Штрафи для адвокатів

На правників чекає розширення повноважень та новий вид дисциплінарного покарання

Правнича спільнота продовжує реформування профільного законодавства. Одним з напрямів, що потребує нагальних змін, є самоврядування захисників, у рамках якого висуваються пропозиції щодо об’єднання самоврядних органів у систему, розширення переліку їх завдань, зменшення строків повноважень їх очільників, запровадження ще одного виду дисциплінарної відповідальності у вигляді штрафу.

Невичерпний перелік

Довгообіцяного закону про адвокатуру, проект якого мав бути поданий на розгляд Верховної Ради в першій половині минулого року, досі немає. Отже, пропозиції, розроблені численними робочими групами, мають шанс бути врахованими в остаточному варіанті документа.

Серед них чільне місце посідають ідеї стосовно роботи органів самоврядування. На переконання захисників, за час дії відповідних норм профільного закону їм вдалося виявити слабкі місця, які необхідно посилити шляхом розширення та уточнення правових норм.

Напрацювання із цього приводу були репрезентовані однією з робочих груп на заході, організованому Національною асоціацією адвокатів України наприкінці 2014 року. Автори документа вважають за необхідне переглянути структуру та повноваження самоврядних органів, а також механізми їх фінансування.

У порівняльній таблиці, в якій містяться запропоновані ідеї, зазначено про необхідність розширення переліку завдань самоврядних органів, передбачених ст.44 закону про адвокатуру, та забезпечення не незалежності адвокатів (як про це говориться в чинній редакції профільного документа), а дотримання принципів адвокатської діяльності.

Ця норма, на думку правників, не тільки підкреслює високий статус професії, а й кореспондується з міжнародними актами. Скажімо, третя частина федерального положення про адвокатуру 1956 року (Німеччина), присвячена регламентуванню прав та обов’язків захисників, розпочинається ст.43, де сказано, що «адвокат повинен виконувати свою роботу добросовісно. Його вчинки мають бути гідними поваги та довіри, яких вимагає статус адвоката, як у межах, так і за межами його професійної діяльності».

Другим завданням пропонується визначити сприяння дотриманню гарантій адвокатської діяльності та захист прав, що не тільки виглядає цілком логічно (після встановлення статусу), а й виправдало себе на практиці. Уже сьогодні органи адвокатського самоврядування докладають величезних зусиль для захисту своїх колег від порушень з боку правоохоронців.

Деякі пропозиції є дещо спірними, оскільки в них ідеться про забезпечення самоврядними органами дотримання з боку адвокатів професійної етики та високого рівня надання правової допомоги. На думку експертів, доцільніше було б говорити про механізми контролю або ж про можливість притягнення недобросовісних захисників до дисциплінарної відповідальності (про що, власне, йдеться в п.5 пропозицій до цієї статті).

До речі, одним з подібних механізмів контролю може стати обов’язкове страхування професійної цивільно-правової відповідальності правника, що передбачено в законодавстві багатьох країн (наприклад у Франції в основному законі про статус адвокатів від 31.12.90 №71-1130, з поправками).

Нарешті, п.11 пропозицій передбачає «виконання інших завдань та функцій», залишаючи, таким чином, перелік невичерпним.

Від форми до системи

Хто ж буде виконувати перелічені завдання? Розробники проекту відмовляються від сентенції «організаційні форми адвокатського самоврядування», записаної в ст.46 чинного акта, та замінюють її «системою органів адвокатського самоврядування».

На перше місце в системі виноситься з’їзд адвокатів, що підкреслює його значення. Нагадаємо: у чинній редакції адвокатського закону він завершує перелік самоврядних органів. Ще одним «статусним маркером» з’їзду має стати виключна підзвітність йому Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка на сьогодні підзвітна ще й Раді адвокатів (ст.52 закону про адвокатуру).

Услід за з’їздом у систему пропонується включити конференції адвокатів регіону, РАУ, ради адвокатів регіону, ВКДКА, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, Вищу ревізійну комісію та ревізійні комісії адвокатури регіонів.

Самі ж елементи системи також не уникнуть реформування. Наприклад, повноваження конференції адвокатів регіону пропонується розширити, додавши до їх переліку обрання представника адвокатів регіону до складу РАУ та дострокове відкликання його з посади, розгляд звіту про виконання кошторису регіональної ради та перегляд її рішень.

Також передбачається закріпити на законодавчому рівні порядок повідомлення про початок роботи цього самоврядного органу, яке, на переконання реформаторів, має включати в себе не тільки інформація про місце, дату та час проведення заходу, а й попередній порядок денний та проекти рішень (ст.47 закону).

На ознайомлення із цією інформацією учасникам конференції пропонується дати 5 днів, оскільки не пізніше ніж за 10 днів до початку її роботи адвокати матимуть право подати регіональній раді нові питання та пропозиції, включення яких до порядку денного є обов’язковим. При цьому забороняється включати до порядку денного такі питання, як «Інше», «Різне» тощо. Отже, можна дійти висновку, що розгляду підлягатимуть будь-які конкретні питання, кількість яких (враховуючи попередній досвід різноманітних самоврядних заходів) можуть поставити під загрозу роботу органу.

До речі, подібний механізм (відмінність у строках) хочуть закріпити й відносно з’їзду, який за своєю структурою й кількістю учасників (і, відповідно, питань) перевершує регіональну конференцію.

Строки та відповідальність

Норми ж, які стосуються інших «структурних одиниць», реформатори воліють залишити практично незмінними. Щоправда, і тут запроваджується поняття «таємне рейтингове голосування», а також скорочуються строки, на які обирають очільників самоврядних органів з 5 до 2 чи 3 (визначено авторами як альтернативу) років (стст.48, 50—53 закону).

Винятком з переліку «незмінних структурних елементів» є РАУ (ст.55 закону), компетенцію якої пропонується значно розширити, доповнивши її повноваженнями встановлювати відповідальність адвокатів за несплату щорічних внесків, забезпечувати фінансування органів самоврядування згідно із затвердженими кошторисами, скасовувати рішення регіональних конференцій, давати роз’яснення з питань застосування профільного законодавства, встановлювати розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту та грошового стягнення як виду дисциплінарної відповідальності.

До речі, питання штрафу, яке так чи інакше розглядається всіма робочими групами, котрих є принаймні три, досить актуальне для професійної спільноти. Організатори заходу переконані, що забороні на провадження адвокатської діяльності, яка застосовується після догани, має передувати ще один вид дисциплінарної відповідальності.

Така думка підтверджується світовим досвідом таких країн, як США та Німеччина, де штрафи для адвокатів можуть сягати значних розмірів.

Фінансові розрахунки

Особливу увагу новатори приділяють фінансуванню самоврядних органів. Перелік можливих фінансових надходжень пропонується доповнити добровільними внесками міжнародних організацій, грантами, а також фінансовими стягненнями в порядку дисциплінарного провадження (пропозиції до ст.58 закону).

Реформатори вважають за необхідне деталізувати в профільному законі порядок розподілу щорічних внесків. На думку деяких з них, не менш ніж 30% надходжень доцільно направляти на забезпечення діяльності НААУ. Не менш ніж 10% — на забезпечення діяльності ВКДКА. Не менш ніж 10% — на забезпечення кваліфікаційно-дисциплінарних проваджень комісіями адвокатури з урахуванням прогнозованої кількості таких проваджень. Не менш ніж 5% — на забезпечення діяльності ВРКА з урахуванням запланованої кількості перевірок. Інша пропозиція полягає в рівномірному розподілі коштів між переліченими органами.

Щоправда, достатність такого фінансування можна піддати сумніву, зважаючи на повідомлення голови НААУ Лідії Ізовітової на передноворічному заході, присвяченому оподаткуванню адвокатів, про ігнорування окремими правниками необхідності сплати внесків. За її словами, за минулий рік внески сплатила лише половина захисників.

Самі ж дисциплінарні органи пропонують фінансувати ще й за рахунок коштів, отриманих від складання кваліфіспитів, з розрахунку: 50% — кваліфкомісії, яка приймала іспит, 50% — ВКДКА.

Що стосується ціни екзамену, то її пропонують підвищити з 3 до 5 мінімальних заробітних плат. А ось установлення плати за проходження стажування хочуть доручити регіональним радам, при тому що максимальний її розмір не перевищуватиме подвійної ціни за кваліфіспит.

До речі, ця ідея вже застосовується на практиці, оскільки в різних регіонах розмір внесків за стажування суттєво різниться, а в окремих регіонах він узагалі відсутній.

На цьому реформаторські пропозиції не вичерпуються. Обговорення окремих законодавчих норм та проекту в цілому триває й навіть затягується. Чиновники запевняють, що всі напрацьовані документи будуть направлені до парламенту. Але чи зможуть народні обранці визначити найкращий акт, залишається під сумнівом. Можливо, цей вибір доцільніше було б зробити самим адвокатам?

ПРЯМА МОВА

Валентин ЗАГАРІЯ,
голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури:

— Ідея запровадження штрафів за дисциплінарні проступки адвокатів як додаткового засобу впливу мені видається сумнівною. Юристам добре відомо, що ефективність закону визначається не розміром санкції за скоєне порушення, а невідворотністю покарання. Відповідно до ст.35 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарні комісії можуть застосовувати три види стягнень: попередження, зупинення (від одного місяця до року) права на заняття адвокатською діяльністю й позбавлення адвоката такого права з наступним виключенням із ЄРАУ. На мою думку, цього достатньо. Чи стануть рішення комісій більш справедливими для скаржників чи адвокатів, якщо з’явиться ще один вид стягнення? Мабуть, кількість скарг до ВКДКА на рішення регіональних комісій у такому випадку лише зросте.

Крім цього, вельми делікатним є питання подальшого використання стягнутих з адвокатів коштів. Теж на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування? Але подивіться, які проблеми ми маємо сьогодні зі сплатою щорічного внеску! Частина адвокатів просто ігнорує свій обов’язок, закидаючи керівництву Ради адвокатів непрозорий характер витрачання коштів. Ще гіршу ситуацію ми гарантовано отримаємо з упровадженням штрафів. До цього ж КДКА почнуть звинувачувати в прямій зацікавленості в накладенні грошових стягнень.