Ілюзії та ілюзіоністи

Опозиціонери дистанціюються від свого лідера, переконуючи її, що все в руках Євросуду

Відмова в реєстрації як кандидатів у нардепи двох опозиційних лідерів не здивувала нікого. І наступного дня в об’єднаному штабі розсекретили план, який, на думку опозиційної «трійки», має забезпечити мандатами Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. Хоча для кожного більш-менш обізнаного з практикою Євросуду є очевидним, що обрана стратегія має на меті лише заколисати пильність лідера ВО «Батьківщина» ілюзією рішучих дій.

Поодинокий протест

Перше, на що звернули увагу журналісти в день розгляду списку «Батьківщини» в Центрвиборчкомі, — відсутність «біло-сердечної» підтримки як ззовні, так і всередині будинку ЦВК. Боротися за права №№1 і 5 зі списку відрядили одного Руслана Князевича — досвідченого фахівця з огляду на його тривалий період роботи в комісії, але аж ніяк не бійця-політика, який здатен створювати інформаційні меседжі. Ні Арсеній Яценюк, ні Олександр Турчинов того дня в ЦВК не з’явилися.

Здивування посилила позиція членів Центрвиборчкому, які свого часу обиралися до комісії за квотою БЮТ. Вони не стали голосувати проти рішення про нереєстрацію Ю.Тимошенко та Ю.Луценка. Просто утрималися.

На думку експертів, збіг цих подій — не випадковість. І навіть оприлюднені наступного дня наміри об’єднаної опозиції оскаржити рішення ЦВК в Київському апеляційному адміністративному суді не заперечують відчуття наявності в її лідерів ще однієї стратегії: дістанціюватися від Ю.Тимошенко та поступово усунути її з політичного Олімпу.

Та й прилюдне обурення тим, що Центрвиборчком не став займатися демагогією й ігнорувати норми Конституції, було настільки награним, що не переконало навіть прихильників «біло-сердечних» в обгрунтованості позову. Як наслідок, на захист своїх лідерів перед початком засідання зібралося тільки кілька десятків мітингувальників, а рішення дочекалося вполовину менше.

Так само як щось несерйозне сприймаються обіцянки знайти правду в Євросуді. Адже кожному юристові, включаючи європейських, зрозуміло, що встановлені Основним Законом обмеження на пасивне виборче право охоплюють не лише набуття депутатського мандата, а й шлях до нього. Якби було інакше, то можна було б вимагати реєстрації неповнолітньої дитини з таким розрахунком, що до кінця каденції парламенту їй виповниться 18 і вона матиме право скласти присягу.

Зрештою, вибори — не безоплатна гра. Однак якщо послуговуватися доводами лідерів опозиції, викладеними в позовній заяві, то можна було б зареєструвати Ю.Тимошенко чи Ю.Луценка кандидатами в мажоритарному окрузі, а в разі їхньої перемоги проводити нові й нові перевибори, аж доки зняття чи погашення судимості не уможливлять отримання депутатського посвідчення. Або запросити до списку відомих іноземців, яким також не можна ставати нардепами, але, як випливає зі слів А.Яценюка, яким Конституція не забороняє реєструватися кандидатами в народні обранці.

«Позбав мене від лукавого…»

Та й лукавлять юристи «Батьківщини», стверджуючи, що вже найближчим часом отримають вердикт Євросуду, який виправдає Ю.Тимошенко. Як відомо, рішення у справі «Луценко проти України» вже оприлюднено, але в ньому немає ні слова, що можна було б витлумачити як оцінку процесу в українських судах. Відповідно, воно не є підставою для обов’язкового скасування постановленого вироку, оскільки судді ЄСПЛ аналізували виключно обгрунтовність арешту екс-міністра та його тримання під вартою.

Тимошенкова заява, яка перебуває на розгляді в Стразбурзі, так само стосується винятково досудового слідства та умов тримання під вартою. Навіть якщо Євросуд надоперативно розгляне її та десь у вересні винесе рішення (що дуже малоймовірно), то, за процедурою, Україна матиме 3 місяці для його оскарження у Великій палаті Суду. Тобто десь у грудні, за найкращого розвиту подій, Ю.Тимошенко тільки отримає право на справедливу сатисфакцію за свій арешт. Натомість для оскарження власне вироку слід ще одержати відмову в задоволенні касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, подати заяву до Страсбурга й чекати ще мінімум рік на її розгляд.

Чи можуть не знати про це нинішні лідери опозиції? Малоймовірно, що так. А якщо знають, чому не скажуть відверто, що Ю.Тимошенко не варто розраховувати на допомогу Європи раніше 2014 року? Тобто вже після того, як розпочне роботу Верховна Рада VII скликання.

Звісно, якщо соратники Юлії Володимирівни будуть послідовними, вони мають усім списком відмовитися складати присягу. Проте й це не допоможе ув’язненій: якщо в сесійній залі набереться 300 нардепів для початку роботи, «відмовники» просто залишаться без мандатів.

На думку експертів, подібний сценарій — з галузі фантастики. Адже у списку опозиції є чимало людей, яким не завадить депутатська недоторканність. Висловлюються навіть припущення: ті політики, в чиїх руках нині опинився опозиційний прапор, розраховують, що Ю.Тимошенко якомога довше залишатиметься поза політикою. Адже не за горами — президентські вибори, і за відсутності одного з фаворитів, доведеться робити ставку на когось із «другого ешелону». А там хтозна, може, посміхнеться доля, і «запасний гравець» стане першим. Саме для цього і створюється ілюзія допомоги політичним бранцям, аби перевести на себе симпатії виборців.

У такому разі і Ю.Тимошенко, і Ю.Луценко потрібні в ролі жертв режиму. З якою вони поки що чудово справляються.