Із широко заплющеними очима

Для опрацювання поправок до двох реформаторських актів у нардепів не вистачило сил, бажання та кворуму

Схоже, майбутнє судової реформи починається для нардепів з кроку наосліп. Останнє перед прийняттям у другому читанні закону «Про забезпечення права на справедливий суд» засідання профільного комітету Верховної Ради виявило байдужість народних обранців до реформи. Мало того, що комітет ледве зібрав кворум, але і його не стало, коли діло дійшло до опрацювання кількох тисяч поправок до президентського та депутатського законопроектів. Однак, не зважаючи на гарячку, закон був схвалений ВР.

Більш-менш президентський

Для грунтовного аналізу консолідованих та опрацьованих поправок нардепам було роздано тільки 10 примірників порівняльної таблиці на 18 осіб, які залишилися на засіданні. Голова комітету попросив «увійти в становище» та працювати по можливості з такою обмеженою кількістю документів. «Те, що це питання поставлено на голосування у ВР вже завтра, було не нашою примхою, а побажанням Президента, — почала свою доповідь заступник Голови ВР і одна з авторів проекту №1497 Оксана Сироїд. — Ми намагалися пояснити, що опрацювання такої великої кількості зауважень потребує значно більше часу. Втім, розуміємо, що в Президента є право наполягати на включенні його до порядку денного сесійного засідання».

За словами О.Сироїд, робоча група намагалася узгодити ключові розбіжності законопроектів. Зокрема, за її словами, багато часу було приділено дисциплінарній відповідальності суддів та їх оцінюванню, просуванню щаблями кар’єри та процедурі обрання безстроково. Аби не перевантажувати та не приймати рішень поспіхом і з огляду на те, що обидва проекти передбачають унесення низки змін до процесуальних кодексів, було вирішено не ставити на парламентське голосування ті блоки поправок, що стосуються змін до кодексів і функціонування електронного суду. Як зауважила доповідачка, члени парламентських фракцій матимуть змогу краще ознайомитися з новелами та вже потім прийняти окремий закон за цими поправками.

«Взагалі з більшості питань ми дійшли згоди. Однак залишається принциповий момент для нас щодо усунення політичного тиску на суддів з боку парламенту та Президента. На жаль, знайти компроміс не дуже вдалося», — зазначила О.Сироїд, додавши, що усунення впливу влади на суддівську кар’єру має відбуватися послідовно та з обов’язковим унесенням змін до Основ­ного Закону.

Обидва табори законотворців погодилися з необхідністю проведення тотальної атестації всіх 9000 суддів, яка складатиметься з іспиту, перевірки фінансового стану володарів мантій та їх доброчесності. «А які наслідки наставатимуть для тих, хто атестації не пройде?» — поцікавилася член комітету Наталія Агафонова. «Поки що — відсторонення від посади. Тобто людина вважатиметься суддею, але судочинства не здійснюватиме. Згодом, після конституційної реформи, ми зможемо зробити це підставою для звільнення», — пояснила доповідачка.

Щодо органів, які мають опікуватися суддівськими кадрами, то їх також очікують структурні зміни. Згідно з планами Вища кваліфікаційна комісія суддів матиме дві палати — кваліфікаційну та дисциплінарну (див. №3 «ЗіБ». — Прим. ред.), а Вища рада юстиції працюватиме на постійній основі.

Що стосується думки авторів законопроекту №1656, виразником якої на цьому засіданні був заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов, то вона була, мабуть, надто лаконічною. Він пояснив, що таке швидке винесення проекту на голосування є бажанням ради коаліції, а тому говорити про тиск на парламент з боку глави держави та передчасність прийняття закону не дуже доречно.

Кому потрібні висновки Венеціанської комісії?

Проте окремі нардепи не поділяли думки, що перший крок уже зроблено. Так, заступник голови комітету Леонід Ємець зауважив, що без термінового внесення змін до Конституції судова реформа реалізуватися не зможе. «Єдине, що наразі ми спроможні відтворити з усього наведеного, це провести атестацію та оцінювання суддів. Це, мабуть, єдине, що може піти на користь і підвищити якість судочинства в державі», — переконаний депутат.

Він також повідомив, що Венеціанська комісія чекає ухваленого закону для його перевірки на відповідність міжнародним стандартам. Спростувати це твердження вирішив народний депутат Сергій Власенко. «Я особисто спілкувався з головою комісії, і він запевнив, що в разі направлення до них закону, який уже був прийнятий, розглядати його вони не будуть», — повідомив нардеп. З’ясувалося, що «венеціанці» вже мають негативний досвід розгляду близько 8 прийнятих законів. І, як вони самі кажуть, у такому випадку їх висновки вже мало на що впливають. Таку позицію європейських колег можна зрозуміти, адже попередній аналіз проектів має унеможливлювати прийняття законів з вадами та всупереч міжнародному праву.

На це звертали увагу й деякі інші народні депутати (див. №6 «ЗіБ». — Прим.ред.). Адже Україна також уже має досвід реформаційного «фальстарту». Йдеться про прийняття закону «Про очищення влади», в якому європейці (також уже після його ухвалення) знайшли купу невідповідностей міжнародним стандартам та низку норм, які порушують права людини. І тепер моторні реформатори мають у 3-місячний строк, половина якого вже майже сплинула, усунути неподобство. То чи є сенс квапитися, щоб потім переробляти?

Дисциплінарне розмаїття

Проте питання відповідального ставлення народних обранців до роботи над своїм продуктом згодом розв’язалося на очах усіх присутніх. Один за одним парламентарі стали покидати залу засідань. Наявність особистих справ і недоречне, на їхню думку, затягування розгляду документа зробили крісла членів комітету порожніми. Згодом забракло й кворуму, і за пропозицією Р.Князевича робота тривала у вигляді дискусії.

Ті, хто залишився, розпочали диспут про суддівську відповідальність. Як уже зазначалося, люди Президента пропонували розширити види дисцип­лінарних санкцій щодо законників. Один із видів покарання в окремих нардепів викликав несприйняття. Йдеться про пропозицію щодо переведення володаря мантії, котрий скоїв дисциплінарний проступок, до суду нижчої інстанції чи іншої місцевості.

«Тобто ми відкрито визнаємо, що в нас є громадяни двох сортів? І на рівні села правосуддя має бути нижчим? А як бути з родинами суддів? Таке життя на валізах схоже на існування військовозобов’язаних», — обурювався один з нардепів. Долучилася до дискусії й О.Сироїд, яка зауважила, що її однодумці були проти таких санкцій.

Як пояснив представник АП, спочатку пропонувалося переведення судді до суду того ж рівня, але іншої місцевості. За його твердженням, така практика вже давно існує в Польщі та Австрії, і вона проявила себе як досить продуктивна. «Сенс переведення — якраз у порушенні соціальних зв’язків судді. На новому місці в нього не буде житла. Мабуть, і родина залишиться на колишньому місці. Проте це і є тим стимулюючим ефектом, який дозволить суддям уникати проступків», — пояснив своє бачення О.Філатов.

Він також запевнив, що саме по собі звільнення жодних негативних наслідків за собою не тягне. Бо ні сувора догана, за його твердженням, ні втрата посади не є достатнім покаранням для суддів.

Проте такий підхід до покарання, на думку члена комітету Сергія Соболєва, є неприпустимим. «Мао Цзедун зараз перевертається в труні. Адже відразу згадується, як переймаються його драконівські методи, коли він відправляв інтелігенцію, науковців і професорів на перевиховання до села, — наголосив депутат. — Якщо ви кажете про польський та австрійський досвід, то вивчаймо його. Я про нього, наприклад, чую вперше».

Взагалі під час дискусії зауважень щодо недосконалості президентського законопроекту було висловлено чимало, проте не членами комітету. Хоча всі вони були залучені до робочої групи з опрацювання документа. Схоже, монотонну паперову роботу більшість нардепів не вважає приємною. І нічого дивного, адже узгодження тисяч поправок хоч і є складним, проте публічно навряд чи таким кимось визнається.

Завершити засідання прийняттям рішення в депутатів так і не вийшло. Отже, погоджувати проект довелось наспіх зранку перед голосуванням.

Так і виходить, що, здавалося б, світлі ідеї реформ гинуть через прийняття доленосних законів у стилі Стенлі Кубрика — із широко заплющеними очима.

ПРЯМА МОВА

Наталія НОВАК, народний депутат України:

— В узгодженому документі вилучено поняття «класи суддів». Утім, залишено поняття «вислуга років», яке, на моє переконання, жодним чином не має стосунку до визначення професійних якостей суддів. А, враховуючи наші сподівання, що суддя має жити на одну зарплату, було б доцільно залишити саме класи, як, по-перше, моральний стимул, а по-друге, як підставу для підвищення заробітної плати. Тоді доречною була б і догана у вигляді позбавлення класу, коли суддя втрачав би й частину доходів. Я вже не кажу про моральний аспект такого дисциплінарного стягнення.

Сергій АЛЄКСЄЄВ, народний депутат України:

— Усунути політичний вплив на суддів при їх обранні безстроково ми можемо лише за допомогою реформування Конституції. Це зрозуміло, мабуть, усім. Якщо виникають сумніви щодо ролі комітету, то ми внесли поправку стосовно необов’язкового характеру наших рішень. Ми фактично формалізували його роботу, встановивши 30-денний строк подання до парламенту своїх висновків щодо кандидатур суддів. Більшість членів комітету є юристами, отже, й висновок щодо кандидатів на посади суддів треба вважати просто фаховим. Ми можемо не робити його. Однак за таких умов кандидат опиняється віч-на-віч з непідготовленою сесійною залою. І в цьому випадку політичний вплив Верховної Ради все одно залишиться.