Захист в обороні
Адвокати-безоплатники борються із владою за місце під сонцем
Донедавна вислів «безоплатна правова допомога» викликав у когось подив, а в когось — посмішку. Втім, неприховане бажання запозичити гуртом усі європейські стандарти із захисту прав громадян принесли перші плоди. БПД в Україні існує. Втім, на жаль, не всі інститути юстиції сприймають належним чином таке нововведення.
Особливості національного захисту
Основний Закон наголошує, що життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини віднесено до головних обов’язків держави. Донедавна ця теза сприймалася більше як декларативна. Не те, щоб держава постійно зазіхала на права громадян чи заперечувала їх: почасти просто заплющувала очі там, де порушення стали традиційними. Мається на увазі дотримання прав і свобод осіб у площині кримінальної юстиції.
Те, що з прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу принципи роботи правоохоронних органів майже не змінилися, бачать не тільки експерти, а й пересічні громадяни, яким волею долі доводиться стикатися з органами внутрішніх справ. За таких умов оптимістичні гасла політиків щодо відчиненого вікна в Європу й запозичення західних цінностей сприймати досить важко. До європейських стандартів українська держава звертається обережно, лише трохи відчиняючи кватирку «євровікна», аби демократичні віяння поступово заповнювали законсервовану в часі країну.
Натомість саме в питанні дотримання прав громадян намітилася прогресивна тенденція. По-перше, з ухваленням у 2011 році закону «Про безоплатну правову допомогу» Україна взяла на себе зобов’язання щодо захисту прав вразливих верств населення. По-друге, новий КПК, попри всі нарікання, дійсно показує себе як кодекс, спрямований на гуманізацію кримінальної юстиції. Хоча ще бракує досвіду щодо впровадження цих новел.
Учасники міжнародної конференції, яка проходила 12—13 грудня, наголошували, що чинником стагнації реформ є також низький рівень обізнаності громадськості та зацікавлених сторін щодо нової системи послуг, доступної для них. Адже згаданий закон передбачає поетапну реалізацію нової системи, відповідно до якої з липня минулого року захист у кримінальних провадженнях став доступним для всіх затриманих осіб, котрі підпадають під юрисдикцію України.
Прогалини в тактиці
Однак, як зазначив директор Координаційного центру безоплатної правової допомоги Андрій Вишневський, наразі захисники стикаються із певним опором з боку державних структур, які не завжди готові до співпраці із захистом. На його думку, найбільш ригідним елементом у системі захисту прав і свобод громадян залишається міліція. «Срібло» керівник центру віддав служителям Феміди, які також не завжди готові конструктивно взаємодіяти з адвокатами.
Проаналізувавши тенденцію й динаміку дотримання норм стосовно надання БПД, А.Вишневський наголосив, що найпоширенішим порушенням залишається невчасне інформування центрів БПД відносно затримання осіб у рамках кримінального або адміністративного процесу. «Є випадки, коли особи по 10—12 год. перебувають у райвідділах і не мають змоги поспілкуватися із адвокатом, що є відкритою демонстрацією порушення прав громадянина на захист», — розповів директор центру, зауваживши, що в такий спосіб працівники міліції нерідко домагаються отримання пояснень і свідчень затриманого до першого його побачення з адвокатом.
Іншим небезпечним моментом А.Вишневський вважає залучення правоохоронцями «кишенькових» адвокатів. «У нашій системі, на жаль, певна кількість адвокатів працює не в інтересах клієнта, а в інтересах слідчого. І боротися із цим без єдиних стандартів якості вкрай важко», — констатував він.
Що стосується законників, то вони, за твердженням експерта, надто пізно інформують як про залучення адвоката центру БПД, так і про час судового засідання. До того ж, як з’ясувалося, не всі володарі мантій належним чином реагують на процесуальні порушення сторони обвинувачення. Нерідко, як повідомив А.Вишневський, має місце спілкування судді та прокурора без участі адвоката.
Феміда на боці змін
Представник Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду Тетяна Гошовська пояснила певні аспекти застосування КПК і труднощі, які виникають під час надання БПД певним верствам населення. Вона запевнила, що судова система на чолі з ВС завжди прагнула до захисту прав громадян, втім, продемонструвати таке прагнення, зокрема у ВС, можливостей замало. «З того моменту, як у 2010 році була проведена судова реформа, коли був здійснений штучний розподіл повноважень між вищими спеціалізованими судами, кримінальна палата нашого Суду фактично не займається правозастосовною діяльністю», — повідомила Т.Гошовська, наголосивши, що наразі у ВС на перегляді стосовно неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права перебуває єдина справа — кримінальне провадження щодо обвинувачення Юлії Тимошенко.
Суддя також зауважила, що ті фахівці, які беруть участь у конференції й охоче спілкуються між собою, не прагнуть знайти спільної мови із представниками ВС. Винна в цьому, на думку Т.Гошовської, судова реформа, яка робить систему розгалуженою і не зрозумілою для суспільства, а отже, позбавляє громадян вільного доступу до судових установ. На її погляд, триланкова система є ідеальною в сучасних умовах.
Що стосується реформування кримінальної юстиції, то, на думку судді, законодавцю слід поміркувати й над певною трансформацією Кримінального кодексу. Аби довести, що документ потребує нової редакції, Т.Гошовська принесла із собою КК 2004 року. Демонструючи, наскільки за 10 років змінилося кримінальне правосуддя, доповідачка почала в буквальному сенсі розгортати «простирадла» з вклеєними змінами до статей. «Кримінальне судочинство зазнало суттєвих змін, а отже, разом із процесом треба «переформатувати» й КК», — наголосила Т.Гошовська.
Меморандум майбутнього
Про особливу роль безоплатної правової допомоги говорила й уповноважений ВР з прав людини Валерія Лутковська. За її твердженням та за словами А.Вишневського, їхня співпраця набула особливого значення під час подій 2013—2014 року. Торік відбулося й підписання меморандуму про взаєморозуміння між офісом уповноваженого та Координаційним центром БПД.
Серед проблем, на які звернула увагу В.Лутковська, називалися приховування часу фактичного затримання та неналежна реєстрація арештантів. Омбудсмен пояснила, що правоохоронці ігнорують вимоги ст.208 КПК щодо зазначення у протоколах місця, дати і точного часу затримання особи. Перебування громадян у відділеннях органів внутрішніх справ належним чином не фіксується. Так, наприклад, в облікових журналах неправильно вказується статус особи: замість «затримана» — «запрошена». Також, за твердженням уповноваженого ВР з прав людини, фальсифікується час доставляння громадян, аби приховати інформацію про фактичну тривалість їх перебування у відділеннях ОВС.
«Сьогодні в Україні необхідна координація зусиль усіх суб’єктів правосуддя щодо припинення практики протиправних затримань осіб та затримань без належного оформлення їх статусу», — наголосила омбудсмен. Задля ефективнішої взаємодії в рамках чинного меморандуму під час конференції А.Вишневський та В.Лутковська підписали доповнення до документа, що мають розширити та поглибити напрями співпраці.
Зокрема, сторони домовилися:
розробити методику запобігання та припинення випадків затримання осіб без належного оформлення їх статусу та налагодження обміну інформацією, необхідною для виявлення таких випадків;
інформувати центри з надання безоплатної вторинної допомоги в разі виявлення під час здійснення парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини низької якості надання такої допомоги адвокатами;
запровадити механізми співпраці з питань запобігання практиці катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів поводження та покарання відносно осіб, які мають право на безоплатну правову допомогу, шляхом оперативного забезпечення центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформацією про такі випадки уповноваженого ВР з прав людини.
В.Лутковська під час нетривалого брифінгу також зауважила, що надання вторинної безоплатної правової допомоги в’язням є прогресивним кроком, хоча й дещо небезпечним. «Окремі арештанти зловживають цим правом, втім, залишати громадян напризволяще лише через те, що вони перебувають за гратами, ми не маємо права», — наголосила омбудсмен.
Під час обговорення проблемних питань учасники заходу погодилися з тим, що повноцінна імплементація БПД можлива лише за умови зацікавленості з боку держави, котра, як свідчать фінансові показники, ще не готова до таких демократичних новел. Так, у 2013-му замість 70 млн грн. система БПД отримала лише 38,7, а в цьому році з обіцяних 94 млн грн.— лише 49,8.
Очевидно, влада буквально сприйняла поняття «безоплатна правова допомога», вирішивши, що адвокати повинні працювати у центрах БПД на громадських засадах, виходячи з міркувань державної необхідності.
Пряма мова
Валерія ЛУТКОВСЬКА,
уповноважений Верховної Ради України з прав людини:
— Надання правової допомоги в кримінальних справах хоча і є головною діяльністю центрів БПД, проте, на щастя, не єдиною. Сьогодні у нас в рази збільшилося навантаження через події на Сході. Адвокати центрів безоплатної правової допомоги постійно консультують вимушених переселенців з питань реєстрації місця проживання, надають правову підтримку тим, хто, залишаючи райони бойових дій, втратив документи та майно. Безліч громадян потребують допомоги в оформленні пенсій та інших соціальних виплат. Багатьом життєво необхідно знайти житло. За усіма цими напрямами центри БПД разом із офісом уповноваженого працюють безперервно.
Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ,
директор Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги:
— Організаційно система БПД сьогодні готова, в разі забезпечення належного фінансування з боку держави протягом 6 місяців, розгорнути мережу нових центрів. Для того щоб забезпечити належне надання послуг у цивільних та адміністративних справах, необхідно майже 100 центрів. Наразі маємо лише 27. Та фінансовий мотив хоча і є для нас важливим, втім, він не стоїть на першому місці для адвокатів, які приходять у систему. Останні погоджуються з тим, що в умовах економічної кризи, яка спіткала державу, на ринку залишилося мало платоспроможних клієнтів. Особливо це стосується правників, які працюють у сільській місцевості. Тому державне замовлення для них може стати непоганою фінансовою підтримкою. До того ж ті адвокати, які близько 70% свого робочого часу присвячують діяльності в центрах, можуть отримувати до 10 тис. грн. гонорару, що, на мою думку, досить непогано.