Війна без геноциду

У Гаазі поставили крапку в 20-річному спорі Загреба й Белграда про вину в масових репресіях

Міжнародний суд ООН постановив, що ні Сербія, ні Хорватія не влаштовували геноциду хорватів і сербів відповідно. Водночас суд не став заперечувати сам факт скоєння злочинів у ході війни в колишній Югославії.

Не знищити, а вигнати

За словами голови суду Пітера Томки, хоча обидві сторони скоювали злочини, немає доказів того, що в них був намір знищити «повністю або частково» населення іншої сторони, повідомляє Reuters. «Хорватії не вдалося довести свої обвинувачення», — заявив П.Томка. За його словами, дії сербського керівництва під час громадянської війни не мали на меті знищити хорватів, а були спрямовані на їх «насильницьке вигнання».

Хорватський уряд стверджував, що Сербія вчинила акт геноциду в м.Вуковарі в 1991 році. Загреб висунув вимоги покарати всіх воєнний злочинців, повернути Хорватії захоплені під час війни культурні цінності й виплатити репарації. Крім того, Белград мав прояснити, що відбулося з 1400 хорватами, котрих уважають зниклими безвісти з часів війни. Причому, як відзначають спостерігачі, процес проти Сербії залишався одним із пріоритетів кожного хорватського уряду.

Сербія у свою чергу у 2010 році подала зустрічний позов проти Хорватії через вигнання 200 тис. сербів із цієї країни. У результаті операції «Буря» в 1995 році хорватські військові ліквідовували республіку Сербська Країна. У ході операції загинуло кілька тисяч сербів.

За час югославської війни 1991—1995 років близько 20 тис. чоловік стали жертвами. Хорватський Вуковар перебував під контролем сербів протягом трьох місяців 1991 року. За інформацією ВВС News, за цей час десятки тисяч етнічних хорватів залишили свої будинки, близько 260 хорватів було затримано й убито.

Вердикт, винесений 3 лютого цього року колегією із 17 суддів, фактично поставив крапку в 20-річному спорі між Белградом і Загребом. Він обов’язковий для обох сторін і оскарженню не підлягає. Якби факт учинення геноциду був установлений, сторона, визнана потерпілою, змогла б зажадати виплати компенсацій. Тепер такі претензії позбавлені підстав.

Хто за що відповідає?

Міжнародні судові інстанції мають різні думки з приводу оцінки вини властей та військових за наслідки тих чи інших внутрідержавних конфліктів. Іноді погляди різняться до протилежних і, на думку експертів, залежать від усталених за цей час оцінок несудових міжнародних інституцій.

Наприклад, у 2007 році Міжнародний суд ООН відхилив майже ідентичний позов, поданий Боснією і Герцеговиною проти Сербії у 2007 році.

У листопаді 2012 року Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії задовольнив апеляцію двох хорватських генералів, раніше засуджених за злочини проти сербів, скоєні в 1995 році. Тоді віце-прем’єр сербського уряду Расим Ляїч звинуватив МТКЮ в упередженості. «Через це рішення ми втратили всяку віру в справедливість трибуналу. Сьогоднішній вердикт — свідчення вибірковості правосуддя. Це навіть гірше, ніж несправедливий суд», — заявив 2 роки тому Р.Ляїч.

Два хорватські генерали — Анте Готовина та Младен Маркач — у 2011 році отримали 24 і 18 років тюрми відповідно. Трибунал постановив, що вони несуть відповідальність за численні злочини проти сербського населення Хорватії. Саме вони командували проведенням операції «Буря» проти бунтівного сербського регіону.

Відразу після оголошення першого вироку засуджені подали апеляцію. У ході її розгляду суд дійшов висновку, що генерали не можуть нести відповідальність за злочини, скоєні їхніми підлеглими.

Обидва вердикти створюють прецедент для міжнародного права стосовно загальної відповідальності влади й військового командування за загибель мирних жителів у зоні бойових дій. Правда, на думку експертів, ці рішення не виключають можливості індивідуальних звернень сербів і хорватів, чиї сім’ї постраждали в ході бойових дій, до національних інстанцій та Європейського суду з прав людини щодо незабезпечення властями фундаментального права на життя. Тим більше що практика розгляду ЄСПЛ подібних звернень, зокрема громадян Чечні проти Росії, схиляється на бік потерпілих. Утім, допускають експерти, стосовно жертв балканського конфлікту суд може підкоригувати свою позицію.