Закон і Бізнес


Спокій їй тільки сниться…

Правило «Погана та українська влада, яка не хоче змінити Конституцію» не поспішає «обзаводитися» винятками


Держава і суспільство, №27 (962) 03.07—09.07.2010
3914

Своє 14-річчя українська Конституція відзначила без змін. Проте як довго збережеться статус-кво — сказати важко. Основному Закону обіцяють «косметичні» правки і натякають на глобальне редагування, аж до політреформи.


На низькому старті

Останніми роками святкування майже кожного Дня Конституції супроводжується міркуваннями в стилі «Ну, поки не встигли, але потім!..». Причин для такого погляду на перспективи існування Основного Закону безліч. Варто пригадати хоча б, з яким поспі-хом ухвалювалася реформа-2004, що стало причиною багатьох нестиковок. Та й наполегливість можновладців не проходить марно: рік у рік то Президент, то пропрем’єрські сили, то опозиція із завидною регулярністю заявляли, що ось-ось представлять на суд народу свої напрацювання.
Минулий 2009-ий був знаковим: спочатку Віктор Ющенко подав на суд свій проект нової редакції, потім з «підпілля» вийшов комплект новацій імені коаліції ПРіБЮТ, яка так і не відбулася. Але червневі скандали-2009 з часом стихли, політикум почав працювати в бойовому режимі президентських виборів. Ініціатива гаранта в депутатського корпусу зацікавленості не викликала, і про Конституцію на якийсь час забули.
Проте ненадовго. Складається враження, що в нашій країні правило «Погана та українська влада, яка не хоче змінити Конституцію» не поспішає «обзаводитися» вагомими винятками.
Про готовність нових мешканців вул. Банкової (й орієнтованої на них владної вертикалі) в разі потреби влаштувати Основному Закону хоча б «косметичний ремонт» свідчить їхня декларативна спрямованість на реформи. Як показує практика, частина новацій, які нині пропонують і коаліція, і Кабмін, і Адміністрація Президента разом з главою держави, може вимагати глибших, ніж здавалося на перший погляд, законодавчих змін.

Напрямки зусиль

Показовою тут є ситуація із судовою реформою. Нагадаємо: спочатку в Адміністрації глави держави стверджували, що для її проведення коригувати головний закон країни не потрібно. Втім, варто відзначити, що нова влада на словосполучення «конституційні зміни» часто реагує дещо мляво. Можливо, це пояснюється тим, що необхідного для таких ініціатив мінімуму в 300 парламентських голосів їй набрати поки не вдається. Проте у свою чергу народний депутат від правлячої партії та голова Комітету ВР з питань правосуддя Сергій Ківалов повідомив, що зміни до розд.VIII Основного Закону все-таки готуватимуться.
З урахуванням специфіки пропонованих реформ можна припустити, що, з одного боку, базові правила функціонування третьої гілки влади будуть не єдиною ділянкою робіт. Наприклад, можна чекати, що після отримання позитивного висновку Конституційного Суду редагуватиметься розділ про місцеве самоврядування і терміни повноважень регіональних обранців будуть уніфіковані. З другого — поки не зрозуміло, як виглядатиме обіцяне всіма політичними силами нове «профільне» законодавство.
Ще одним навколоконституційним каменем спотикання залишається прийнятий у першому читанні закон про референдум. Як відомо, ініціатива Партії регіонів, якщо вона буде прийнята в незміненому вигляді, може внести зміни до правил гри. Побоювання викликає можливість коригувати велику частину тексту Основного Закону (крім традиційно важкодоступних I, III і XIII розділів) з волі народу, причому за відсутності необхідності чимось підкріплювати ці новації — зокрема і згодою законодавчого органу.
Сміливий погляд на роботу з джерелом влади традиційно викликає побоювання в опозиції. Так, недавно «тіньовий» прем’єр Сергій Соболєв припустив, що 31 жовтня цього року одночасно з виборами до місцевих органів влади може пройти і референдум, який матиме непередбачувані поки конституційні наслідки.
Проте навіть якщо проблемний проект буде прийнятий «як є», цілком імовірно, що для нього знову доведеться переписувати Основний Закон. У рамки сьогодення яскрава ініціатива вписується погано.

Є в Конституції початок...

Складна ситуація з потенційним законом про референдум робить майбутнє Конституції вельми невизначеним. З одного боку, успішне запровадження нових підходів позбавить верховну владу необхідності оглядатися на відсутність конституційної більшості в парламенті. Тобто практично одним махом вирішить багато проблем. З другого — складно передбачити, до яких наслідків приведе суперечність законопроекту №6278 чинній Конституції.
Звичайно ж, не можна виключати ймовірності того, що гіпотетичні проблеми можновладці просто не помітять. Інакше у внесенні змін до Основного Закону може бути перепочинок — до того моменту, поки не будуть закумульовані необхідні 300 голосів нардепів, щоб потім внести поправки скрізь, де тільки потрібно.
Після урочистого відходу в бік «Стабільності й реформ» Давида Жванії  та групи співчуваючих про ймовірність доведення ниніш-ньої більшості до рівня конституційної навіть в опозиції вже говорять зовсім в іншому тоні, ніж ще кілька місяців тому. «До кінця літа 300 голосів у коаліції не буде, а якщо восени вони з’являться, то це буде небезпечна ситуація, оскільки можливі зміни Конституції, але, на щастя, вони все одно не зможуть змінити першу частину Конституції, оскільки для цього необхідно проводити референдум», — розглядає варіанти віце-спікер Микола Томенко.
Деякі політологи відзначають, що якраз восени, за підсумками виборів до місцевих органів влади, баланс сил дійсно може змінитися. Не кажучи вже про те, що і надіям «меншовиків» на референдум не можна гарантувати світлого майбутнього.
Водночас опоненти влади теж не проти переписати Конституцію. Як і можна було припустити, предметом інтересу Юлії Тимошенко та її оточення залишається закріплення прав опозиції «не просто контролювати владу, а притягати владу до відповідальності». (Необхідно тільки до влади прийти...)
А ось Володимир Литвин — формальний прихильник «правлячого дому» — виступає проти будь-яких конституційних змін. Дай спікерові волю, він зафіксував би, що «Конституцію забороняється переглядати хоча б років 20». Але соратники блоку його імені по коаліції подібною педантичністю, судячи з усього, не вирізняються.

Під потреби реформ

Найближчим часом головною проблемою Основного Закону, найімовірніше, може стати не його адаптація до потреб президентських реформ (нехай навіть таких, як уявлення про правила проведення плебісциту і переписування Конституції), а перспектива масштабнішого перелицьовування. Як відомо, чи не першою реакцією експертів на «референдумний» законопроект стало припущення, що він є першим кроком до відміни реформи-2004.
Показово, що влада до цієї ідеї ставиться без упередженості. «Конституційна модель, що діяла за часів роботи Президента Леоніди Кучми, була ефективнішою, стрункішою», — видав недавно порцію дифірамбів старому порядку Сергій Льовочкін. «Поза сумнівами, вона передбачала велику концентрацію влади в одних руках, але на тому етапі, на якому перебувала тоді Україна, та й загалом перебуває і тепер, це було виправдано», — зробив симптоматичний висновок глава Адміністрації.
Що цікаво, у фахівців (зокрема й лояльних до керівництва держави) така точка зору часто ентузіазму не викликає. «Питання відміни реформи 2004 року не має ні політичного, ні правового сенсу», — переконаний Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень. А ось у президентських соратників по партії новації такого роду зустрічають повне розуміння — анонсування курсу на зміцнення президентської влади недавно промайнуло в пресі з посиланням на «регіонала» Михайла Чечетова.
Спроба тим чи іншим шляхом повернутися до повноважень глави держави часів епохи Л.Кучми не виглядає неприродною на тлі інших ініціатив нової влади. Ретельне вибудовування вертикалі, яке подається як одне з головних досягнень, та й сама поведінка Віктора Януковича свідчать про те, що він не без задоволення виконав би роль усемогутнього лідера президентської республіки. А поки в таборі гаранта подібні ідеї (не кажучи вже про «дрібниці») матимуть попит, гарантоване майбутнє гарантованого документа навряд чи виглядатиме визначено.

Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
«Подробиці»

Опитування «З&Б»

Чи є в Основному Законі недоліки, які потребують нагального виправлення?

У День Конституції, 28 червня, глава держави заявив про намір змінити Основний Закон, оскільки, за його словами, в чинному є низка недоліків, які потрібно виправити. Чи є в ньому такі недоречності, які потребують негайного коригування, в представників законодавчої влади з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».

Юлія НОВІКОВА, фракція ПР:
— У Конституції є суттєві недоліки щодо судоустрою. В Основному Законі записано, що до повноважень Президента належить призначення суддів на посаду вперше, а Верховної Ради — призначення суддів безстроково. І в цьому закладено протиріччя щодо основного принципу поділу влади. Кожна гілка влади повинна бути незалежною одна від одної. Однак суддівський корпус ставиться в залежність від цих двох інститутів. І це має бути виправлено.

Леонід ГРАЧ, фракція КПУ:
— Головним недоліком є те, що влада дивиться на Конституцію як на фіговий листок. І протягом багатьох років влада живе далеко не за Конституцією. А тому Основний Закон для влади, громадянина та суспільства є своєрідним міфічним документом. Конституція деякою мірою, адже немає меж досконалості, гарна, оскільки в ній задекларована низка нормальних підходів. Однак біда в тому, що вона не працює.

Валерій ПИСАРЕНКО, фракція БЮТ:
— Зміни потрібно вносити в перспективі, проте нагальних проблем, які потребують термінового вирішення, — немає.

Анатолій КІНАХ, фракція ПР:
— Унаслідок реформи 2004 року було грубо порушено рівновагу між гілками влади. Можна назвати цілий ряд недоліків. Слід налагодити баланс повноважень в органах влади. Також потрібно зменшити кількість народних депутатів. 250—300 парламентарів було б цілком достатньо. Крім цього, необхідно збалансувати відносини між центром та регіонами. Вносити зміни до Основного Закону потрібно з урахуванням громадської думки та міжнародного досвіду.

Ксенія ЛЯПІНА, фракція блоку «НУНС»:
— На мою думку, бажано максимально не змінювати Конституцію, оскільки вона починає реально працювати тільки тоді, коли забезпечує стабільність. Дуже шкода, що її змінили у 2004 році. Це була серйозна зміна, яка розбалансувала державне управління на довгий термін. Знову його розбалансовувати — проблемне питання. Й особливо небезпечно це робити, коли це перший термін нового гаранта. Вирішувати протиріччя щодо владних повноважень варто шляхом прийняття законів.

Валерій БАРАНОВ, фракція БЛ:
— Слід зазначити, що українська Конституція — одна з найкращих, вона була створена з урахуванням досвіду європейських країн. Утім, звичайно, мають уноситися зміни у зв’язку з новопоставленими завданнями. Мова йде про питання подальшої демократизації, з якою в нас проблеми.

Записала Тетяна КУЛАГІНА