС від 17.01.2007, 11.06.2008 та 29.04.2009.
Особа 8 указує на те, що правові висновки ВСС про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що дитина, відносно якої встановлено батьківство, — Особа 9, народилась Інформація 1 в м.Кузнецовську Рівненської області, її матір’ю є Особа 7. Згідно з листом відділу РАЦС Кузнецовського МУЮ від 12.03.2013 №180/11.2-13 запис про батька Особи 9 відповідно до ч.1 ст.135 СК унесено на підставі заяви матері. Позивачка в шлюбі з відповідачем не перебувала й не перебуває, відповідач наявність стосунків із позивачкою не визнав, своє батьківство заперечував.
Ухвалюючи рішення про визнання батьківства та стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, керувався нормами стст.128, 180—183 СК і виходив з того, що цей факт підтверджується ухилянням останнього без поважних причин від проведення судово-генетичної експертизи.
Ухвала ВС від 29.04.2009, на яку як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції посилається в заяві про перегляд судового рішення заявник, не може бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки, на відміну від справи, яка переглядається, в ній особа звернулась із позовом про встановлення факту батьківства посмертно та визнання права власності в порядку спадкування, а отже, у справах наявні різні фактичні обставини.
Разом з тим в інших справах, які виникли з подібних правовідносин — визнання батьківства, за аналогічних обставин суд касаційної інстанції в ухвалах ВС від 17.01.2007 та від 11.06.2008, виходив з того, що при встановленні батьківства щодо дитини, яка народилася до 1.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, а не норми СК.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1.01.2004.
Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені в ст.128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених в ст.53 КпШС, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1.01.2004, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
Отже, суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, помилково погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення батьківства відносно Особи 9, яка народилась Інформація 1, на підставі норм СК.
Ураховуючи викладене, ухвала ВСС від 29.08.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, ч.1 ст.3604 ЦПК, судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 8 задовольнити.
Ухвалу ВСС від 29.08.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій .2 ч.1 ст.355 ЦПК.