Закон і Бізнес


Трикутник газової дружби

Діалоги Києва, Москви і Брюсселя наражаються на гострі кути своїх інтересів


Україна і світ, №27 (962) 03.07—09.07.2010
1201

Офіційний порядок денний зустрічі прем’єр-міністрів Росії й України — обговорення співпраці у сфері енергетики і транзиту енергоносіїв. Проте напередодні зустрічі інформагентства з посиланням на свої джерела в Уряді України повідомили, що насправді обговорюватиметься конкретніше питання — злиття українського «Нафтогазу» з російським «Газпромом».


Труба без майбутнього

Присутність у складі делегацій українського міністра енергетики, екс-голови «Нафтогазу» Юрія Бойка і начальника юридичного департаменту «Газпрому» Миколи Дубика побічно підтвердила цю інформацію. При цьому в офіційних заявах для преси прем’єри Володимир Путін і Микола Азаров говорили лише про поліпшення відносин між Києвом і Москвою.
Несподівана пропозиція об’єднати енергетичні компанії була озвучена В.Путіним під час попередньої зустрічі з М.Азаровим у Сочі два місяці тому.
За кілька днів до нової зустрічі прем’єрів глава правління «Газпрому» Олексій Міллер, виступаючи на щорічних зборах акціонерів компанії, заявив, що на даному етапі сторони вже обговорюють питання обміну активами. «Сьогодні ми значно просунулися в співпраці з Україною — обговорюється можливість об’єднання «Газпрому» і НАК «Нафтогаз України». Це історично зумовлений крок», — заявив О.Міллер.
За словами голови російського енергетичного гіганта, дві компанії є єдиним комплексом, що функціонує тільки завдяки тісній їх співпраці. «У газової галузі України, як елемента глобального газового ринку, є майбутнє тільки при розвитку разом з газовою галуззю Росії, — відзначив О.Міллер. — Сьогодні ми з українськими колегами обговорюємо можливий набір активів від кожної зі сторін для створення спільного підприємства на паритетних засадах. І це буде перший етап об’єднання компаній».

Об’єднатися всупереч

Як сказав О.Міллер, нині мова йде про родовище із запасами газу до одного трильйона кубометрів. Точніша інформація, за його словами, буде після оцінки активів «Нафтогазу», з яких «Газпром» найбільше цікавить газотранспортна система, що включає підземні сховища газу.
Проте за два місяці, що минули з часу несподіваної пропозиції В.Путіна, і Віктор Янукович, і Микола Азаров уже заявили про те, що це, швидше за все, неможливо. Обидва вважають, що Київ може погодитися тільки на паритетні умови об’єднання, які неприйнятні для Москви.
Пояснюючи суперечності в переговорних позиціях, голова Адміністрації Президента Сергій Льовочкін заявив, що розуміє бажання росіян урегулювати це питання на двосторонньому рівні, так само, як і попередня українська влада намагалася зробити це «на двох» з Брюсселем. Проте, за його словами, тепер Київ наполягає на тристоронньому форматі переговорів.
«Бажання дружити вдвох цілком природне. Але наше завдання — дружити втрьох, тому що не вийде в нас дружба вдвох, — відзначив С.Льовочкін. — У них [Москви і Брюсселя] може, звичайно, вийти дружити без нас, з цією метою вони і будують два потоки. Тому наші директиви і для Мінпаливенерго, і для «Нафтогазу» — тристоронній формат переговорів».

В обхід України

Глава АП додає, що, розглядаючи можливість участі в СП або об’єднання активів з «Газпромом», Україна ставить собі за мету стати надійним посередником між видобутком газу в Росії та його споживанням в Європі, проте сподівається переконати Москву і Брюссель у непотрібності будівництва нових газопроводів в обхід України.
Те, що це питання є одним з ключових для Києва, підтвердив і міністр енергетики Ю.Бойко. Під час візиту до Брюсселя, саме напередодні поїздки до Москви, він заявив, що після підписання нових газових угод з Росією єдиним невирішеним питанням залишається проблема гарантій завантаження української ГТС російським газом.
«Нині на порядку денному переговорів для нас залишилося лише одне питання — гарантії об’ємів прокачування газу на наступні 10—20 років. Це питання має бути вирішене, і лише після цього в нас буде ясність щодо наших позицій, зокрема, і в тому, що стосується наших європейських партнерів», — сказав він.
Тим часом «Газпром» послідовно демонструє, що не збирається відмовлятися від своїх «обхідних» проектів. Навіть визнаючи суттєве скорочення попиту на газ у країнах Південної і Південно-Східної Європи, які повинні стати основними клієнтами «Південного потоку», О.Міллер заявляє, що «Газпром» ні на крок не відступить від своїх планів». За його словами, практична реалізація проекту цього транснаціонального газопроводу почнеться в 2013 році, а його будівництво буде завершено у 2015-му.

Дружба втрьох

У Брюсселі, принаймні на офіційному рівні, говорять, що «Південний потік» є не міждержавним чи міжурядовим проектом, а міжкорпоративним, а тому впливати на рішення таких компаній, як італійська Eni, неможливо.
Після зустрічі з українським міністром європейський комісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер заявив, що в Брюсселі загальноєвропейським уважають проект «Набукко», який дозволить постачати в Європу каспійський газ в обхід Росії. «Наш інтерес полягає в тому, щоб отримати доступ до нових багатих родовищ на Каспії, які можуть виявитися одними з найбільших у світі, — заявив єврокомісар. — Але нас також цікавить, якими будуть об’єми транзиту російського газу через Україну. Нам би хотілося розрахувати, скільки газу потрібно імпортувати для країн — членів ЄС».
На сьогодні двосторонні контакти в трикутнику Москва — Київ — Брюссель здаються активнішими: український міністр енергетики розповідає в Брюсселі про запровадження нового газового законодавства, узгодженого з ЄС; ЄС і Росія починають будівництво першої — «фінської» — ділянки «Північного потоку»; Росія намагається самотужки отримати згоду Києва на злиття «Газпрому» з «Нафтогазом». Але, як у будь-якому трикутнику, подібні діалоги раз у раз наражаються на гострі кути власних інтересів сторін переговорів.

Анастасія ЗАНУДА,
 Бі-Бі-Сі