Закон і Бізнес


Описка — не брехня

Мін’юст з’ясував, коли кандидати в чиновники надають неправдиві відомості


У Мін’юсті не проти чиновників, котрі в декларації зробили помилку, навмисне приховування фактів — інша справа.

№31 (1070) 28.07—03.08.2012
Олександр Ковальчук
4794

У Мін’юсті пояснили, як змінилися з початку року правила спеціальної перевірки кандидатів на посади держслужбовців. Зокрема, експерти відзначили, за яку саме інформацію кандидатам слід відмовляти в призначенні й що робити самим претендентам, коли їх обвинувачують у наданні неправдивих відомостей.


Розширення контролю

З 1.01.2012 набрала чинності ст.11 закону «Про засади запобігання і протидії корупції», якою запроваджено новий превентивний захід, метою якого є з запобігання хабарництву — спеціальну перевірку відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Для чіткого визначення механізму проведення такої перевірки Президентом було видано указ від 25.01.2012 №33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Для того щоб претенденти на посади чиновників краще розуміли механізм контролю, Мін’юст підготував роз’яс­нення «Запобігання корупції в органах державної влади шляхом проведення спеціальної перевірки» від 19.07.2012.

У міністерстві звернули увагу, що спеціальна перевірка кандидатів на посади, пов’язані з виконанням функцій держави, не є новелою законодавства. Так, до початку цього року подібна перевірка вже проводилась, але щодо значно меншої кількості посад. Тоді контроль здійснювався відповідно до Порядку проведення обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, затвердженого Президентом у 2001 р. Перевірка проводилася стосовно кандидатів на зай­няття посад державних службовців, призначення або погодження призначення на які здійснювалося Президентом, Кабміном, главою Адміністрації Президента чи керівником Державного управління справами.

Перевірці підлягали відомості, зазначені в деклараціях про доходи, про зобов’язання фінансового характеру та майновий стан як самого кандидата, так і членів його сім’ї, а також додержання кандидатом вимог, установлених законодавством про державну службу, боротьбу з корупцією, про державну таємницю.

Водночас відповідно до Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше (указ Президента від 30.06.2004 №697) спеціальній перевірці підлягали відомості, що подавалися кандидатами на посади законників.

У Мін’юсті констатують, що, на відміну від попередніх актів, наразі спеціальній перевірці підлягає більш широке коло осіб. Тобто всі претенденти на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Винятки становлять лише кандидати на пост Президента, кандидати в народні депутати, в депутати парламенту АР Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів — для них перевірка визначена виборчим законодавством.

Спеціальній перевірці підлягають відомості про притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення, про застосування до кандидата адміністративних стягнень за корупційні правопорушення, достовірність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, стану здоров’я кандидата, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання.

Відмінність між колишніми й чинними правилами полягає в тому, що під час спеціальної перевірки також встановлюється наявність або відсутність даних кандидата на посаду в Єдиному державному реєстрі осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

У реєстрі містяться відомості не лише про притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, а й відомості про притягнення особи до дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вказані правопорушення.

Право на помилку

У Мін’юсті відзначають, що проведення спеціальної перевірки є комплексним вивченням інформації про особу. У разі ж якщо за результатами вивчення встановлено факт подання кандидатом неправдивих відомостей, йому буде відмовлено в призначенні та повідомлено про цей факт правоохоронні органи.

Однак у міністерстві наголошують, що недостовірною в цьому випадку може вважатися інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво. Тобто містить дані про події, яких не існувало взагалі або які були, але відомості про них неповні або перекручені.

При визначенні недостовірності поданої інформації, наголошують у Мін’юсті, необхідно виходити із факту свідомого приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.

При вирішенні питання про прий­няття на службу особи в разі встановлення факту подання нею неправдивої інформації насамперед має враховуватись характер виявлених розбіжностей, йдеться в роз’ясненні. При цьому незначні описки чи технічні помилки в декларації не повинні розцінюватись як недостовірні відомості.

Найбільша кількість випадків виявлення неправдивих відомостей під час проведення спеціальних перевірок на сьогодні пов’язана з перевіркою Державною податковою службою декларацій про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру.

Водночас, за даними Мін’юсту, значна кількість таких випадків насправді пов’язана з помилками в частині обсягу даних, які перевіряються. Подекуди перевіряється інформація щодо членів сім’ї кандидата, тоді як відповідно до ст.11 закону перевірці підлягають відомості лише щодо самого претендента. Крім того, досить часто органами податкової служби виявляються факти зазначення в деклараціях документально підтверджених доходів, відомостями про які органи податкової служби до цього не володіли, наприклад щодо пенсій.

У міністерстві переконані, що в таких випадках необхідно використовувати механізм оскарження результатів проведення спеціальної перевірки. Він полягає в тому, що кандидат може подати свої зауваження в письмовій формі стосовно її результатів до відповідного органу. Останній у свою чергу зобов’язаний надати йому письмову відповідь протягом 10 днів з дати надходження зауважень.