На старт, увага… абсурд!

Розпал літа — не найкращий час для агітаційних кампаній. Утім, 30 липня Україна повертається до активного політичного буття: цього дня офіційно стартує передвиборча кампанія, і за кілька тижнів на кожному перехресті по всій країні на нас дивитимуться до болі знайомі й незнайомі обличчя… Когось із них ми побачимо в листопаді в сесійній залі оновленої Верховної Ради. А когось — забудемо до наступних виборів.

Хто — в список, хто — в народ

Уже починаючи з наступного понеділка партії одна за одною проводитимуть з’їзди, аби затвердити списки претендентів на депутатські мандати. І дебати обіцяють бути гарячими. Адже одні мають змогу, не докладаючи особистих зусиль, а обмежившись фінансовою підтримкою, «причепом» в’їхати до Верховної Ради, інших відправлять агітувати за себе в народ. Причому — без «страхового поліса» у вигляді подвійного балотування. Його, як відомо, скасував Конституційний Суд. До того ж у мажоритарних округах партійним висуванцям доведеться працювати і на себе, і на «того хлопця», якому пощастить опинитись у списку.

Організаціям із жорсткою внут­рішньою дисципліною буде простіше, оскільки діятиме принцип «партія сказала — потрібно…». Натомість є інформація, що в об’єднаній опозиції, в якій зібралося чимало персоналій, котрі вважають себе лідерами всеукраїнського масштабу, тривають пошуки компромісів, бо на всіх прохідних місць і округів не вистачає. Найважче «ділиться» столиця, оскільки в лідерів окремих партій є впевненість, що саме тут вони гарантовано отримають підтримку виборців. Та й агітувати за місцем власного проживання зручніше, ніж у глибинці.

Попри всі складнощі, опозиціонери, особливо ті, хто гарантовано потрапляє до прохідної частини об’єднаного списку, з оптимізмом дивляться у майбутнє. Перший заступник голови фракції БЮТ — «Б» Сергій Соболєв розраховує на відносну перемогу, яка дозволить провести за списком «Батьківщини» від 80 до 100 осіб. Основним конкурентам з ПР віддає від 65 до 75 мандатів. Решту місць, на його думку, поділять комуністи, «свободівці», партії «Удар» та «Україна — вперед». Принаймні такі дані соцопитувань в С.Соболєва сумнівів не викликають.

Щоправда, за іншими даними, партійну перемогу все ж здобудуть «регіонали», а спортивні здобутки не допоможуть Віталію Кличку перетнути прохідний бар’єр. Замість його партії експерти «проводять» до ВР оновлену «Нашу Україну», однак за умови, що список очолить екс-президент Віктор Ющенко.

І такі соціологічні суперечності супроводжуватимуть виборчу кампанію від самого початку. Адже, як відомо, не важливо, що думають виборці, головне — хто і з якою метою замовляє опитування.

Нові обличчя — старий розподіл

Попри розбіжності в прогнозах, очевидно, що жодна з політичних сил не спроможеться піти у відрив тільки за рахунок «списочників». Тож політичне «забарвлення» ВР VII скликання залежатиме від мікроперемог у мажоритарних округах. Забезпечити 225 «рейтингових», а головне — відданих партії кандидатів значно складніше, ніж узгодити кандидатури першої п’ятірки списку. Та й суперник у конкретному окрузі може виявитися безпартійним, але добре відомим виборцям конкретними справами, а не гаслами.

До речі, консервативність українського виборця, якому останні 10 років пропонували одні й ті самі приманки, може зіграти злий жарт із багатьма відомими політиками. Скажімо, в райцентрах ніколи не зрозуміють європейського ставлення найдемократичнішого кандидата до пропаганди нетрадиційної сексуальної орієнтації. Через мовне питання для опозиції майже закритий шлях на схід і південь країни, а для «регіоналів» — на захід (за винятком кількох округів, де кількісну перевагу мають представники національних меншин).

А головне, що за новим законом переможцем стане навіть кандидат, який набере просту більшість голосів. Тобто чим більше в окрузі зареєструють кандидатів, тим імовірнішими будуть сюрпризи після підрахунку голосів (чим у попередні роки неодноразово дивували вибори, скажімо, мерів). То ж варто очікувати обурень таким «однораундовим» відбором з боку тих, хто програє, і навіть судових процесів. Та закон є закон, яким би нелогічним він комусь не здавався.

При цьому безпартійні самовисуванці в новому парламенті радше підтримуватимуть чинну владу, ніж захопляться опозиційною боротьбою. Оскільки сили та кошти витрачатимуться з метою спокійного життя наступні 5 років, а не навпаки.

Загалом експерти прогнозують, що майбутній парламент оновиться принаймні наполовину. Так, політолог Віктор Небоженко вважає, що склад ВР зміниться на 60%. Однак, хоч як дивно, це не вплине на загальний розподіл мандатів по лінії «коаліція — опозиція». Тобто парламент певний час залишатиметься лояльним до Президента.

Згодом, на думку аналітика, можливий «римейк 1996—1999 років, коли виникне конфлікт між зручним і покірним парламентом і Президентом та його адміністрацією». Оскільки ж глава держави до 2014 року має намір провести конституційну реформу, яка потребуватиме підтримки з боку щонайменше 300 нардепів, не виключено, що Верховна Рада зможе «виторгувати для себе певні повноваження».

Правове «неподобство»

Змішана система — не єдина новація, до якої доведеться прилаштовуватись і майбутнім кандидатам, і партіям, і органу, що відповідає за проведення виборів. У Центральній виборчій комісії ретельно перечитали кожну норму закону «Про вибори народних депутатів України» та виявили чимало, як сказав голова ЦВК Володимир Шаповал, «абсурдностей».

За практикою, що мала місце і раніше, усі прогалини цього акта ЦВК доведеться усувати своїми роз’ясненнями. Хоча, як визнає голова комісії, «це — неподобство, яке говорить про те, що в нас до права ставляться, м’яко кажучи, легковажно». Але іншого виходу немає, оскільки парламент так і не дійшов компромісу щодо врегулювання спірних питань, зокрема тих, які виникли після визнання неконституційними низки положень закону.

За таких умов важче буде переконати Європу в демократичності самих виборів. Адже там застерігають, що недопущення до виборів засуджених політиків ставить під сумнів чесність процесу. І це ще більше непокоїть голову Центрвиборчкому. «Ставити питання так, що якщо не балотуються певні громадяни, то вибори будуть визнані недемократичними чи нелегітимними, буде неправильним, — переконаний В.Шаповал. — У мене таке відчуття, що як би ми не намагалися, яке б відеоспостереження не організували, оцінка виборів буде в найкращому разі «задовільно».

Із цим важко не погодитися, оскільки жоден іноземний політик не озвучує законного шляху узгодження таких вимог з українською Конституцію. За два тижні, що залишилися до закінчення етапу висування та реєстрації кандидатів, у долях Юлії Тимошенко та Юрія Луценка кардинальних змін не очікується. А єдиним реальним способом допустити їх до виборів є скасування касаційною інстанцією вироків.

Будь-який інший шлях буде не меншим абсурдом, ніж заповнення прогалин органом, який сам і керуватиметься своїми роз’ясненнями.

«Запасний вхід»

Щоправда, в опозиції готують для своїх лідерів «запасний вхід»: щойно з’явиться така можливість, її представник — переможець в одному з мажоритарних округів складає мандат і на позачергових виборах в якості кандидата обирається обвинувачений (але не засуджений!) бранець. Такого варіанта не заперечують опоненти. Зокрема, заступник голови Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Олександр Черноморов припускає: «Якщо вони (Ю.Тимошенко та Ю.Луценко. — Прим. ред.) якимсь чином звільняться й з них буде знята судимість, про участь у виборах дійсно можна буде говорити».

До речі, розглядався навіть такий сценарій, аби «мажоритарне місце» до кращих часів потримали родичі ув’язнених політиків. Щоправда, їхня перемога була б під великим питанням, оскільки виборці не люблять, коли ними маніпулюють заради ефемерних цілей.

Прикметно, що поки що в самій опозиції сподіваються радше на втручання Європейського суду, ніж на законодавчий шлях виходу на волю для Ю.Тимошенко та Ю.Луценка. Тобто в штабі об’єднаної опозиції не надто вірять у загальну перемогу на виборах, що дозволила б ухвалити закон про скасування кримінальної відповідальності для чиновників, які зловживали службовим становищем. Чи, може, все ж усвідомлюють, наскільки абсурдним буде цей шлях?