Закон і Бізнес


Таємне стало явним


Урни й кабінки для голосування більше не стоять на захисті посади В.Литвина.

№30 (1069) 21.07—27.07.2012
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ
2773

Аби звільнити з посади Голову Верховної Ради, більше не потрібно друкувати бюлетені та організовувати таємне голосування. Крім цього, участь у волевиявленні не повинні брати 300 нардепів — достатньо простої більшості. Таке рішення Конституційного Суду відкриває нові перспективи для парламентської більшості й ускладнює життя противникам «мовного» закону.


Захист спікера

Конфлікт між спікером Володимиром Литвином та парламентською більшістю розгорівся 3 липня після прийняття закону «Про засади державної мовної політики». Голова парламенту чи то побачив у ньому загрози для державної мови, чи побоявся, що підписання акта завадить йому бути обраним у мажоритарному окрузі на Житомирщині.

Крім цього, В.Литвин вирішив подати у відставку. Здавалося б, що може бути простіше — маючи більшість у залі, обрати нового Голову, який і підпише закон? Та, як виявилося, це не так уже й легко. На заваді став Регламент. Відповідно до нього голосування про звільнення Голови Ради проводиться таємно, й участь у ньому має взяти щонайменше 300 нардепів. Однак такої кількості мандатів у більшості немає. Таким чином, щоб голосування провалилось, опозиціонерам достатньо було б просто не взяти в ньому участі.

Вже 4 липня більшість проголосувала за спрощення процедури зміни спікера. Відповідно до закону «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» рішення парламенту про відкликання Голови приймається відкритим поіменним голосуванням більшістю нардепів, тобто 226 голосами.

Проте В.Литвин, уже маючи досвід ігнорування прийнятих парламентом законів, вирішив не поспішати з підписанням і цього акта. Тож єдиним способом змінити правила гри стало рішення КС.

Спрощення правил

У Суду нардепи поцікавилися, чи відповідають Основному Закону положення Регламенту про те, що призначення і відкликання Голови ВР відбувається таємним голосуванням, а бюлетені мають одержати 2/3 нардепів.

Єдиний орган конституційної юрисдикції вирішив, що чинні правила не забезпечують відкритості роботи парламенту, а тому не відповідають ч.1 ст.84 Конституції. Крім цього, на вул. Жилянській відзначили, що обрання Голови ВР таємним голосуванням суперечить ч.2 цієї ж статті Основного Закону, за якою рішення парламенту приймаються виключно на пленарних засіданнях.

Не сподобалася КС і вимога участі в голосуванні 300 парламентарів, адже ст.91 Конституції встановлено, що ВР приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених в Основному Законі. Суд також нагадав про рішення від 17.10.2003 №17-рп, в якому говорилося, що ВР правомочна реалізовувати свої повноваження за умови присутності на її засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів, яка необхідна для прийняття рішення. Тоді ж КС зазначав, що неучасть певної кількості нардепів у голосуванні не є складовою процесу прийняття рішень парламентом.

Як наслідок, єдиний орган конституційної юрисдикції вказав на невідповідність Основному Закону оспорюваних положень. Таке рішення сподобалося далеко не всім. Проти нього висловилися навіть у самому Суді. Так, на думку судді КС Віктора Шишкіна, конституцієдавець уповноважив Верховну Раду унормовувати в законах ті питання своєї внутрішньої організації та діяльності, які безпосередньо не визначені Основним Законом. На його думку, парламент має право встановлювати та змінювати регламентування різних аспектів своєї організації та діяльності на свій розсуд за умови, що це не суперечить закріпленим в акті найвищої юридичної сили положенням. «За 12-річну історію існування Української незалежної держави ВР неодноразово змінювала порядок своєї роботи, і ця її нормотворча діяльність не розглядалась як така, що суперечила положенням Конституції», — відзначив В.Шишкін у окремій думці до рішення.

Крім цього, суддя наголосив, що КС поставив під сумнів існування інституту призначення парламентом осіб на певні державні посади шляхом таємного голосування. Адже саме в такий спосіб ВР призначає омбудсмена, голову Рахункової палати, суддів КС, дає згоду на призначення Генпрокурора тощо.

Про неможливість втручання Суду в розпорядок роботи законодавчого органу заявив В.Литвин. «Регулювання внутрішньої організації роботи парламенту знаходиться поза законодавчо визначеною компетенцією органу конституційної юрисдикції, на що неодноразово вказував КС у своїх правових позиціях», — зазначив спікер. Крім того, Голова ВР уважає, що процедура обрання та відставки спікера, прописана в Регламенті, захищає волевиявлення депутатів.

Усе тільки починається

Депутати від більшості вже готуються до скликання позачергової сесії парламенту, на якій сподіваються позбавити В.Литвина крісла. Цілком можливо, що вона відбудеться вже наприкінці липня.

Разом з тим не варто відкидати й того, що спікер спробує затягнути або й узагалі не допустити скликання позачергової сесії. Наприклад, у Регламенті ВР говориться, що для її скликання потрібні «вмотивовані вимоги», а наскільки такими можна вважати бажання змінити голову, ще треба довести.

Схоже, означеного розвитку подій не виключають і в більшості. Принаймні «регіонами» вже підготували альтернативний план направлення «мовного» закону до Президента. Нардепи вирішили внести до КС подання, де просять роз’яснити, хто повинен підписувати закон, якщо спікер відмовляється це робити.

Вадим Колесніченко сподівається, що КС розгляне це подання в прискореному порядку ще до початку серпня. Тому цілком можливо, що В.Литвин залишиться у кріслі, але буде поза грою.