Закон і Бізнес


Спритність рук і ніякої недбалості?

Дешевий газ був лише наживкою, проковтнувши яку, Київ опинився на гачку в Кремля


Влада і закон, №27 (962) 03.07—09.07.2010
1363

Справа про 11 млрд м3 газу, вилучених у «Росукренерго» у 2009 році — під час прем’єрствування Юлії Тимошенко, стає все цікавішою. Після затримань і арештів соратників екс-прем’єра вона спробувала зняти з них вину, просилася на допит, а також опублікувала документи, які доводять її невинність і злочинну сутність опонентів.


Проте в усій цій історії, навіть з урахуванням доповідей з парламентської трибуни першого заступника Генпрокурора Віктора Пшонки і заступника голови СБУ Володимира Породька, залишилися «за кадром» головні питання: як газ зі сховищ став власністю НАК «Нафтогаз України» і чим за нього розплатилися?

Законність на папері

Анатолій Макаренко, котрий керував українською митницею тоді, коли 11 млрд м3 газу компанії «Росукренерго», довгим і заплутаним шляхом перешли у власність «Нафтогазу», був затриманий увечері 23 червня. Його підозрюють у потуранні розмитненню цього газу, що поки кваліфікується за ч.2 ст.367 КК («Службова недбалість»).
Уже вранці наступного дня Ю.Тимошенко влаштувала екстрену прес-конференцію, щоб запропонувати свою версію подій півторарічної давнини, коли в Москві були підписані документи, що поклали край черговій газовій війні та стали початком нинішнього розгляду. Екс-прем’єр повідомила, що минулого року саме її стараннями Україна отримала газ за досить низькою (близько $230 за 1000 м3) ціною. При цьому лідер БЮТ додала, що така угода стала можливою завдяки купівлі в «Газпрому» 11 млрд м3 газу за рідкісно низькою ціною — $153,9 за 1 тис. м3.
Свої дії Ю.Тимошенко назвала повністю правильними, такими, що відповідають інтересам України і, звісно, цілком законними. На підтвердження останньої тези була опублікована копія договору з «Газпромом», з якого випливає, що вся операція прозора й закон-на і за цей газ сплачено
$1,7 млрд.
Документ від 20.01.2009 №КП-ПХГ-2 дійсно справляє враження укладеного абсолютно законно. «Газпром» просто продає газ «Нафтогазу» за низькою ціною — і все. Ніякої згадки про «Росукренерго» там узагалі немає. Чого хоче співвласник цієї компанії Дмитро Фірташ, який він має стосунок до угоди — не зрозуміло.
На думку лідера БЮТ, продажні чиновники й нечисті на руку бізнесмени ніколи не полишать спроб поцупити в України що-небудь ще. А 11 млрд м3 газу — це ласий шматок, відірвати від якого їх буде дуже непросто. При цьому Ю.Тимошенко висловила готовність повторити все це співробітникам правоохоронних органів і оголосила, що її колишні підлеглі ні в чому не винні, оскільки виконували її розпорядження.
Начебто все ясно як Божий день. Ю.Тимошенко забезпечила країну дешевим газом, поклала край газовій війні й відсунула від годівниці олігархів з чиновниками. Але ці погані люди не змогли пробачити їй відстоювання народних інтересів і тепер мстять.
Проте не все так просто.

Туди-сюди, назад...

Передусім звертає на себе увагу номер документа, опублікованого лідером БЮТ, — КП-ПХГ-2. Допитлива людина обов’язково поцікавиться, а чому індекс у нього «2»?
Якщо не вдаватися в деталі, то перший КП-ПХГ — теж про продаж 11 млрд м3 газу. І теж за дивовижно низькою ціною, яка до цента збігається з тією, що вказана в другому договорі. Навіть сторони контракту ті самі. Відмінність одна — газ продавала Україна Росії.
Цей документ БЮТ, звичайно ж, не опублікував. Хоча б тому, що прості українці навряд чи зрозуміли б, чому Україна продає газ Росії, та ще й за сміхотворною ці-ною — $153,9? Крім того, дата продажу збігається з датою купівлі того ж газу. Простіше кажучи, протягом одного дня на папері газ прогнали через кордон туди-сюди з невідомою метою.
Якщо «Газпрому» і «Нафтогазу» так хочеться займатися подібними нісенітницями, то не питання — їхня справа. Але митні збори сплатіть в обох випадках. Адже, якщо вірити документу №КП-ПХГ-1, «Нафтогаз» спочатку продав паливо за кордон. У цей момент компанія зобов’язана була сплатити експортне мито. А цього не було зроблено. У слідчих, які займаються даною справою, цілком виправдано могли виникнути питання до А.Макаренка, котрий «пропустив» газ без його сплати.
Ще один момент, який вимагає пояснень: який стосунок до цієї історії має Д.Фірташ? Відповідь проста: паливо, яке «Нафтогаз» продав «Газпрому» і викупив назад, має не дуже зрозуміле походження. Більш того, за рішенням Стокгольмського арбітражу, належало воно не «Нафтогазу», а «Росукренерго».
Вважати цей газ своїм українському монополістові дозволив договір відступлення, підписаний 19.01.2009 заступником голови НАК «Нафтогаз України» Ігорем Діденком і заступником голови правління ВАТ «Газпром» Олексієм Міллером. (З оцінки дій українського підписанта, власне кажучи, і почалася кримінальна справа №558 за фактом розтрати майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем — це ч.5 ст.191 КК. — Прим. ред.)
Суть договору приблизно така: в «Росукренерго» був борг перед «Газпромом». І російська компанія дозволила «Нафтогазу» стягнути цей борг. Натомість росіяни отримали право якийсь час качати газ по Україні в Європу безкоштовно. Тобто фактично грошей ніхто нікому не платив, а розрахувалися бартером.
«Нафтогаз» зрозумів події так: компанія «Росукренерго» тепер винна нам, а не «Газпрому». Тому в рахунок боргу забрав зі сховищ 11 млрд м3 газу, який офіційно належав «Росукренерго» (хоча, очевидно, за нього так і не заплатив «Газпрому»).

На борговому гачку

Вся ця історія викликала багато розмов. Причому одна з головних тем така: а чому мовчить «Газпром»? Мало того, що він брав участь в операції з «Нафтогазом», так ще ж й сама компанія «Росукренерго» наполовину належить цьому російському монополістові! Відповідь на це питання дати важко. Та спробувати можна.
У січні 2009 року йшла газова війна, яку російському монополістові треба було терміново припинити, причому з мінімальними втратами для себе. Для цього схема з продажем боргу «Росукренерго» «Нафтогазу» цілком годилася. На той момент вона себе виправдала — «Газпром» продав свій борг за право безкоштовного прокачування певного обсяг газу по території України.
Крім того, Ю.Тимошенко мала гарні шанси перемогти на майбутніх (на той час) президентських виборах, і в цьому випадку вся ця історія ніколи б не спливла — зам’яли б. Проте і перемогу Віктора Януковича російські юристи передбачили: у всіх підписаних тоді документах підкреслюється, що ніякі обставини не можуть стати підставою для участі «Газпрому» в можливих судових розглядах з участю «Нафтогазу» і «Росукренерго». Суть приблизно така: ми вам борг продали, а далі викручуйтеся, як хочете.
Трохи складніша справа з перекиданням газу туди-сюди протягом одного дня. Навіщо «Газпром» пішов на це? Адже він теж мав заплатити ПДВ при купівлі палива й експортне мито при його продажі. Рішення, швидше за все, було політичним — треба було допомогти Ю.Тимошенко відібрати газ у «Росукренерго». Причому зробити це, не заплямувавши себе. У цілому в цій операції «Газпром» виступає таким собі цілком добросовісним набувачем і абсолютно «чистим» продавцем. Урешті-решт ніякого прибутку від цієї угоди він не отримав.
Уся ця історія, пов’язана з укладанням сумнівних угод і підозрілими платежами, після рішення Сток-гольмського арбітражу звелася до того, що «Нафтогаз» і український Кабмін винні багато грошей (або газу) «Росукренерго». А ця компанія поки перебуває під контролем «Газпрому». Тобто, по суті, Україна потрапила в залежність від доброї (чи недоброї) волі Москви.
У цій ситуації російське керівництво може спокійно спостерігати за тим, як нова українська влада мстить старій, яка поставила її в таке незручне становище. А також подумати, чого б іще «відкусити» від України — в обмін на дозвіл не повертати мільярди кубометрів газу.
Одне слово, затія зі створенням компанії «Росукренерго» та її використанням як наживки для Києва повністю себе виправдала: «проковтнувши» газ «Росукренерго», Київ опинився на гачку в Кремля.
А екс-прем’єр через своїх колишніх підлеглих — на гачку в Служби безпеки і Генпрокуратури. Шанс ще раз зіграти роль жертви Ю.Тимошенко навряд чи дадуть, а ось матеріали зберуть. Так, про всяк випадок.

Іван ЯКОВИНА

P.S. За словами голови СБУ Валерія Хорошковського, вартість вилученого майна «Росукренерго» оцінено в 33,9 млрд грн., або в понад $4 млрд, а сума «купленого» «Нафтогазом» боргу, виходячи з ціни контракту №КП-ПХГ-2, — $1,7 млрд. Брали по $153,9, а віддавати доведеться по $360 (знижка 30% діє тільки в рамках обумовленого обсягу постачань). Тому ще потрібно зрозуміти, хто повинен відшкодувати різницю, якщо «Газпром» знову не зглянеться і не продасть утретє ті самі 11 млрд м3 за тих же $1,7 млрд, і куди пішли (а точніше — чи з’явилися в бюджеті) ці гроші при оформленні бартерного транзиту. Проте подробиці колишніх і майбутніх договірних відносин навряд чи стануть надбанням громадськості, оскільки навіть на кримінальну справу поставили гриф таємності. Що вже говорити про переговори на найвищому рівні.