Закон і Бізнес


Заради спокою

Як досудове врегулювання спорів може посприяти відновленню довіри до вітчизняної Феміди.


№47-48 (1189-1190) 29.11—05.12.2014
НАДІЯ БОЙКО, прес-секретар Одеського окружного адміністративного суду
5421

Інноваційним механізмом, здатним усунути низку проблем українського правосуддя, є процедура досудового врегулювання спорів за допомогою судді, використовувана в Канаді. Що ж таке досудове врегулювання спорів за участю судді? У чому його прогресивність? Чому ця процедура є вкрай необхідною та реанімаційною для українського правосуддя?


Переймаємо досвід

Процедура досудового врегулювання спорів за участю судді є одним з компонентів великого українсько-канадського проекту «Освіта суддів заради економічного зростання», який фінансується Канадським агентством міжнародного розвитку та впроваджується Офісом уповноваженого з питань федеральних суддів Канади. Сам механізм досудового врегулювання був перейнятий в Каліфорнії (США).

Ще в 1982 році прийняті практичні директиви щодо застосування цього механізму на тимчасовій основі. А в 1989-му розпочалося повноцінне застосування процедури для врегулювання шлюборозлучних процесів. Нині в провінції Саскачеван усі справи (крім тих, які розглядаються за спрощеною процедурою, прогнозованою тривалістю не більше одного дня) в обов’язковому порядку спрямовуються на досудове врегулювання. Таким чином, приблизно 85% спорів вирішуються примиренням.

Так, іноземним колегам удалося розв’язати низку проблем, які не чужі для судової системи України, як-от: накопичення нерозглянутих справ і тривалий час їх розгляду, зростаюча складність спорів. Учасники змогли отримати чимало переваг. Ідеться про збільшення прозорості судового процесу, економію часу й коштів, творчий підхід до розроблення варіантів урегулювання спору, зменшення кількості апеляційних оскаржень.

Канадський досвід застосування процедури такий. Сторона подає позов та отримує інформацію про можливість його вирішення позасудовим шляхом, що ні в якому разі не позбавляє її права звернутися до суду в загальному порядку, якщо внаслідок процедури не буде досягнуто врегулювання. У разі згоди другої сторони ними підписується угода про участь у процедурі врегулювання та визначається суддя, що розглядатиме спір. У цьому питанні немає єдиного підходу, наприклад, у Канаді сторони самі обирають суддю, який проводитиме переговори.

Переваги примирення

У пілотних судах України визначено окремих суддів, які уповноважені на застосування процедури. Вибір судді для проведення переговорів відбувається автоматизованою системою документообігу або головою суду з трьох кандидатур, запропонованих учасниками переговорів, відповідно до рівня робочого навантаження. У подальшому цей суддя не може бути головуючим при розгляді цієї справи в загальному порядку.

Принципи застосування досудового примирення базуються на тому, що кожна сторона має надати свої докази іншій, повідомити про своїх експертів, які виступатимуть у ролі свідків. Також вся інформація повідомляється судді. Сторони підписують договір про нерозголошення, аби інформація, яка стала їм відомою під час переговорів, не могла бути використана в подальшому в судовому процесі. За порушення конфіденційності адвокат ризикує втратити ліцензію.

Прикметно, що переговори відбуваються без звичного судового формалізму (проводяться не у формі судового засідання, без фіксації процесу та без використання атрибутів судової влади). Суддя виступає посередником між сторонами, фахівцем, який їх спрямовує та підказує правові взаємовигідні варіанти подолання суперечностей.

Додатковими вигодами застосування цього механізму є:

• забезпечення вирішення справи на ранній стадії;

• ефективне використання робочого часу суддів і ресурсів суду;

• забезпечення (в подальшому) якіснішого судового розгляду справи;

• уникнення сторонами судових витрат на розгляд справи й апеляційне оскарження;

• можливість урегулювання спору в приватному порядку, на умовах дотримання конфіденційності;

• переможцями є обидві сторони.

Під час семінару експерти акцентували увагу на тому, що й адвокати отримають переваги від примирення сторін, а саме:

• можливість уникнути емоційного виснаження та втоми;

• процедура допомагає уникнути непотрібної судової тяганини;

• результат досягається протягом одного робочого дня — справа вирішується остаточно й безповоротно;

• задоволений та вдячний клієнт.

Для початку суддя проводить попередню зустріч зі сторонами, щоб дізнатися про їхні аргументи. Далі для кращого розуміння процесу сторонами й отримання повної інформації суддя проводить окремі наради з кожною зі сторін. Таким чином він може з’ясувати, на які поступки готові піти сторони для вирішення справи та як спрямувати їх до прийнятного результату.

Гарна мирова угода — набагато краще, ніж погане судове рішення, тому адвокат має допомагати судді переконати клієнта в правильності точки зору людини в мантії. Дуже часто адвокати плутають перемогу зі справедливістю. Досудове врегулювання — це завжди справедливо, оскільки бувають випадки, коли юридична перемога не порівнянна із затраченими зусиллями та коштами, що повністю нівелює її цінність.

У разі врегулювання розбіжностей на стадії переговорів між сторонами укладається угода у формі протоколу врегулювання спору. Цікаво, що в Канаді суд може навіть не знати умов, на яких сторони досягли примирення. Підписана угода стає підставою для подання сторонами клопотання про закриття провадження у справі й у подальшому не може бути оскаржена. Крім того, недосягнення примирення в порядку досудового врегулювання аж ніяк не позбавляє сторони можливості розійтися миром на будь-якій іншій стадії судового процесу.

У пошуках спільного знаменника

Свої напрацювання щодо впровадження процедури представили очільники 4 судів — учасників проекту під час круглого столу, який відбувся в Одеському окружному адмінсуді в листопаді цього року. На думку голови цієї установи Олега Глуханчука, процедура має вигоди не тільки для учасників процесу та адвокатів, а й для всієї судової системи України.

Ситуація, за якої громадськість самостійно долає свої протиріччя шляхом взаємних поступок, виключає можливість прояву корупції. Зрозуміло, що досудове примирення не зможе стати панацеєю. Втім, у разі його масштабного поширення можна досягти значного підвищення рівня довіри до судової влади вже за 2—3 роки.

Більше того, застосування такого механізму саме в адміністративному судочинстві сприятиме покращенню ставлення громадськості до інших гілок влади. Насамперед люди матимуть змогу безпосередньо спілкуватися та в спокійній атмосфері залагоджувати свої розбіжності, йдучи на взаємні поступки.

У 2013 році ООАС провів зустріч із представниками місцевих суб’єктів владних повноважень, на якій всі висловилися за впровадження нової процедури. Проте одностайними учасники круглого столу були щодо необхідності координації та схвалення цієї інновації згори. Як зауважив О.Глуханчук, дуже часто в довіреностях представників органів державної влади міститься обмеження щодо укладення мирової угоди, що робить неможливим застосування процедури.

На суд покладаються дуже важкі завдання щодо вирішення спору справедливо. Втім, у переважній більшості випадків сторона, що «програла», залишається невдоволеною законно прийнятим рішенням, особливо якщо ця особа — непрофесійний юрист. Наслідком є оскарження рішення в апеляційному та касаційному порядку. Це відбувається переважно через те, що сторони не бажають визнавати свою «провину», відчувати себе «переможеними». Коли ж сторони самі знаходять спільний знаменник, самі врегульовують спір, вони більше задоволені остаточним рішенням і роботою судді.

Новий формат врегулювання спору за круглим столом допоможе від самого початку зняти емоційну напруженість, яка передує звичному процесу, змінить ставлення сторін до суду та одне до одного. А поширення сторонами інформації про досвід участі в примиренні серед колег, друзів та знайомих сприятиме покращенню ставлення громадян до судів і відновленню довіри до третьої гілки влади.

«Саме суди повинні стати авангардом реформ і позитивних перетворень заради майбутнього нашої країни. Тому завданням кожного з нас є долучитися до поширення цієї процедури серед судів і, безумовно, донести цю інформацію до наших парламентарів», — підсумував О.Глуханчук.

Пілотні досягнення

Голова Івано-Франківського окружного адміністративного суду Оксана Лучко розповіла, що процедура реалізовується в очолюваній нею установі з 2013 року. Обрано суддів, які проводять переговори, та затверджено положення про досудове врегулювання спорів. Як зазначила очільниця установи, «перед нами великий шлях, але маленькими кроками ми зможемо його осилити».

В Івано-Франківському міському суді процедура застосовується з травня 2013 року. До участі в ній залучені всі судді, які розглядають цивільні та адміністративні спори. Голова установи Тарас Антоняк зауважив, що процедура примирення є вкрай необхідною з огляду на непомірне навантаження на суддів. Нині в Івано-Франківському міськсуді воно становить близько 1400 справ на рік на суддю-цивіліста.

За словами Т.Антоняка, процедура досудового врегулювання — це не обов’язково укладення мирової угоди. Це досягнення будь-якого компромісу до та під час розгляду справи по суті. Наприклад, це залишення позову без розгляду у зв’язку з примиренням, прий­няття компромісу під час розгляду спору по суті (визнання позову з умовою зменшення або незбільшення позовних вимог), закриття провадження у зв’язку з примиренням, відкликання позову. Станом на 5 листопада поточного року 598 справ розглянуто за допомогою конференцій з примирення. Найбільшу частку становлять справи, що стосуються сімейних відносин, далі йдуть справи за позовами банківських установ до фізичних осіб, трудові спори, спори про право власності та інші.

Досягненнями завдяки запровадженню процедури в пілотному Малиновському райсуді м.Одеси поділився й очільник цієї установи Леонід Лічман. Примиренням тут займаються всі судді, які спеціалізуються на розгляді цивільних справ. За словами п.Леоніда, у середньому 3,5% цивільних справ на рік закінчувалися мировою угодою або заявою про залишення позову без розгляду. За 17 місяців застосування процедури показник урегулювання зріс до 11%. Тому судді разом із правозахисниками повинні запровадити традицію врегулювання спорів, яка потім має перетворитись у правовий звичай та застосовуватись у всіх судах України.