Закон і Бізнес


Повернення металу

Золото знову отримає статус єдиної міри вартості


Банки і клієнти, №47 (982) 20.11—26.11.2010
1175

Світова економіка найближчими роками може перейти до валютної системи, котра грунтуватиметься на золоті як мірі вартості, яка замінить долар та інші національні грошові одиниці. Таку сенсаційну заяву зробив очільник Світового банку Роберт Зеллік.


При цьому він обмовився, що не хоче відновлювати золотий стандарт пов¬ною мірою. Проте ринок золота відреагував на сказане, піднявши вартість тройської унції вище зафіксованої рекордної позначки — до $1400.

Паперова справа

Паперові гроші дуже зручні, однак з моменту їх появи (в X ст. в Китаї, в
XVII ст. в Європі — у Швеції) люди не надто довіряли їм, оскільки вважали менш на¬дійною мірою вартості. Тому аж до середини XX ст. майже всі держави-емітенти прив’язували їх вартість до благородних металів. За¬звичай гроші забезпечувалися золотом, хоча нерідко до нього додавалось і срібло.
Таким чином, практично гарантовано виключалась інфляція, оскільки швидко збільшити грошову масу було неможливо. Проте з цієї ж причини існували серйозні перешкоди для економічного розвитку і впливу держави на економіку.
Якщо від золотого стандарту у внутрішньодержавній фінансовій системі більшість країн відмовилися ще у 1920—1930-ті роки, то на міжнародному рівні він протримався значно довше. У 1944-му в Бреттон-Вуді (США) провідні держави Заходу домовилися використовувати нову валютну систему, в якій золото й американський долар фактично зрівняли в правах.
Суть бреттон-вудської системи полягала в тому, що курс долара був зафіксований відносно золота, а всі інші грошові одиниці прив’язували вже до самого долара. Зміна курсів була допустима тільки у випадку одноразової девальвації чи ревальвації. США, чий внесок у світовий ВВП тоді становив близько 50%, виглядали таким економічним колосом, що долар здавався таким же надійним резервом і мірою вартості, як і золото.

Не доларом єдиним

У 1960-ті роки у зв’язку зі зростанням європейських і деяких азіатських економік ситуація змінилася. Сполучені Штати, котрі стикнулися з проблемою інфляції, вже не викликали такої довіри як емітент, тож інші країни вирішили обміняти долари, що були в їхньому розпорядженні, на золото. Почав цей процес президент Франції Шарль де Голль, його приклад наслідували керівники ФРН, Японії та Канади. У результаті за кілька років золотий запас США скоротився вдвічі.
У 1971 році президент Сполучених Штатів Річард Ніксон оголосив заборону на обмін доларів на золото. Цей указ фактично підвів риску під бреттон-вудською системою. Нова система, котра отримала назву ямайської (на честь Кінгстона на Ямайці, де було укладено вирішальну угоду), передбачала вільні змінні курси всіх основних грошових одиниць. Їх вартість мав у реальному часі встановлювати ринок. При цьому долар зберіг позиції основної світової резервної валюти.
Нова система виявилася досить стійкою і ста¬більною, окремі коливання курсів (наприклад єни відносно долара) не могли підірвати її надійність у цілому. Проте останніми роками ефективність яма¬йських принципів поставили під сумнів.
Світова фінансова криза колосально вплинула на коливання курсів. Достатньо подивитися на спів¬відношення євро/долар, яке протягом кількох років спочатку підскочило до 1:1,6, потім опустилось і стало 1:1,2, а нині знову зросло до 1:1,4. Майже так само сильно змінювалися в ціні єна, австралійський долар та інші грошові одиниці. Це все не найкращим чином позначалося на довірі держав до загальновизнаних резервних валют.
Останні місяці тільки підклали дров до вогню. Центробанкам стало зрозуміло, що легко вийти з кризи не вдасться, і вони почали цілеспрямовано знижувати курси для підтримки власних економік (перед¬усім експортної галузі). Дії численних біржових спекулянтів тільки посилили ці тенденції.
Світ заговорив про «війну валют», суть якої полягає в тому, що держави прагнутимуть обігнати одна одну на шляху девальвації. У певний момент процес може вийти з-під контролю, наслідком чого буде надвисока інфляція і, як підсумок, втрата довіри до будь-якої валюти.

Порятунок — у металі

Ціна на золото є гарним індикатором таких процесів, оскільки саме дорогоцінний метал у важкі часи стає порятунком для інвесторів. Такі функції виконує й американський долар, однак у його надійності ринок усе більше сумнівається. Тому золото, залишившись фактично без конкурентів, останніми роками продемонструвало безпрецедентний злет, підвищившись у ціні вдвічі. Піднесення на ринку нафти в якийсь момент було ще більш вражаючим, але криза різко зупинила його. А ось золото продовжувало зростати в ціні, подолавши по черзі позначки в $1100, $1200 і $1300 за унцію.
Про те, що час повернутися до системи, основаної на твердих активах, говорили і раніше, однак ви¬словлювання ці, як правило, або виходили від преси, або звучали з вуст невеликої кількості економістів, котрих уважають маргінальними. Тим більше дивно, що нині цю ідею озвучила така важлива персона — голова Світового банку Р.Зеллік.
Складно сказати, що він мав на увазі конкретно. На конференції в Сінгапурі очільник Світового банку зая¬вив про створення системи «Бреттон-Вудс III», проте додав, що це не означатиме встановлення фіксованих курсів, як після Другої світової війни. За його словами, золото стало рятівною гаванню для інвесторів, оскільки ті бачать перспективи всіх валют (винятком у списку є юань, одначе китайські грошові знаки не перебувають у вільному обігу).
Р.Зеллік, проте, додав, що золото може ввійти до списку резервних валют і стати точкою опори для встановлення їх курсів. Разом з ним у валютний кошик мають увійти євро, єна, долар США та юань — після того, як останній стане конвертованим. Долар же де-факто втратить статус головної резервної валюти й залишиться тільки рівним серед рівних.
Якихось подробиць від голови Світового банку не надійшло. Таким чином, чітких планів щодо зміни глобальної фінансової системи в керівництва провідних держав і банківських інститутів сьогодні немає. Проте є переляк від нинішньої ситуації, котра при загостренні може вилитися в грандіозну валютну кризу, порівняно з якою кредитна криза 2008—2009 років виглядатиме як дрібне непорозуміння.
Ймовірно, Р.Зеллік розповів про свої плани на майбутнє золота і валюти напередодні зустрічі лідерів «великої двадцятки» в Сеулі. Чи вдасться там світовій еліті визначити хоча б якісь мінімальні основи нової фінансової угоди, сказати важко. Золото як товарний ресурс тим часом набирає сили — на торгах 9 листопада воно подолало чергову психологічно важливу позначку в $1400 за унцію. Тож прогнози про зростання дорогоцінного металу до $2000, $5000 і навіть $10000 вже не здаються такими вже фантастичними.

Дмитро МИГУНОВ, Lenta.ru