Спрощення майдану

Багато чого в долі людей у наметах залежить від того, чи пролізуть туди політики

На головній площі країни знову, як 6 років тому, різноманіття фарб. Однак є суттєва відмінність: немає переважання якоїсь однієї.

Поряд з маніфестантами спокійно рухається щільний потік машин, у звичайному діловому ритмі живе місто. Це, звичайно ж, не революція, але й не буденна сірість буття. Щось нове, досі малозвідане. І першими, як завжди, на розвідку намагаються піти політики. Ентузіазму від цього ніхто з протестантів не має: тут не тільки кожен вирішує своє конкретне, як прийнято говорити, меркантильне питання — на Хрещатику активно мстять політикам за обман шестирічної давності…

Розчаровані в надіях

Було важко не передбачати, що ЗМІ пістрявітимуть порівняннями майдану 2004 року і нинішнього. Проте порівнювати особливо нічого. Хоч би за такими критеріями, як: чисельність учасників, сила дії на громадську думку, територіальна поширеність і охоплення населення. Нарешті, від¬мінність у тому, що ру¬шійними силами цих двох подій є різні шари суспільства: майдан-1 був суто по¬літичним, а тому його очолювали вітчизняні політики, і в кожному такому «коржі» своєрід¬ного наполеона була група фельдмарашалів і адміралів; майдан-2 лідерів не породив, уважається, що до таких належать підприємці-«спрощенці».
Опозиції вигідно підносити події листопада 2010 ро¬ку як якусь спробу «демо¬кратичної самоорганізації суспільства». Оцінка події, як видається, дещо завищена. За виходом на площу в центрі Києва (і в де¬яких містах-мільйонниках) кількох тисяч під¬приємців не можна робити висновок про народження справж¬нього і демократичного громадянського суспільства.
Ось тут якраз зв’язок двох майданів очевидний: розчарованість суспільства результатами «помаранчевих», простіше кажучи, гіркота після майдану-1 і, як наслідок, мімікрія конкретних політиків — головна причина політичного «незагоряння» майдану-2. З другого боку, майдан-2 показав усім, що не тільки по¬літичні гасла можуть виводити людей на площі.

Політикам не турбувати!

Це добре зрозуміло вже і Юлії Тимошенко. Знову ж таки, тільки наївний міг подумати, що її поява на майдані-2 змусить себе чекати. Начебто доля підкинула ЮВТ шанс продемонструвати, що прикрий результат місцевих виборів — лише епізод для «переформатованого» БЮТ. Проте тріумфу не вийшло: ніхто її на руках не носив, ніхто не скандував її ім’я, як колись скандували прізвища «помаранчевих» командирів колишнього майдану.
Політикам, які виступили на майдані-2, залишилося бути задоволеними, що їх вислухали (правда, не всіх, з чуток, нардепа Олега Ляшка, нині позафрак¬ційного, м’яко, але не без рук попросили зі сцени). У цьому ще одна відмінність двох майданів: там — слухали, слухали, активно і гаряче підтримували; тут — політиків сприймають як гостей, частіше — непрошених. Чи не тому ми практично не бачимо повторних візитів лідерів БЮТ на майдан-2?
Владі сам по собі майдан-2, звичайно ж, вигоди не несе. Хоча якісь істотні «шкідливості» теж не помітні. Можливо, через місяць, коли підбиватимуть підсумки року, стане ясніше, чи позначилися ці суспільні акції на загальному рейтингу «регіонів».
Зовні ж усе досить безхмарно: постійно звучать запевнення у швидкому знаходженні спільної мови в діалозі чиновників і підприємців, перші особи держави реагують на подію спокійно, дещо незграбна спочатку поведінка правоохоронців змінилася начебто більш зваженою і менш радикальною позицією. Звучать постійні порівняння із Заходом (зауважимо: не з Росією чи Білоруссю, де мітинги жорсткими засобами розганяються): мовляв, ось у Франції та Англії теж протестують, ось європейцям теж не до душі підвищення пенсійного віку, а влада продовжує перетворення...
«Реформатор» Сергій Тігіпко, від якого суспільство (особливо після болісного щигля на місцевих виборах) чекало куди більш різкої, якщо не сказати завзятої, позиції на захист «опі¬куваного» його турботами малого бізнесу, мляво, без ентузіазму, з якимсь валізовим настроєм раптом кинувся відстоювати необхідність Податкового кодексу. Хоча кількома днями раніше намагався закликати до президентського вето.
Звичайно, на його прикладі зрозуміло, наскільки ж сильно внутрішні проблеми Партії регіонів та її сателітів позначаються на реакції влади на події майдану-2. Литвинівці ніяк не прийдуть до тями від шоку після місцевої виборчої кампанії та всіма силами намагаються врятуватися від землетрусу під тими небагатьма кріслами, які їм удалося «заквотувати» ще під час старого ділення. Комуністи самоусунулися: вони тепер — перед дилемою: начебто «народний бунт» згідно з класиками й треба очолювати і скеровувати, а з другого боку — кого підтримувати? Не під¬приємців же, не приватних власників!
У середовищі ж «регіо¬нів» спочатку не було єдиного сприйняття подій майдану-2. Тій частині, якій не вигідне посилення позицій Уряду Миколи Азарова, народні заворушення ніби і не в тягар. Одначе про те, наскільки небезпечна недооцінка безконтрольності, в «регіонах» пам’ятають краще за інших.
На жаль, поки що в середовищі партії влади так і не знайшлося гідного співбесідника, такого красномовного командира, здатного, за прикладом Троцького-Фрунзе-Чапаєва розгортати полки в інший бік кількома фразами. Можливо, позначається відсутність досвіду і провали колишніх спроб збирати «біло-голубі» майдани.

Президентська альтернатива

Та поки важко назвати майдан-2 серйозним контрнаступом проти влади. Врешті-решт Президент у будь-який момент може заветувати Податковий кодекс, й інформаційні витоки з його Адміністрації дозволяють стверджувати, що такий варіант виходу із ситуації, що склалася, розглядається не як крайній. Як розглядаються й серйозні «перетрушування» в середовищі урядовців, а також голів облдержадміністрацій. Але це — окрема тема…
Можна гіпотетично намалювати перспективу ситуації: вето Президента здатне попросту зняти майдан-2 з порядку денного: під якими гаслами виводити людей? Політичні навряд чи пройдуть. Інша справа, що останніми кроками Віктор Янукович продемонстрував явне прагнення бути на гарному рахунку в Заходу. Без конкретного виконання «заповідей МВФ» це нелегко. Кому віддати перевагу? Застосувати вето — і бути кумиром малого бізнесу, заткнувши за пасок С.Тігіпка й інших «лібералів»? Чи проявити твердість у відстоюванні «реформування по-емвеефівськи»? Вибір не з легких. І дуже багато чого залежить від того, яке рішення буде ухвалено президентською командою.
А поки що хмари згущуються над майданом-2 у прямому розумінні слова: кінець листопада ознаменується різкою зміною погоди. «Пониження градуса», як і наближення різдвяно-новорічних торжеств, — теж випробування. І воно по-своєму спростить ситуацію, адже маніфестантам доведеться вирішувати: продовжувати акції чи поспішати до теплих домівок. Що виберуть люди — покаже найближчий тиждень.

Володимир КАЦМАН