Коли самовідвід стає обов’язковим
Суддя не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятих за його участі, або у перегляді прийнятих за його участі рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 30 вересня 2014 р. №3-131гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30 вересня 2014 року м.Київ №3-131гс14
Судові палати у господарських і адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Берднік І.С., Коротких О.А., Прокопенка О.Б., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Терлецького О.О., Гуля В.С., Кривенка В.В., Шицького І.Б., Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
за участю представника Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-В» — адвоката Особи 16,
розглянувши у відкритому спільному судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробуд» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 11.03.2014 у справі №4/48/5022-411/2012 за позовом ОСББ «Злагода-В» до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради та ТОВ «Компанія Добробуд» про визнання права користування земельною ділянкою та визнання договору оренди земельної ділянки і додаткових угод до нього недійсними,
ВСТАНОВИЛИ:
У червні 2013 року ТОВ «Компанія Добробуд» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд рішення цього суду від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 за нововиявленими обставинами.
На обгрунтування заяви ТОВ «Компанія Добробуд» зазначило, що оскільки реорганізації Споживчого кооперативу «Злагода» в ОСББ «Злагода-В» не відбулося, то права на користування земельною ділянкою площею 4300 м2, переданою від ТОВ «Компанія Добробуд» до СК «Злагода», ОСББ «Злагода-В» не набуло. Про цю обставину заявнику стало відомо лише під час розгляду адміністративної справи №819/249/13-а за позовом ТОВ «Компанія Добробуд» до Тернопільської міської ради, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів у Тернопільській області, ОСББ «Злагода-В», що розглядалася Тернопільським окружним адміністративним судом. У зазначеній справі винесено ухвалу про забезпечення доказів від 21.05.2013, після чого суду надано реєстраційну справу ОСББ «Злагода-В», лише тоді представник ТОВ «Компанія Добробуд» зміг ознайомитися з цими документами. Заявник уважає цю обставину нововиявленою в розумінні Господарського процесуального кодексу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 ТОВ «Компанія Добробуд» відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 31.07.2012.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 скасовано, заяву ТОВ «Компанія Добробуд» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 задоволено, рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 скасовано, у позові відмовлено.
Постановою ВГС від 11.03.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 скасовано, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 залишено без змін.
У серпні 2014 року ТОВ «Компанія «Добробуд» подану заяву через ВГС до Верховного Суду про перегляд ним постанови ВГС від 11.03.2014 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК, в якій просить скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень ст.11 закону №2866-ІІІ, ст.42 ЗК, ст.385 ЦК, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На обгрунтування заяви ТОВ «Компанія Добробуд» надано копії постанов:
Вищого господарського суду від 28.08.2012 у справі №5013/358/11, від 27.03.2012 у справі №5015/3913/11, від 7.12.2011 у справі №5023/1171/11,
Верховного Суду від 27.04.2012 у справі №5023/1171/11,
Вищого адміністративного суду від 5.03.2009 та ухвали від 5.06.2014 у справі №К/800/14478/14.
Ухвалою колегії суддів ВГС від 26.08.2014 справу допущено до провадження Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСББ «Злагода-В» — адвоката Особу 16, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.6 конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном «суд, установлений законом» у ст.6 конвенції мається на увазі, що «судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є парламент». Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі.
Відповідно до чч.1, 2 ст.20 ГПК суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи в разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятих за його участі, або у перегляді прийнятих за його участі рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
У розгляді справи №4/48/5022-411/2012 та прийнятті Вищим господарським судом постанови від 11.03.2014 за нововиявленими обставинами брали участь два судді, які також розглядали в касаційному порядку зазначену справу та прийняли постанову ВГС від 27.11.2012.
Ураховуючи, що ці судді не мали права брати участі в перегляді справи за нововиявленими обставинами, а мали заявити самовідвід, прийнята з їх участю постанова від 11.03.2014 є незаконною і винесена з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд до ВГС.
Керуючись стст.111-23, 111-24, 111-25 ГПК, судові палати у господарських і адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛИ:
Заяву ТОВ «Компанія Добробуд» задовольнити.
Постанову ВГС від 11.03.2014 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до ВГС.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111-16 ГПК.