Зраджене правосуддя

Чому Голова ВС, який ще недавно обіцяв захищати колег від тиску, перетворився на підручного ГПУ?

Верховна Рада дозволила затримання та взяття під варту трьох суддів Печерського районного суду м.Києва. Солідарність із Генеральним прокурором у цьому виявив і Голова Верховного Суду Ярослав Романюк. Він не тільки не став на захист колег, а й висловив готовність розглядати подання ГПУ стосовно інших суддів. У соцмережах активно обговорюється питання «Чому очільник ВС раптом став на бік ГПУ, хоча раніше неодноразово обіцяв колегам захищати їх від неправомірного тиску?».

«Намагалися завоювати лояльність влади»

Палке бажання терміново влаш­тувати показові процеси над служителями Феміди народні депутати висловлювали ще під час призначення Віктора Шокіна на посаду Генпрокурора. Останній не забарився не тільки зі словами, а й зі справами. Зокрема, зі зверненнями до Верховної Ради про надання згоди на притягнення до відповідальності та взяття під варту законників, які заплямували свою репутацію. І якщо стосовно суддів, яких спіймали на хабарі чи підозрюють у «побутових» злочинах та правопорушеннях, такі звернення були принаймні виправдані, то на цьому тижні сталася вельми показова подія.

Черга дійшла до екзотичних обвинувачень — постановлення «завідомо неправосудних рішень». У Ген­прокуратурі вирішили відвести роль першопрохідців суддям Печерського райсуду м.Києва. Втім, унесення Ген­прокурором відповідних подань фахівці сприймали швидше як данину процесу. Адже була впевненість, що принаймні на рівні Верховного Суду правоохоронцям пояснять, які докази необхідні для пред’явлення обвинувачення з такою кваліфікацією. Тим більше що своє слово в парламенті мав сказати Голова ВС. І він мовчати не став…

«Відповідно до матеріалів подання особиста зацікавленість суддів полягає в тому, що вони в такий спосіб намагалися завоювати лояльність існуючої на той час влади, щоб забезпечити собі подальше просування по службі», — заявив Я.Романюк і додав, що «затримання суддів не є їх покаранням, а лише способом доправлення до слідчих з метою проведення розслідування», пояснюючи, чому він підтримав клопотання Генпрокурора про притягнення до кримінальної відповідальності та взяття під варту Оксани Царевич, Віктора Кицюка та Сергія Вовка. Більше того, коли один з народних депутатів запитав, чому так мало запитів на арешт суддів уноситься до ВР, Я.Романюк висловив готовність розглядати й інші подання ГПУ. Враховуючи, що представники коаліції не забарилися з озвученням прізвищ тих, кого вони ще хочуть бачити на лаві підсудних, не виключено, що в Генпрокуратурі невдовзі розширять список підозрюваних.

А представницю фракції Блоку Петра Порошенка та професійну журналістку Ірину Геращенко цікавили декларації про доходи суддів, яких, на її переконання, слід арештувати ледь не на виході із сесійної зали. Напевне, аби це гарно виглядало на телевізійній картинці.

«Прикро, що наші доводи ВС залишив поза увагою»

Суддя В.Кицюк, який не побоявся прийти до сесійної зали й сісти поруч із В.Шокіним, під час розгляду свого питання наголосив, що судді не переховуються від слідчих і відвідують кожну слідчу дію. «Єдине, що мені особисто як судді прикро, що наші доводи, які ми двічі надсилали на адресу Верховного Суду, коли стверджували про безпідставність висунутої підо­зри, про закінчення строків досудового розслідування, про відсутність виняткових обставин, з якими закон пов’язував би необхідність унесення такого роду клопотання, ВС залишив поза увагою», — зазначив В.Кицюк. Проте його думка навряд чи могла переконати нардепів відмовитися від бажання посадити на лаву підсудних якомога більше служителів Феміди.

Так само як і слова О.Царевич, яка нагадала, що «неправосудні рішення», в постановленні яких її обвинувачують, ніким не оскаржені. Крім того, 22 лютого 2015 року строки досудового розслідування закінчились, і будь-які процесуальні та слідчі дії поза їх межа­ми є неможливими з огляду на вимоги Кримінального процесуального кодексу.

Я.Романюк не почув колег і навіть намагався їх заспокоїти: «Власне, для того, щоб чи то підтвердити існуючі підозри, чи то їх розвіяти, необхідно провести комплекс слідчих дій, насамперед за участю самих підозрюваних, від участі в яких судді ухиляються». Також він порадив суддям добросовісно виконувати свої процесуальні обов’язки перед слідчими, аби не спокушати прокуратуру зверненнями про їхній арешт. Тобто, як прокоментували експерти, на думку Я.Романюка, не має значення, законно чи ні порушені кримінальні провадження проти його колег, головне для очільника ВС — забезпечити їх прибуття до слідчого.

Втім, прокуратура не стала навіть перевіряти, чи прислухаються підо­зрювані до порад Голови ВС. Того ж дня з’явилося повідомлення, що готується подання про обрання запобіжних заходів стосовно всіх трьох законників і вже визначені суди, де їх мають розглянути.

Не збентежило Я.Романюка й запитання нардепа Юрія Воропаєва, який зауважив: «Мені соромно чути від Голови ВС підтвердження того, що ці судді з вашої згоди притягуються до кримінальної відповідальності та арешту за те, що неправильно розглянули, з погляду якоїсь особи, адміністративну справу. А в чому полягає особиста зацікавленість судді С.Вовка, який розглядав цивільний спір? Чи є докази, що з ним поділилися грішми, машиною чи чимось ще?» Замість відповіді Я.Романюк завчено процитував мотив, указаний ГПУ в поданні, — бажання вислужитися перед владою.

Нагадаємо, що не так давно навіть новообрана Вища кваліфікаційна комісія суддів більш зважено підійшла до цього питання й відмовила тодішньому Генпрокурору Віталію Яремі у відстороненні суддів О.Царевич та В.Кицюка від посад. І деякі правники вгледіли в цьому причину внесення подань ГПУ: мовляв, якби ВККС не стала опиратися, справу можна було б і не доводити до арештів.

Здивував експертів і той факт, що Голова ВС ніби заздалегідь давав вказівки суддям, які розглядатимуть відповідні справи, двічі наголосивши: «Думаю, є достатньо підстав уважати, що ці підозри є обгрунтованими». За що, напевне, і заслужив прихильні оплески з боку представників коаліції, які подякували йому та Генеральному прокуророві за внесені подання. Між іншим, останньому навіть не довелося вступати в дискусію та відстоювати свою позицію.

«Це показове вбивство судової системи»

Що ж стало причиною того, що Я.Романюк, на якого мали б рівнятися інші судді у відстоюванні незалежності вітчизняної Феміди, раптом дав зад­ній хід? Запит «ЗіБ» щодо того, які ж аргументи ГПУ переконали Голову ВС, залишився без реакції. Однак у коментарі одному з видань того ж дня він обгрунтував свою позицію посиланнями на різні прецеденти з практики Європейського суду з прав людини, який нібито виправдовує затримання особи з метою проведення слідчих дій за наявності «обгрунтованої підозри» щодо скоєння особою злочину. Хоча в цьому випадку, як уважають деякі фахівці, зокрема і з Верховного Суду (див. стор.3. — Прим. ред.), одного лише припущення правоохоронних органів недостатньо для того, щоб звинуватити суддю у винесенні неправосудного рішення.

Відокремити право від політики завжди дуже складно, і це дало підгрунтя для інших припущень. Деякі з них були озвучені в сесійній залі. Так, опозиційний нардеп Вадим Рабінович зауважив, що «питання щодо суддів Печерського райсуду — це просто показовий виступ». «Ви прагнете залякати судову систему, зробити так, аби вона приймала всі рішення тільки на вашу користь. Це показове вбивство судової системи. З вас треба знімати (недоторканність. — Прим. ред.) з усіх, а не лише з цих трьох», — запропонував він. Його колега Олександр Долженков назвав те, що відбувається, судилищем.

Не вщухали дискусії фахівців і в соціальних мережах. Так, колишній заступник міністра юстиції Юрій Іващенко на своїй сторінці у Фейсбуку зауважив, що «Голова ВС фактично зрадив судову систему». «Це класика того, як намагаються нагнути суд. І не тільки Печерський. Можливо, щодо майдану могли бути різні рішення, але це потребує об’єктивного розгляду», — вважає Ю.Іващенко.

Позицію очільника ВС пояснюють по-різному. І як намір пливти за течією, і як спробу виторгувати якісь нові повноваження чи послаблення в люстраційних процесах. Або навіть як збереження можливості й надалі їздити на двох машинах. Чимало й таких, хто вважає, що, «погоджуючись на арешт суддів, Я.Романюк сам не знає, в чому їх обвинувачують!».

До речі, є й ті, хто підтримав Голову ВС за те, що «не став покривати хабарників». Та коли дізнавалися, що йдеться зовсім не про піймання на гарячому, виходили з дискусії зі словами: «Всі вони злочинці!». «Я противник того, аби судді покривали злочинців у своїх рядах, але вимагати об’єктивності та законності як мінімум для тих, кому держава дала право вершити правосуддя, Голова ВС зобов’язаний», — зауважив один з юристів.

До того ж, на думку інших правників, небезпека цього прецеденту полягає в тому, що мотив своєрідної особистої зацікавленості в ухваленні неправосудного рішення, сформульований Генпрокурором і підтриманий Головою ВС, може використовуватися не тільки проти 3 печерських суддів, а й проти будь-якого іншого служителя Феміди, включаючи й представників найвищого судового органу, хто впаде в немилість. І не лише при нинішній владі, а й при наступних змінах у політикумі.

Так, в обвинувачених є ще надія на своїх менш маститих колег, які мають санкціонувати такий запобіжний захід, як узяття під варту, а згодом дати оцінку власне доказам вини своїх колег. Хтозна, можливо, в них вистачить мужності, аби не приймати рішення з мотивів «намагання завоювати лояльність» до влади нинішньої. Інакше події, що стрімко розгортаються довкола судової системи, повторюватимуть відомий вірш Мартіна Немьоллера «Коли вони прийшли…».

Тим, у кого не вистачає рішучості захистити інтереси правосуддя від політичного тиску, варто згадати останній рядок цього вірша: «А потім вони прийшли за мною, і вже не було нікого, хто міг би протестувати».

ПРЯМА МОВА

Василь НІМЧЕНКО, народний депутат України:

— Я думаю, що коли йдеться про притягнення судді до кримінальної відповідальності за винесення неправосудного рішення, вживати формулювання, які ми почули на засіданні парламенту, неприпустимо. Тим більше неприпустимо робити це Голові Верховного Суду. Адже він, заздалегідь висловлюючи свої припущення, подав це як факт. А він, проте, підлягає доведенню. Тому я був, якщо чесно, дещо здивований такою його позицією. Адже, подаючи свою точку зору в такому світлі, він оцінив, по суті, діяльність усієї судової системи, частиною якої і сам є.

Наталія АГАФОНОВА, народний депутат України:

— Коли йдеться про притягнення до кримінальної відповідальності суддів, то ми повинні говорити про конкретні статті Кримінального кодексу, які вони порушили під час своєї професійної діяльності. І виключно на підставі всього пакета доказової бази, підготовленої слідством, можна робити висновки.

Звісно, політична заангажованість не може бути підставою для кримінальної відповідальності. Вона може слугувати хіба що поясненням окремих вчинків винних осіб. Проте, незважаючи на політичні заяви, що лунали в парламенті, притягати суддю до відповідальності можна лише за наявності об’єктивних доказів його провини.

Наразі ми маємо згоду ВС на притягнення суддів до кримінальної відповідальності. Всі інші слова чи окремі оціночні фрази Голови ВС Я.Романюка великого значення не мають.

Дмитро ШПЕНОВ, народний депутат України:

— Заява Голови ВС про те, що судді намагалися завоювати лояльність попередньої влади, може стати для Генпрокуратури приводом для проведення перевірок усіх суддів без винятку. Водночас я переконаний, що обмежувати волю О.Царевич і В.Кицюка, які перебувають на території України, були на засіданнях профільних комітетів, прийшли на пленарне засідання парламенту, неправильно. Хоча б тому, що, коли ГПУ і ВС у майбутньому даватимуть згоду на арешт суддів, жоден володар мантії вже не прийде ні на комітет, ні до Верховної Ради, бо розумітиме, що парламент упереджено поставиться до нього.

Упевнений, що таким чином здійснюється тиск на суд. Гілка влади, яка є незалежною в усіх цивілізованих державах, сьогодні в Україні просто знищується. І в цьому випадку двоє суддів є потерпілими від тих обставин.

Верховна Рада, як політичний орган і джерело влади, повинна підходити до подібних питань дуже відповідально та виважено.