Почому неправосуддя для народу?

Невинним, котрі відбули тривалий строк, платять до $1 млн за кожен рік, проведений за гратами. Або — не дають ні цента

20 березня 2015 року в США під час позасудового врегулювання спору було вирішено виплатити колишньому в’язню Хуану Ривері компенсацію в розмірі $20 млн. До цього моменту чоловік устиг провести 20 років за гратами за згвалтування та вбивство, яких він не вчиняв. Право.ru з’ясовує, як складається життя арештантів після того, як вдається довести їх невинуватість, на що вони можуть розраховувати після звільнення та як компенсуються збої правоохоронної системи.

Перспективи так собі

Більшість із тих, хто виходить на волю, відсидівши багато років за чужі злочини, стикаються з тими самими проблемами, що й звичайні в’язні після звільнення, — безгрошів’ям і туманними перспективами. Навіть у США — а чимало великих компенсаційних виплат за вироки невинним родом саме звідти — за статистикою, яку наводить журнал Forbes, гроші вдається отримати тільки 60% тих, хто звільнився, і то не відразу.

Право на отримання виплат за помилки правоохоронців передбачене далеко не всюди й реалізується неоднаково. Хоча в більшості систем кримінального правосуддя формально існує можливість переглянути або скасувати неправомірне засудження, але нерідко домогтися цього виявляється досить проблематично. Водночас відсоток засуджених невинних осіб немалий. За даними Innocence Project (займається питаннями виплати компенсацій таким людям, виправдання за допомогою експертизи ДНК й реформування законодавства), частка невинних у тюрмах США становить від 2,3 до 5%, а загалом кількість потерпілих від судових помилок наближається до 10000 чоловік щорічно. Причому вважається, що головним чином мова йде про помилки, допущені при розгляді справ про нетяжкі злочини, оскільки їм приділяють менше уваги.

Проте й серед в’язнів, котрі чекають страти в буцегарнях США, чисельність невинних сягає 4,1%, а з 1973 року за скоєні іншими людьми злочини було страчено мінімум 340 чоловік, ідеться в матеріалах організації Death Penalty Worldwide.

Якщо суд помиляється

Більшість країн послуговуються визначенням судової помилки, даним у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права. У ст.14(6) цього документа (рівність перед судом, презумпція невинуватості, заборона повторного засудження, право на перегляд засудження та інші процесуальні права) сказано, що громадянин, засуджений за кримінальний злочин, але виправданий з огляду на нововиявлені факти, що вказали на судову помилку, повинен отримати передбачену законом компенсацію. Виняток становлять ті випадки, коли людина сама сприяла прихованню цих фактів. Станом на 2007 рік пакт підписали 167 країн світу (включаючи СРСР — 18 вересня 1973-го його ратифікували указом Президії Верховної ради), 9 країн, серед яких США, Нова Зеландія та Австралія, ратифікували документ із застереженнями стосовно ст.14(6).

З-поміж інших інструментів, що забезпечують компенсаційні виплати незаконно засудженим, — ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (забороняє тортури й таке, що принижуе гідність, поводження) та ст.10 Американської конвенції про права людини (право на отримання компенсації в разі судової помилки).

У США, де так і не вдалося закріпити можливість компенсації на федеральному рівні, в більшості штатів використовується принцип ex gratia. Окремі штати, де відшкодування закріплене в законодавстві, виплачують порівняно невеликі суми: наприклад, у Луїзіані це $15000 за рік у тюрмі (плюс стажування й допомога в здобутті освіти після звільнення), у Вісконсині сума не може бути більшою за $25000 незалежно від тривалості ув’язнення, в штаті Нью-Гемпшир — $20000, а в Каліфорнії платять по $100 за добу за гратами. У 29 штатах компенсація не передбачена.

Але навіть там, де за судові помилки платять гроші, не все йде гладко, стверджує директор програми реформування держполітики Innocence Project Ребекка Браун. За її словами, в окремих штатах існують обмеження, що ускладнюють виплати. Наприклад, вимога про те, що незаконно засуджений, який визнав у ході слідства свою вину, не має права на компенсацію. За даними Р.Браун, майже в 30% випадків перегляду вироку під час ДНК-експертизи мова йде про людей, котрі з тих чи інших причин визнали свою вину, зокрема зробивши неправдиве зізнання.

За даними національного реєстру перегляду вироків, 11% з переглянутих вердиктів стосуються процесів, у ході яких арештант визнав свою вину. У результаті в штатах, де обов’язкове відшкодування не прописане законодавчо, залишаються такі варіанти дій: подати позов з вимогою про компенсацію, а якщо він буде відхилений — позов про порушення конституційних прав і свобод. У другому випадку виплати можуть становити до $1 млн за кожен рік у буцегарні, проте доведеться довести, що рішення було неправосудним у результаті умислу з боку працівників правоохоронних органів або судової системи.

Почому воля?

Запитання викликає й розмір компенсацій. На думку експертів The Innocence Project, всі штати США, в яких є практика відшкодування за судові помилки, повинні виплачувати мінімум $50000 за кожен проведений у в’язниці рік. Також організація пропонує компенсувати таким людям витрати на захист і надавати соцпакет, зокрема медстраховку, що включає послуги стоматолога та психолога, а також доступ до здобуття освіти.

«Найважчим було те, що, коли я вийшов з тюрми, ніхто не допомагав мені адаптуватися. Я вийшов з одиночної камери на вулицю, не маючи за душею нічого», — розповів Ентоні Грейвз, який провів за гратами 18 років за обвинуваченням у вбивстві 6 людей. 12 років він чекав страти, але в результаті був виправданий і отримав компенсацію в розмірі $1,45 млн. Щоб не залишити чоловіка без законного відшкодування, знадобилася участь губернатора штату Техас Ріка Перрі, який прийняв у «справі Грейвза» окремий правовий акт.

На думку колишнього в’язня, несправедливим є те, що і звичайні арештанти, і ті, хто чекає страти, отримують однакові суми. Градація передбачена тільки на федеральному рівні — від $50000 за позбавлення волі в результаті судової помилки для звичайних в’язнів і від $100000 за рік, проведений в очікуванні страти. При цьому насправді сума виявляється меншою: виплати оподатковуються.

Найбільші компенсації

Суд у США зобов’язав уряд виплатити рекордну компенсацію в розмірі $101,7 млн у справі 4 чоловіків, засуджених за вбивство в 1965 році. До того моменту, коли ФБР виявило доказ непричетності засуджених до злочину, двоє з них уже померли, а ще двоє, Пітер Лімоне та Джозеф Салваті, встигли провести в тюрмі 31 рік. Адвокат позивачів не вимагав конкретної суми — вона була визначена з розрахунку $1 млн за рік ув’язнення. Таким чином, Дж.Салваті отримав $29 млн, П.Лімоне — $26 млн, а решта грошей відійшла на користь спадкоємців померлих невільників.

Американець Рікі Джексон, який провів у темниці 39 років за вбивство, якого не вчиняв, отримав понад $1 млн. Його строк став найтривалішим за всю історію обвинувальних вироків, винесених помилково. Від страти його врятувала тільки паперова тяганина.