Закон і Бізнес


«Білі плями» дитинства

Захист малолітніх розглянули крізь призму законодавчих прогалин


Злочин і покарання, №48 (983) 27.11—03.12.2010
2869

Останнім часом дитяче благополуччя і його захист активно обговорюються під час круглих столів.


Так, чергову спробу дослідити стан дотримання законодавства у сфері боротьби з торгівлею дітьми, дитячою проституцією і порнографією та перспективи його вдосконалення зробили представники різних відомств, зібравшись у Комітеті ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Втім, чи вийде боротьба за безпечне дитинство за рамки круглого столу, покаже час.

Тенденція ускладнення

Зростання кількості злочинів проти дітей, зокрема і на сексуальному грунті, на жаль, має стійку тенденцію. За даними ВООЗ, близько 150 млн дівчаток і 73 млн хлопчиків у неповнолітньому віці примушували до статевих відносин або піддавали іншим формам статевого насильства, проте ці цифри вважаються заниженими. Отримати достовірну інформацію щодо ситуації в нашій країні дуже складно, зважаючи на латентність таких злочинів. За результатами досліджень, у більшості випадків сексуальне насильство скоюють члени родини або друзі сім’ї. В 85—90% випадків згвалтувань злочинець добре відомий дитині, і тільки в 10—15% насильство вчиняють незнайомці. За деякими даними, потерпілі діти в 10 разів частіше вдаються до суїциду. Зважаючи на сумну статистику, захист дітей в Україні здійснюється на неналежному рівні.
В лютому цього року було проведено комплексне дослідження масштабів продажу дітей, дитячої проституції та порнографії, результати якого не радують. Серед причин поширення негативного явища експерти відзначають низьке матеріальне забезпечення багатьох родин, втрату провідної ролі родини у вихованні дитини, а також недосконалість законодавчої бази та формальне ставлення до проблеми з боку виконавчої влади.
Втім, під час круглого столу представник Дитячого фонду ООН в Україні Юкіе Мокуо відзначила зусилля нашої країни щодо приведення законодавства у відповідність до Конвенції ООН з прав дитини, але цього для дитячого благополуччя мало. Ю.Мокуо вказала на низку «білих плям» у нашому законодавстві. Зокрема, нагадала про від¬сутність норми щодо кри¬мінальної відповідальності за примушення дітей до заняття проституцією та втягнення дітей у порнографію.
Водночас експерт звернула увагу й на слабкий юри¬дичний захист по¬страж¬далих дітей, порекомендувавши вітчизняним фахівцям змінити ситуацію шляхом прийняття відповідних законодавчих новацій. Осо¬б¬ливо її обурила «арте¬ківська» справа, а надто ставлення до по¬стра¬жда¬лих дітей, коли їхні прізвища розголошувалися у ЗМІ.
Між іншим, на початку року її оцінка була ще критич¬нішою. «Ми побачили, що проблема  комплексна, досить масштабна та вимагає негайних дій із боку  влади, суспільства та самих гр¬мадян», — сказала Ю.Мокуо. Підвищення рівня поінформованості, відповідальне батьківство, державна підтримка вразливих сі¬мей — з цього вона рекомендувала починати дитячий захист.
Із висновками останньої погодилася президент Між¬народного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко, мовляв, національне законодавство лише частково відповідає положенням Факультативного протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо запобігання торгівлі дітьми, дитячій проституції і дитячій порнографії, який Україна ратифікувала 2003 року.
Свої зауваження щодо виконання нашою країною положень документа Комітет ООН з прав дитини висловив ще три роки тому. Зокрема, він вказав на такі проблемні питання: від¬сутність Уповноваженого з прав дитини, недостатній збір даних та неналежне фінансування щодо виконання положень протоколу, слабка інфраструктура для надання допомоги жертвам торгівлі дітьми, а також недостатньо розвинута нормативно-правова база.
Щоправда, за цей час ситуація докорінно не змі¬нилася. Про це свідчить стабільне перебування України в чорному списку країн, де діти найбільше потерпають від сексуального насильства. За даними МВС, за 9 місяців минулого року було порушено 772 кримінальні справи за ст.301 КК («Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»).
Між іншим, у висновках Комітету ООН з прав дитини також зазначалося, що Факультативний протокол, прийнятий десять років тому, вже не відповідає всім вимогам сучасності, тому потрібно розробляти нові стратегії боротьби.
К.Левченко визнала, що й досі існують прогалини, які перешкоджають активній боротьбі з цими явищами, зокрема, в законодавчих актах бракує визначення ключових понять: «торгівля дітьми», «дитяча проституція» тощо. «Право дитини на захист та допомогу в повній мірі не закріп¬лено та не реалізується ні в кримінальному процесі, ні під час надання соціальної допомоги дітям, які постраждали від торгівлі, дитячої порнографії та проституції», — наголосила вона.

На порозі змін

Ситуація, запевняли учасники заходу, може змінитися з волі народних обранців. Наразі до розгляду парламенту готують два законопроекти: про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації) та про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення (щодо захисту дитини).
Зокрема, пропонується внести зміни до ст.156 КК, яка передбачатиме кримінальну відповідальність не тільки за безпосереднє вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16 років, а й за здійснення таких дій за допомогою те¬лекомунікаційних чи ін¬ших мереж та засобів передання інформації. Як відзначили учасники круглого столу, новації дуже потрібні для покарання дорослих, які скоюють злочини через використання Інтернету. На внесенні цих змін Комітет ООН з прав дитини наголошував ще три роки тому.
Учасники заходу попросили членів профільного комітету прискорити розгляд ініціатив, щоб якнайшвидше посилити захист дітей від ризиків сексуального розбещення та експлуатації. Крім того, вони наголошували, що слід активізувати роботу з під¬тримки існуючих та створення нових інформаційних служб для дітей та їхніх батьків для надання консультативної допомоги. Зокрема, таку необхідність вони мотивували підготовкою до проведення Євро-2012.
Утім, на думку В.Шемчука, самого законодавства для реальних змін недостатньо. «Необхідно забезпечити неухильне виконання правових норм профільними міністерствами та відомствами», — зазначив нар¬деп. Модернізувати закони й адаптувати їх до міжнародних вимог — це половина справи, інша — забезпечити їх неухильне дотримання, що значно складніше.

Тетяна КУЛАГІНА