Закон і Бізнес


Кодекс батога і пряника

Нововведення маютьне тільки вивести бізнес із «тіні», а й зробити йому послаблення


Законотворчість, №47 (982) 20.11—26.11.2010
1219

Останнім часом досить популярною темою є ухвалення Податкового кодексу. Проте лише деякі намагаються розібратися в його нормах, переважно для того, щоб захистити свої інтереси.


Насправді в проекті є положення, які допоможуть бізнесу. Правда, якщо політики дуже захопляться боротьбою з тінізацією економіки і не підтримають бізнес, це призведе до краху вітчизняного підприємництва.

Все в одному

При ознайомленні з документом упадає в очі те, що він формувався в такий спосіб: були зібрані чинні закони і підзаконні акти, різні інструкції. У проекті кодексу вся юридична база стосується наповнення бюджету, досить добре узгоджена, класифікована і визначена в термінах.
Безумовно, це є позитивним моментом, оскільки після введення в дію кодексу для ухвалення рішення потенційному інвесторові не доведеться зіставляти десятки законів і сотні нормативних актів, а достатньо буде вивчити Податковий кодекс.
До позитивних сторін проекту потрібно віднести і зменшення податку на прибуток і символічне зменшення ПДВ, а також канікули зі сплати податку на прибуток для новостворених підприємств. Це все добре, але необхідно відповісти на запитання: якої мети буде досягнуто після ухвалення кодексу і чи відповідає останній задекларованому гаслу «податки повинні бути для всіх однаковими»?

Вийти з «тіні»

Одним з плюсів проекту є зниження податкового навантаження на економіку. Розглянемо розд.III, в якому описується методика визначення податку на прибуток підприємств. Без¬умовно, його зниження до 16% повинне стимулювати інвестиційну діяльність в Україні. У проекті також передбачені податкові канікули для малого бізнесу, річний оборот якого становить до 3 млн грн.
Водночас передбачені значні «запобіжники» від ухилення від сплати податку на прибуток, заборона відносити на валові витрати перерахування коштів на користь суб’єктів, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, а також платежі нерезидентові за консалтинг, маркетинг, рекламу, інжиніринг і роялті.
Цими «запобіжниками» перекривається шлях до виведення з-під оподаткування сотень мільйонів доларів США. Поліпшенням нинішньої податкової бази є встановлення в кодексі моменту визначення доходу, а саме «дохід від реа¬лізації товарів визнається датою переходу покупцеві права власності на такий товар». А також визнання того, що отримана передоплата не є доходом. Такий підхід приводить до наукового визначення поняття «доходу» і в цілому покращує умови ведення підприємницької діяльності.

Мінус чотири

У цілому зменшення ПДВ з 20 до 16% також можна вважати позитивним, хоча таке незначне зниження, на мою думку, є непринциповим і не приведе до революційних змін у структурі економіки, адже саме ПДВ є найістотнішим гальмом розвитку внутрішнього ринку і проведення структурних змін в економіці.
Аргументи Уряду, мовляв ПДВ — основний наповнювач бюджету, є не переконливими, оскільки основні кошти від податку на додану вартість — це надходження від імпорту, що сплачуються при розмитненні товару, адже саме негативний зовнішньоторговельний баланс призводить до того, що ПДВ наповнює бюджет.
Збереження такого становища в зовнішній торгівлі веде до дефолту і девальвації гривні, тому будь-який Уряд вимушений буде працювати над створенням позитивного зовнішньоторговельного балансу, при досягненні якого ПДВ вже не наповнюватиме бю¬джет. Досвід 2003—2004 років, коли зовнішньоторговельний баланс був позитивним, свідчить про те, що в окремі квартали надходження від ПДВ були меншими, ніж зобов’язання стосовно його відшкодування.
В Україні, країні з від¬критою економікою, ПДВ — не тільки нелогічний податок, він ще й порушує принципи соціальної справедливості, адже ненормально, коли сплачуваний щодня кожним громадянином податок фактично перерозподіляється на користь експортерів і є часто основним джерелом їхніх прибутків.
В умовах України най¬краще було б відмінити ПДВ узагалі, або суттєво його зменшити. Як заміну можна запропонувати податок з майна підприємств, який є в багатьох країнах у тому чи іншому вигляді. Так, у Росії існує податок на основні фонди, у Великій Британії — податок на корпоративні права. Саме майно підприємств є джерелом прибутку, тому запрова¬дження податку на майно підприємств стимулювало б їх працювати ефективніше — за принципом, хто «краще працює, той менше платить».
Єдиний позитив від ПДВ — це те, що з його допомогою можна частково обходити правила СОТ. Так, у проекті кодексу встановлено, що експортерам зерна і деревини ПДВ не від¬шкодовується, фактично це призведе до здешевлення вказаних товарів на внутрішньому ринку і сприятиме розвитку переробки товарів в Україні. Але знову запитання: а чому тільки зерно і деревина, чом би не розширити цей список за рахунок брухту, залізорудної та шкірсировини?

Дорогий будиночок у селі

Нововведенням проекту кодексу є податок на нерухоме майно. Так, запрова¬джується податок у розмірі 10 грн за м2, якщо власник не зареєстрований за адресою оподатковуваної нерухомості. Якщо власник зареєстрований, то оподатковується площа квартири понад 120 м2 або площа будинку більш ніж 250 м2.
На мій погляд, саме цей розділ кодексу найгірше прописаний і найбільш со¬ціально несправедливий. По-перше, оскільки цей податок широко рекламувався як податок на багатство, то можна вважати, що цей розділ кодексу фактично встановлює стандарти життя в Україні. Згідно з такими стандартами, якщо сім’я, котра проживає в місті, має будиночок у селі, то це розкіш і за це потрібно платити. Мабуть, автори проекту вважають, що в заміських будинках тільки відпочивають.
Насправді для сотень тисяч українських сімей будинок у сільській місцевості дає можливість поповнити раціон живлення і є місцем, куди можна вивезти влітку на оздоровлення дітей. Оскільки як податкова база заявлена вся площа будинку, разом з підвалом, горищем, підсобними приміщеннями, можна зробити висновок, що за невеликий будинок на дві кімнати й кухню потрібно буде платити 1000—1500 грн. у рік. Багато це чи мало? Для бізнесмена це мізерна сума, для пенсіонера або багатодітної сім’ї вона надзвичайно велика.

Складна «спрощенка»

З часу встановлення системи спрощеного оподаткування сотні тисяч громадян України займаються підприємницькою діяльністю, що дає їм можливість в умовах фактичного безробіття мати хоч якийсь дохід. Проте великий і середній бізнес почав активно використовувати цю систему для ухилення від податків. Таку практику проект кодексу фактично припиняє. Ускладнюється життя і приватним підприємцям, котрі використовують найману робочу силу, але чи можна вважати приватним підприємцем фізичну особу, на яку працюють інші люди? З погляду економічної теорії, не можна: якщо підприємець використовує найману робочу силу, то він повинен нести соціальну відповідальність за неї не тільки в період роботи, а й у майбутньому — у вигляді сплати внесків до Пенсійного та інших фондів.
Дефіцит Пенсійного фонду (і, як наслідок, несправедливо низькі пенсії) багато в чому зумовлений тим, що, використовуючи механізм спрощеного оподаткування, в Україні добра половина працюючих узагалі не платить внесків до ПФ. Для приватних підприємців, котрі не використовують найманої робочої сили, практично нічого не змінюється, крім підвищення єдиного податку. Проте якщо пригадати, що ставка 200 грн. у місяць, була прийнята у 2000 році, чому приблизно адекватна купівельна спроможність 600 грн. у 2010-му, мова може йти не про підвищення ставки єдиного податку, а про його індексацію.
Звичайно, можна зрозуміти багатьох приватних підприємців, які не хочуть нічого міняти у своїй діяльності, але, аналізуючи обмеження кодексу, які їх стосуються, можна зробити ви¬сновок, що до акцій протесту доклали руку великі й середні підприємства, котрі використали механізм спрощеного оподаткування для ухилення від сплати податків.
На завершення спробую спрогнозувати наслідки ухвалення Податкового кодексу. Можна відзначити, що в кодексі фактично усунені всі шляхи ухилення від податків для малого й середнього бізнесу, це змусить їх платити зарплату виключно легальним шляхом. Указана обставина призведе до суттєвого збільшення ви¬трат на ведення бізнесу, і багато хто буде змушений або припинити діяльність, або збільшити вартість своєї продукції на 10—15%.
Одначе найвагоміша небезпека полягає в тому, що збільшення витрат бізнес отримає відразу, а зменшення податків, на догоду тому ж МВФ, здійснюватиметься поступово — до 2015 року. Такий підхід є нена¬уковим і шкідливим для економіки, і фактично знищує всі позитивні моменти від ухвалення кодексу.
Якщо з 2011 року діятимуть ставки ПДВ і прибутку по 16%, то такий кодекс сприятиме розвитку економіки і значно згладить проблеми тих же «спрощенців». Інакше ми можемо отримати зростання безробіття і цін. Соціальна незадоволеність піді¬гріватиметься ще й тим, що дані Держкомстату покажуть значне зростання доходів населення (за рахунок часткової деті¬нізації) при реальному їх скороченні.
Будь-яка реформа з наведення ладу безболісною не буває, а соціальна незадоволеність тільки спонукатиме владу до ефективнішої роботи. Яким буде остаточний варіант — побачимо, але очевидно, що до кодексу потрібно буде вносити поправки вже наступного року.

Всеволод СТЕПАНЮК, «ForUm»