Дороге задоволення
Хто зберігатиме вилучену зброю та оплачуватиме пересилку документів?
Вилучена вогнепальна й холодна зброя та боєприпаси передаються в господарчі підрозділи МВС і СБУ.
У другій частині узагальнення визначається порядок зберігання та пересилання речових доказів. Окреслюється коло осіб, які мають право клопотати перед судом про компенсацію за участь у кримінальному провадженні. Перелічуються види процесуальних витрат, які покриваються за рахунок держави в імперативному порядку.
Продовження. Початок у №13
Зброя та наркотики
Під час зберігання й передання речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об’єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальному провадженні та які є на них, а також зберігання самих речових доказів з метою їх подальшого цільового використання.
За загальним правилом, зберігання речей і документів забезпечується стороною кримінального провадження, якій він наданий, та здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження.
Речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть перебувати в спеціальних місцях зберігання. У випадках, коли таке майно передається в інші установи, підприємства, організації, витрати покриваються за рахунок державного бюджету в порядку й розмірах, визначених КМ.
Прикладами забезпечення особливих умов схоронності окремих речей, скажімо вибухових речовин, є зберігання їх на складах військових частин або відповідних державних установ, підприємств, організацій. Отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання, і де є належні для цього умови, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування).
Вилучена в ході досудового розслідування або судового розгляду вогнепальна й холодна зброя та боєприпаси передаються в господарчі підрозділи Міністерства внутрішніх справ, головних управлінь МВС, управлінь МВС, Служби безпеки, головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.
Худоба та антикваріат
Робоча та домашня худоба, птиця, сім’ї бджіл, а також шкіряна й хутряна сировина, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття остаточного рішення компетентною особою видається потерпілим особам або організаціям, а за їх відсутності — державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акта.
Твори мистецтва та антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи й за погодженням з Міністерством культури та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при КМ можуть бути передані до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.
Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, монети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, які вилучені в громадян органами досудового розслідування й визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою компенсації завданої майнової шкоди або забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у касу фінансового підрозділу або до банківських установ у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема з дотриманням вимог постанови КМ «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» від 25.08.98 №1340 та наказу Міністерства фінансів від 4.11.2004 №692, зареєстрованого в Мін’юсті 30.11.2004 за №1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави.
За рахунок обвинуваченого
Під час досудового розслідування та судового розгляду виникають ситуації, коли потрібно переслати відповідні речі чи документи від одного органу до іншого або від органу, який здійснює провадження, до експертної установи. Для прикладу, продукти або промтовари, які були об’єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки). Такі витрати, як і витрати на зберігання речей та документів, що мають стосунок до справи, покриваються за рахунок держбюджету.
Витрати, пов’язані зі зберіганням і пересиланням цінностей, відшкодовуються зі скарбниці за рахунок коштів, передбачених у законі про держбюджет на утримання органів державної виконавчої влади, які відповідно до покладених функцій здійснюють облік, зберігання й розпорядження дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення й напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави.
Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства витрати суб’єктів кримінального провадження можуть відшкодовуватись обвинуваченим або компенсуватися за рахунок держави. За результатами розгляду суд ухвалює рішення у формі вироку. Водночас судді в кожному випадку повинні з’ясовувати, які витрати понесені під час досудового розслідування, чи правильно обчислено їх розмір, адже в резолютивній частині вироку зазначається рішення суду щодо відшкодування процесуальних витрат.
Якщо обвинуваченого визнають винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, встановлені тим же законом. Водночас суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі понесені ним документально підтверджені витрати (наприклад квитанціями про оплату житла, проїзними квитками тощо).
Якщо обвинувачують кількох осіб, суд вирішує питання про відшкодування (компенсацію) процесуальних витрат та їх розмір окремо щодо кожного з обвинувачених з урахуванням ступеня вини, майнового стану тощо.
До витрат, що підлягають розподілу, належать витрати:
• пов’язані з оплатою роботи представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором;
• пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування представника потерпілого (на переїзд, наймання житла, виплату добових, втрачений заробіток чи витрати у зв’язку з відривом від звичайних занять);
• пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Однак стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов’язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим.
За рахунок держави
У випадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок скарбниці. Так, відповідно до ст.127 Кримінального процесуального кодексу шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок державного бюджету у випадках та в порядку, передбачених законом. Водночас шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, компенсується державою, якщо не встановлено особу, яка скоїла злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом (ст.1177 Цивільного кодексу).
Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з держбюджету. Однак суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В обвинувальному акті, який передається до суду, обов’язково зазначаються відомості щодо розміру витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування — п.8 ч.2 ст.291 КПК).
Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням експертів, установлюється Кабміном. Так, розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання в межах від
3 до 5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за 1 год. роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25%.
Кому та скільки — вирішує суд
Суд апеляційної, касаційної інстанцій та Верховний Суд, змінюючи чи ухвалюючи нове рішення, не направляючи справу на новий розгляд, вирішують питання розподілу процесуальних витрат відповідно до вимог ч.1 ст.124 КПК.
Згідно з ст.418 КПК суд апеляційної інстанції уповноважений приймати рішення у формі вироку чи ухвали. У разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково суд апеляційної інстанції ухвалює новий вирок відповідно до стст.374, 420 КПК, в якому вирішує питання відшкодування процесуальних витрат. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. У резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції вирішується питання розподілу процесуальних витрат (ст.419 КПК).
З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, в резолютивній частині яких вирішується питання розподілу процесуальних витрат.
Суд за клопотанням осіб має право визначити розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
Згідно з кримінальним процесуальним законодавствам суд, постановляючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (ст.368 КПК). Якщо в скоєнні злочину обвинувачують кількох осіб, суд вирішує ці питання окремо стостовно кожного з них.
Відповідно до положень КПК під час розгляду кримінального провадження учасники процесу мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників провадження, про що виноситься ухвала (ст.350 КПК). Такі клопотання можуть стосуватися розміру процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Чіткого переліку суб’єктів, які можуть заявляти відповідні клопотання, КПК не встановлює. Тому, виходячи з положень стст.118—126 КПК, доцільно вказати, що з таким клопотанням мають право звертатися потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Такі клопотання можуть стосуватися витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового провадження, із залученням свідків тощо.
Форма та зміст клопотання осіб про розмір процесуальних витрат, в якому вони мають бути їм компенсовані, законодавчо не визначені, але таке клопотання повинне бути обгрунтованим, при можливості документально підтвердженим та викладеним у письмовому вигляді. Визначаючи суму таких витрат, суд повинен ураховувати граничні розміри, які встановлюються для певних видів витрат у відповідних нормативно-правових актах.
Постановляючи вирок (обвинувальний чи виправдувальний), суд у його резолютивній частині вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат та їх розміру, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого). За власною ініціативою або за клопотанням особи суд має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити їх компенсацію на певний строк.
КПК гарантує право захисту законного інтересу на відшкодування витрат окремим суб’єктам кримінального провадження, проте визначення цієї категорії не дає. Під законним інтересом у кримінальному процесі слід розуміти передбачене нормами КПК бажання суб’єкта кримінальних правовідносин користуватися конкретним соціальним благом, а за необхідності — звертатися по захист до компетентних органів.
Законний інтерес сторін кримінального провадження, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо процесуальних витрат може полягати у відповідних розмірах відшкодування (компенсації), правильності їх визначення, правильності визначення джерел такого відшкодування тощо.
Закінчення в наступному числі.