Переворот у мізках

Рішення ЄСПЛ не виконуватимуться, доки всі ланки держави не змінять підходів до застосування права

Однією з головних проблем судочинства, з якою стикаються пересічні громадяни, є невиконання рішень судів, і Європейського суду з прав людини зокрема. Держава нехтує наполегливими рекомендаціями західних правників і не виконує навіть тих рішень, для виконання яких не потрібно фінансових витрат. За твердженням експертів Української Гельсінської спілки з прав людини, змінити ситуацію на краще допоможе лише переворот у мізках українського суспільства.

Повага на словах

Останнім часом у ході «переформатування» системи держави під європейську модель статус ЄСПЛ набуває особливого значення. Його рішення застосовуються як важель впливу на окремі сторони суспільно-політичного життя. Втім, як показує час, держава виконує тільки ті страсбурзькі вердикти, які, на її думку, додають авторитет. Парламентарі репетують про упередженість національних судів і нехтування верховенством права в Україні, а потім відраховують з державної казни компенсаційні кошти.

Проте, як пояснив виконавчий директор УГС із прав людини, адвокат Аркадій Бущенко, іноді процедуру виконання рішення Європейського суду мас-медіа та громадяни розуміють неправильно. Під час неформальної бесіди, яка відбулася 7 квітня, адвокат розповів, що наразі цю процедуру можна поділит на складові, першою з яких є обов’язок держави виплатити грошову компенсацію за рішенням ЄСПЛ. «Донедавна претензій в цьому контексті до України не виникало. Затримки з виплатами почалися торік — через складну економічну та політичну ситуацію, через кризу», — пояснив А.Бущенко.

Він також розповів, що на початку 2014 року Україна виплатила чи не найбільшу компенсацію за рішенням Євросуду одному з агрохолдингів — €27 млн, що майже перевищує річний розмір видатків держбюджету на такі цілі.

Нерозв’язаною, як зазначив експерт, є й проблема надходження грошей адресатові. «Як відомо, кошти переказуються на спеціальний банківський рахунок, за користування яким стягується відсоток від отриманої суми», — зазначив доповідач. Хто має оплачувати ці видатки — достеменно невідомо, із цього питання іноді виникають суперечки. «Людина може роками чекати вердикту ЄСПЛ і належної компенсації. Тому такі затримки чи суперечності викликають у громадян лише біль та обурення», — зауважив експерт.

Окремими елементами виконання рішень є запровадження заходів індивідуального та загального характеру. І ось у цих категоріях, як стало відомо під час бесіди, наша держава ще плаває. А.Бущенко пригадав справу «Дубецька та інші проти України». Стисло кажучи, громадяни боролися за свої екологічні права та звинувачували державу, що тривалий час цілий населений пункт існував у жахливих і шкідливих для здоров’я умовах. Урешті-решт Суд став на їхній бік, зобов’язавши Україну вжити заходів для покращення умов життя людей.

Однак, незважаючи на повагу до думки страсбурзьких суддів, виконати цей припис держава не спромоглася. «Переселення людей із небезпечних районів, надання їм житла для держави було дуже витратно. Таких видатків до бюджету ніхто не закладав», — пояснив причину А.Бущенко.

Не виконуються рішення ЄСПЛ ще й через те, що розгляд справи займає чимало часу. Й у випадку, коли особа постраждала через несправедливу судову процедуру, єдине, що пропонує Євросуд, — це розглянути справу знову з дотриманням усіх процесуальних та матеріальних прав громадянина. Втім, відновити розслідування через 5—10 років, як правило, не видається можливим. Час стирає докази та сліди злочину, роз’їжджаються свідки, ліквідуються та реорганізуються відділки міліції. Через таку сукупність чинників виконувати вердикти ЄСПЛ досить складно. «Хоча держава, кажучи відверто, навіть не намагається цього робити», — наголосив А.Бущенко, маючи на увазі невиконання Україною приписів ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про заборону катувань.

Правоохоронна бездіяльність

Проте, як зазначила юрист УГС Анастасія Мартиновська, катування та жорстоке поводження з ув’язненими є вкоріненою методикою проведення розслідувань правоохоронцями, яка відома їм ще з радянських часів. Тоді такі методи навіть заохочувались і не здавалися протиправними.

Обурена А.Мартиновська й умовами тримання засуджених осіб у закладах примусового лікування. «Особа, яка хворіє на туберкульоз, 24 год. Перебуває в палаті з міліціонерами, які там постійно палять. А туалетну кімнату відвідує в наручниках, однією рукою пристебнута до правоохоронця», — повідомила юрист. Таке поводження з громадянами, за твердженням ЄСПЛ, є недопустимим і порушує норми конвенції.

А.Мартиновська переконана, що єдиним шляхом виправлення такого неналежного стану речей є перегляд національних стандартів щодо умов тримання осіб. Не зайвим на її думку буде й покращити якість надання медичних послуг у місцях позбавлення волі та передбачити реальну й ефективну можливість для лікування. «Недавно я дізналася, що в деяких ізоляторах медичну допомогу надає лікар-офтальмолог!» — обурювалася доповідачка, зауваживши, що нічого не має проти офтальмологів, та навряд чи це той лікар, який здатний допомогти всім категоріям хворих.

Утім, як зазначив під час дискусії з цього питання А.Бущенко, ті випадки, які навела А.Мартиновська, дуже складно виявити й тим паче розслідувати. І все через небажання прокуратури занурюватись у деталі. Адвокат пояснив, що здебільше розслідування зводиться до направлення запитів до місць обмеження волі й отримання відповідей, в яких керівництво колоній чи ізоляторів заперечує проти скарг на свою адресу. Така корпоратизація та бездіяльність правоохоронних органів є, на думку експертів, однією з основних перешкод для реалізації принципів, закладених у рішеннях Євросуду.

Одначе, за твердженням А.Бущенка, реформування органів внутрішніх справ, а тим паче створення окремого органу, який був би незалежним і проводив службові розслідування, є примарною перспективою, яка лише посилить корупційну складову й без того не завжди чистих розслідувань. Тому головна реформа, на думку представників УГС, повинна відбутись у мізках суспільства, влади та законодавців.

Про вади «верховників»

А ось експерт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда переконаний, що зерно розбрату зрощується в судовій системі. На його думку, справа «Олександр Волков проти України» протоптала стежку для тих володарів мантій, які невдовзі можуть бути звільнені з посад. «А на масові звільнення суддів нині спостерігається неабиякий попит у суспільстві», — зауважив Р.Куйбіда.

Проте окремим нашим співвітчизника на рівні Європейського суду все ж поталанило довести нездатність українських судів чемно ставитися до засад права, притаманних Старому світу. Спробувала вплинути на Верховний Суд і громадянка Марія Бочан, якій на той момент уже виповнилося 97 років.

У Страсбурзі двічі визнавали порушення її права на справедливий суд. Уперше ЄСПЛ констатував таке порушення та призначив їй компенсацію в розмірі €2 тис. Цей вердикт мав стати підставою для перегляду рішень у справі М.Бочан, аби виправити допущені вітчизняними суддями помилки. Проте, як пояснив Р.Куйбіда, ВС помилок не побачив і знову відфутболив настирливу бабусю, вважаючи, що поставив крапку в цій справі.

Та пенсіонерка вирішила не здаватись і вдруге звернулася в Страсбург. Цього разу її справу розглядала Велика палата ЄСПЛ, яка слухає тільки найбільш важливі й резонансні справи. Рішення знову було на користь жінки. Ось тільки цього разу Євросуд звинуватив українських колег із ВС у спотворенні своїх висновків та ігноруванні права на справедливий суд. Отже, 97-річна бабуся мала отримати компенсацію вже в розмірі €10 тис. Утім, як повідомив А.Бущенко, недавно М.Бочан померла, так і не дочекавшись результатів своєї багаторічної боротьби з вітчизняною Фемідою.

Р.Куйбіда звернув увагу на те, що серед «верховників», які приймали це рішення, було чимало заслужених юристів України, зокрема Голова ВС Ярослав Романюк, його заступник Анатолій Ярема та інші. Як зазначив представник ЦППР, у рішенні зазначається, що «у своєму рішенні страсбурзького суду ВС грубо спотворив висновки ЄСПЛ, викладені в його рішенні від 3.05.2007». Також зазначено, що ВС не повинен виступати в ролі 4-ї інстанції, до чого, мабуть, так прагнуть нинішні «верховники».

Натомість правозахисники переконані: якщо найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції й надалі діятиме в такому ж дусі, то піддаватиметься нищівній критиці з боку ЄСПЛ. Як наслідок, через амбіції окремих ланок системи або внаслідок нехтування нормами та принципами міжнародного права Україна може позбутися не тільки авторитету, а й десятків тисяч євро з держбюджету — на виплату компенсацій.

Очевидно, пропозиція А.Бущенка щодо перевороту в мізках, зокрема й суддівських, з огляду на таку практику ВС виглядає досить слушною. Бо жодна з реформ не втілюватиметься в життя за відсутності прагнення позитивних змін у громадян і законодавців.