Ризикований компроміс

Чи зможе мирова з податківцями захистити підприємців від кримінального переслідування?

Народні обранці зробили перший крок до запровадження податкового компромісу. Передбачається, що полюбовне вирішення суперечки допоможе підприємцям уникнути санкцій. Водночас положення, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, не містять жодних приписів щодо порядку їх реалізації, а значить, і гарантій для бізнесу.

Вигідні умови

Верховна Рада прийняла за основу законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (№1071-1), поданий групою народних обранців. Наразі документ готується до ухвалення в цілому.

У доопрацьованому проекті зазначено, що податковий компроміс — це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 ПК (1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих органом контролю, а якщо така податкова декларація була надана пізніше — за днем її фактичного подання).

Відповідно до документа платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, матиме право подати відповідні уточнені розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість, в яких визначити суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта обкладання податком на прибуток підприємств, або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. На випадки подання уточнених розрахунків податкових зобов’язань не поширюватимуться норми ст.50 ПК, яка визначає порядок унесення змін до податкової звітності.

При складанні уточнених розрахунків податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу не враховуватимуться суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта обкладання податком на прибуток і відображені в уточнених розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:

• подані в порядку, встановленому ст.50 ПК, після 1.04.2014;

• уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1.04.2014;

• за результатами подання таких уточнених розрахунків було зменшено податкове зобов’язання (збільшено від’ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.

У платника податків за результатами застосування компромісу не зможуть виникати або збільшуватися помилково або надміру сплачені грошові зобов’язання.

Крім цього, сплачуватиметься 5% суми заниженого податкового зобов’язання. При цьому 95% суми заниженого зобов’язання вважатимуться погашеними, штрафні санкції не застосовуватимуться.

Все під контролем

Процедура досягнення податкового компромісу триватиме не більш ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточненого розрахунку. При цьому його подання за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточненого розрахунку, орган контролю зможе прийняти рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки. Вона проводитиметься виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об’єкта обкладання податком на прибуток підприємств або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у межах процедури досягнення компромісу.

Якщо орган контролю повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов’язань вважатиметься узгодженою. У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки орган контролю за її результатами:

• прийматиме податкове повідом­лення-рішення (у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства);

• складатиме довідку в разі відсутності таких порушень, що підтверджуватиме правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточненому розрахунку.

Податкове повідомлення-рішення або довідку орган контролю направлятиме платнику податків, який сплачуватиме податкові зобов’язання, визначені в уточненому розрахунку або податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня, наступного після узгодження. Днем узгодження вважатиметься день отримання повідомлення органу контролю про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в іншому разі — день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточненому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Якщо ж платник податків розпоч­не процедуру адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого органом контролю за результатами документальної позапланової перевірки, податковий компроміс не застосовуватиметься.

Процедура компромісу поширюватиметься також на неузгоджені суми зобов’язань з податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким зобов’язання не узгоджені відповідно до норм ПК. Досягнення компромісу в такому разі здійснюватиметься за заявою платника податків до органу контролю. У таких випадках днем узгодження платником податків зобов’язань, визначених у повідомленні-рішенні, вважатиметься день подання такої заяви до відповідного органу контролю. У разі відмови платника податків від виконання такого зобов’язання воно вважається неузгодженим.

Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого зобов’язання поширюватиметься також на випадки, коли в платника за рішенням органу контро­лю розпочато документальну перевірку або складено акт за її наслідками. У таких випадках платник податків матиме право подати до органу контро­лю, який призначив документальну перевірку або склав акт за її результатами, відповідні уточнені розрахунки зобов’язань до податкових декларацій за звітні періоди.

Податковий компроміс уважатиметься досягнутим після сплати платником узгоджених зобов’язань. Після досягнення компромісу такі зобов’язання не підлягатимуть оскарженню, їх розмір не зможе бути змінений в інших податкових періодах.

Крім цього, у разі досягнення компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість за уточненими операціями в наступних періодах органами контролю не проводитимуться. Передбачається, що діяння, яке вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами та призвело до заниження податкових зобов’язань, якщо вони уточнені за процедурами компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається ухиленням від сплати податків чи зборів.

Розбіжності з Конституцією

Нормотворець має на меті звільнити платників податків від юридичної відповідальності. Проте відповідно до ч.1 ст.67 Конституції «кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».

Проект не передбачає чіткого механізму проведення документальних позапланових перевірок, відсутні будь-які посилання на такі перевірки, передбаченні ПК. Зазначено, що органи контролю приймають рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточненого розрахунку.

Виникають запитання: чи не будуть органи контролю зловживати цією нормою, якою дозволено приймати рішення щодо проведення перевірки на власний розсуд? чи не будуть рішення органів контролю щодо проведення перевірки суб’єктивними та такими, що не відповідають вимогам кодексу, інтересам суб’єктів підприємницької діяльності та держави?

Можна констатувати, що зазначене положення не відповідає принципам юридичної визначеності, ясності та недвозначності.

Виграє контролер?

Податковий компроміс не застосовуватиметься, якщо платник розпочне процедуру оскарження повідомлення-рішення. Проте такі положення позбавляють громадянина конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, передбаченого ст.55 Основного Закону. Більше того, це право підкріп­люється ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, якою передбачено, що «до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження».

Неможливо залишити поза увагою запропоновані зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу, згідно з якими дії, передбачені чч.1 і 2 ст.163¹ КпАП, не вважаються порушенням платником податків установленого порядку ведення обліку, а діяння, передбачені чч.1, 2, 3 ст.212 КК, не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, якщо досягнуто компромісу. Вказані вище методи досягнення компромісу за своєю суттю є підставами для притягнення до відповідальності, оскільки визнання певних діянь злочином чи адміністративним правопорушенням, наявність об’єктивних та суб’єктивних ознак їх складу вже є підставою для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Щодо підстав, то у випадку застосування запропонованого методу податкового компромісу для його досягнення суб’єкту підприємницької діяльності при поданні уточненого розрахунку необхідно буде оприлюднити так звані тіньові кошти. Після цього ми повертаємося до порядку проведення позапланових документальних перевірок та узгодження органами контролю уточнених розрахунків.

У разі досягнення податкового компромісу особа звільняється від юридичної відповідальності, а порядку такого звільнення не передбачено. Проте згідно з приписами КК особа, яка скоїла злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише у випадках, передбачених КК. І зробити це може тільки суд.

Згідно з ст.286 Кримінального процесуального кодексу, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає відповідне клопотання та надсилає його до суду. Більше того, навіть за наявності відповідного клопотання прокурора громадянина може бути притягнуто до кримінальної відповідальності згідно з ст.288 КПК, адже в разі встановлення необ­грунтованості клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє в його задоволенні. Тоді кримінальне провадження має здійснюватися в загальному порядку.

Пропонується розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС доповнити п.11² такого змісту: «Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9² розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу». А там передбачено порядок набрання чинності цим кодексом, врегульовуються окремі правовідносини, пов’язані з його прийняттям, вносяться зміни до низки законодавчих актів. Тобто майже всі положення, які містяться у вказаному розділі, забезпечували безперешкодне введення в дію КАС, були тимчасовими та нині сповна реалізували своє призначення.

У зв’язку із цим запропонований порядок примирення сторін у адміністративному процесі не може бути предметом правового регулювання «Прикінцевими та перехідними положеннями» цього кодексу.

З огляду на все вищезазначене можна зробити висновок, що прийняття закону саме в такій редакції навряд чи стане підставою для реального досягнення податкового компромісу. З одного боку, податковий компроміс — це можливість поповнити бюджет за рахунок податків, зборів та інших обов’язкових платежів. З другого — аспекти ініціативи не дають змогу без ризиків для суб’єктів господарювання скористатися цим правом.