Закон і Бізнес


Як у Лазаренка вкрали "Даму з шиньйоном"

або Чи задовольнить американський в’язень цікавість ГПУ


Та сама "Дама з шиньйоном" Пикассо

№26 (1065) 23.06—04.07.2012
Михайло Білецький
3969

Для любителів конспірологічних версій поспішаємо повідомити, що в цьому матеріалі «Дама з шиньйоном» — зовсім не в’язень качанівської колонії Юлія Тимошенко, а літографія Пабло Пікассо, викрадена, а потім виявлена між прутами огорожі особняка Павла Лазаренка в Новато (США). Хоча, за великим рахунком, про останні події в далекій Каліфорнії не можна розповісти без згадки не тільки про ЮВТ, а і Євро-2012.


У найкращих традиціях кубізму

Мабуть, якщо не рахувати випадку, коли рівно 10 років тому П.Лазаренко звернувся до Європейського суду з прав людини по захист свого права на житлоплощу в Києві, важко пригадати, коли екс-прем’єр виступав би в ролі жертви. За відмивання грошей його судили у Швейцарії та США. Нині П.Лазаренко закреслює дні в календарі в очікуванні 1 листопада 2012 р., коли за ним зачиняться ворота лос-анджелеської в’язниці «Термінал айленд». Як складеться далі доля — невідомо. Формально — є ще давнє прохання про надання політичного притулку в Штатах, до того ж у Сан-Рафаелі живе нова сім’я. Але також є велика ймовірність, що екс-прем’єра депортують в Україну.

П.Лазаренко так жодного разу й не випробував якість покриття вертолітного майданчика та не занурився в один з п’яти басейнів, розташованих на 0,2 га належного йому шикарного маєтку, що на верхівці пагорба в живописному каліфорнійському окрузі Марін. Топографія в цьому випадку важлива, аби підкреслити, що американські охоронці порядку нерідко діють не набагато краще за вітчизняних.

І треба ж статися конфузу (а інакше назвати пограбування «хатинки» язик не повертається): близько ста підлітків вирішили влаштувати тут вечірку, попутно стягнувши свічники, дещо з оргтехніки та кілька шкіряних пальт. Випадок безпрецедентний: відомого фахівця з відмивання коштів, занесеного в усі мислимі й немислимі рейтинги корупціонерів (за що, власне, він і відбуває 9 років), обкрадають якісь дилетанти. На славу повеселившись, вони залишили після себе не тільки порожні пляшки, бедлам у шикарно мебльованих кімнатах, а й не погребували викласти в Інтернеті фотозвіт про виконану «роботу».

Був серед гостей і цінитель кубізму, що зняв зі стіни літографію «Дама з шиньйоном», яка нині оцінюється в $30 тис. Преса, зосередившись на викраденому шедеврі, не дуже зациклювалася на цілком природних запитаннях: чому поліція, викликана кимось із сусідів (у радіусі кілометра їх буквально кілька), не змогла затримати на місці нікого з бешкетників. Адже дістатися до розташованого на верхівці пагорба будинку можна було тільки на машинах, а дорога назад лише одна. При цьому, впевнено поширюючи інформацію, що незваних гостей на території було не менше ста, поліція визнає: мало не вперше стикається із ситуацією, коли нападу зазнав такий усамітнений будинок. Заради статистики варто відзначити: у Новато живе трохи більше за 5 тис. чоловік, так що зібрати сотню охочих повеселитися в маєтку, майно якого описане й чекає конфіскації, захід не тільки ризикований, а й важко реалізований. Парадокс полягав ще й у тому, що наступного дня, якщо вірити місцевим газетам, на територію прибув доглядач, котрий виявив біля басейну 3 підлітків. Як їх напередодні не помітила поліція — незрозуміло.

Проте найпікантніше — попереду. За 2 тижні після бешкету, приблизно за кілометр від будинку П.Лазаренка любитель бігу підтюпцем з типово американським прізвищем Атаманюк виявляє «Даму з шиньйоном» в огорожі. Як і коли вона там опинилася — неясно. Чи то в околицях Новато не знайшлося шанувальників Пікассо, чи то розмір картини не підійшов, проте «Даму з шиньйоном» повернули, навіть не попросивши винагороди. Чим відразу ж збили хвилю інтересу американських ЗМІ до цієї історії. Адже правда: чи вартий газетних рядків або сюжету в новинах пошук якихось свічників і пальт?

Вихори судові

Дивний збіг обставин — не більше. Проте ті, хто прагне не випускати багаторічну сагу про П.Лазаренка з виду, можуть пригадати іншу, трагічнішу історію. У 2005 р. вбивають дружину Даніела Горовіца — одного з американських захисників Павла Івановича. Звіряче вбивство було абсолютно невмотивованим. За версією суду, вбивця Скотт Ділеський нібито прийшов у віддалений будиночок Д.Горовіца з наміром вибачитися за те, що незаконно скористався кредитною карткою дружини адвоката. За словами найближчого оточення Д.Горовіца, він неодноразово заявляв, що побоюється за своє життя. Однак його партнер по бізнесу й найближчий друг Айвен Голді підкреслював: Даніел ніколи не говорив про конкретні погрози, але останнім часом завжди носив із собою пістолет. «Це, напевно, необхідно, особливо коли постійно доводиться мати контакт зі злочинцями великого калібру. Адвокати нерідко стикаються з погрозами на свою адресу», — заявив А.Голді пресі.

Суд визнав аргументи обвинувачення цілком переконливими й засудив 16-річного хлопця до 20 років тюрми.

Ця історія, напевно, не заслуговувала б згадки, коли б не одна обставина: буквально через 2 тижні після вбивства в штаті Делавер (відомому своїм ліберальним корпоративним законодавством) була зареєстрована фірма «Кепітал інвестмент корпорейшн» («КІК»). У нас немає свідчень того, що до реєстрації компанії доклав руку Д.Горовіц, але його ім’я несподівано спливло, коли адвокат разом з не менш відомим у Штатах юристом Мартіном Гарбузом прибув до Києва захищати інтереси «добросовісного американського інвестора» — компанії «КІК», майно якої стало об’єктом рейдерської атаки. Досить лише зіставити деякі факти: в Україні інте­реси компанії «КІК» представляє нова теща Павла Лазаренка Тамара Цикова, до об’єктів, що зазнали рейдерської атаки, — високодоходним будівлям у центрі Дніпропетровська — ведуть ниточки від американської компанії «Дагсбері», яка формально володіє каліфорнійською «хатинкою». І стає ясно: «добросовісним американським інвестором» цілком може виявитися П.Лазаренко, котрий прагне того, щоб зберегти дещо з української нерухомості, перереєструвавши права зі скомпрометованої «Дагсбері» на незасвічену «КІК». До речі, «Дагсбері», що є формальним власником маєтку в Новато, заборговувала місцевій владі не менш ніж $2 млн податків. І не виключено, що до осені землю й будівлі можуть продати з молотка. Мабуть, «карма» в цієї території така: до того, як її за $6,75 млн придбав П.Лазаренко, Джордж Шипсі, який побудував маєток, потрапив за грати, оскільки пустив на його зведення кошти місцевого пенсійного фонду.

До речі, деякі люди, з якими мені доводилося розмовляти про компанію «Дагсбері», не відкидають: саме її слід винити в тому, що Дніпропетровськ був виключений зі складу міст, де проводяться матчі Євро-2012. Річ у тому, що в місті за фірмою до останнього часу числився костьол Святого Йосипа (переданий релігійній громаді). І ця компанія, попри сильний міжнародний резонанс, не хотіла віддавати собор прихожанам, намагаючись перебудувати його під щось сучасніше.

Відгомін спору дійшов до Мішеля Платіні, який, будучи ревним католиком, «покарав» дніпропетровську владу.

Так це чи ні — дізнаємося, можливо, через якийсь час. Не виключено, що рано чи пізно буде певна ясність у питанні, чи мала повернена «Дама з шиньйоном» якийсь стосунок до коси іншого українського екс-прем’єра-в’язня.

Скрип тюремних засувів

Справа про газові контракти, підписані прем’єрами Юлією Тимошенко й Володимиром Путіним, стала тією чи іншою мірою епіцентром інформаційного поля України. Ще свіжі в пам’яті заклики депутатів Європарламенту до президента УЄФА М.Платіні перенести чемпіонат з футболу в іншу країну через бажання бачити за «справою Тимошенко» ознаки політичного переслідування. З тієї ж причини досить блідо виглядають трибуни для високопоставлених осіб на «Олімпійському». Постійно звучать послання із Заходу про те, що майбутні парламентські вибори в Україні навряд чи визнають чесними та прозорими, якщо в них не візьме участі Ю.Тимошенко. А в Сенаті США чекає свого часу ухвалення резолюції №466, що вийшла з-під пера Джима Інгофа, в якій пропонується «Президентові Януковичу негайно звільнити Тимошенко за медичними показаннями». В іншому разі посла США в Україні відкликати, а головування України в ОБСЄ у 2013 році відмінити.

Абсолютно очевидно (і про це не­одноразово говорив і сам Президент, і чиновники його Адміністрації, і керівники Генпрокуратури): розв’язання цієї, суто юридичної проблеми слід шукати виключно в правовій площині. Минулого тижня в інтерв’ю агентству «Блумберг» В.Янукович укотре запропонував алгоритм вирішення «проблеми Тимошенко» в правовій площині.

Все сказане стосується конкретного судового рішення, і не поширюється на ті справи, що ще перебувають у провадженні. Мається на увазі серйозне обвинувачення, яке готується висунути Генпрокуратура, — про причетність Ю.Тимошенко до вбивства знаного бізнесмена, народного депутата Євгена Щербаня 3 листопада 1996 р. Мова йде про наявність документів, які підтверджують переказ коштів убивцям у банк «Єврофед» (Антигуа і Барбуда), яким на паях зі своїм колишнім односправцем Петром Кириченком володів П.Лазаренко. Не становить труднощів серед відкритої судової документації Північного округу Каліфорнії виявити матеріали, які підтверджують факт переказу грошей на рахунок «відомого у вузьких колах» Олександра Мільченка, на прізвисько Матрос. За версією слідства, саме люди Матроса усунули Є.Щербаня. Хоча Павло Іванович за будь-якої слушної нагоди не стомлюється повторювати: «Не маю до справ Гетьмана та Щербаня найменшого стосунку».

Абсолютно очевидно, що банківські проведення (навіть з відповідними датами й іменами одержувачів) можуть слугувати тільки непрямим підтвердженням версії ГПУ. Конкретні показання про участь Ю.Тимошенко в «замовленні» Є.Щербаня могли б дати ті, хто тепер перебуває за океаном. Не виключено, що у вересні минулого року, коли в Києві була заарештована дружина П.Кириченка Ізабелла, таких доказів отримати не вдалося.

Всупереч положенням договору про правову допомогу між США та Україною, від американських дипломатів надходять сигнали про те, що місцева Феміда не в змозі примусити П.Лазаренко дати показання стосовно питань, які цікавлять ГПУ.

До моменту звільнення П.Лазаренка залишилося недовго. Але є одна заковика. Згідно з вироком після звільнення екс-прем’єр підлягає депортації. Але, оскільки його нова сім’я складається з громадян США, можна не сумніватися: буде докладено всіх зусиль, аби Павло Іванович нескоро потрапив до України. Чи встиг каліфорнійський в’язень ознайомитися з новим Кримінальним процесуальним кодексом, що передбачає угоду з правосуддям, не відомо. Але на практиці з такою схемою П.Лазаренко знайомий. Як наслідок, він відбуває покарання у в’язниці, а П.Кириченко, котрий погодився співпрацювати з американським слідством, не тільки вільний, а й вимагає через суд чималої компенсації від екс-прем’єра.

Хтозна, може, після такої символічної пропажі «Дами з шиньйоном» Павлу Івановичу захочеться швидше вивчити КПК в оригіналі, щоб, повернувшись на Батьківщину, задовольнити інтерес Генпрокуратури до таємничої фрази, яка прозвучала колись у Сан-Франциско: «Юля заплатить».