Середнє навантаження на суддів місцевих господарських судів зросло вперше за останні роки
Упродовж останніх років навантаження на суддів господарських судів невпинно зменшувалося. Це пояснювалось економічними проблемами та заощадженням коштів на судовому зборі. Натомість у І півріччі цього року зареєстровано хоча й несуттєве, але зростання. Щоправда, передусім завдяки кільком областям і, як не парадоксально, Криму.
Залишилися без роботи
У 2012 р. кількість справ і матеріалів, які припадали на одного суддю місцевого господарського суду, порівняно з 2011 р. продемонструвала різке падіння — відразу на 27%. Не набагато кращим для «господарників» видався й 2013 р. — черговий обвал становив 24%. Неважко порахувати, що за 2 роки роботи їх стало приблизно вполовину менше.
Пояснювалося це кількома факторами. З одного боку, зниженням економічної активності в державі, з другого — небажанням сторін платити досить значний судовий збір та намаганням звернутися до судів іншої юрисдикції.
Тодішній голова Вищого господарського суду Віктор Татьков навіть спробував у такій статистиці побачити певний позитив, мовляв, зі зменшенням навантаження підвищилась якість роботи. Крім цього, він анонсував зміни в штатному розписі судів, щоб перевести законників до тих регіонів, де вони потрібніші.
Хоча важко сказати, куди слід було б направляти додаткові робочі руки. Так, у 2013 р. падіння навантаження спостерігалось у всіх регіонах, за винятком Львівської області. Однак і в ній зростання було в межах «статистичної похибки» — лише 0,3%.
Початок відродження
Навряд чи можна вважати суттєвим і збільшення навантаження на суддів у І півріччі цього року — 1,84%. Проте порівняно з минулорічним обвалом ці показники здаються більш ніж суттєвими, особливо враховуючи цьогорічні умови для бізнесу. Загалом до господарських судів першої інстанції надійшло 65,81 тис. справ і матеріалів, або по 16,85 на кожного суддю щомісяця.
Водночас таке зростання можна частково пояснити тим, що із загальної статистики випали господарські суди АР Крим і м.Севастополя, навантаження в яких минулого року було нижчим від середнього по спеціалізації.
Разом з тим серед факторів, які навряд чи сприяли зростанню економічної активності, а значить, і кількості звернень до господарських судів — воєнні дії в Донецькій та Луганській областях. Частково це підтверджують і цифри. Зокрема, на фоні в цілому позитивної статистики навантаження в Господарському суді Донецької області в І півріччі впало на 14,13%. Натомість у Луганській області падіння становило тільки 4,5%. Щоправда, в цілому за рік показники, очевидно, будуть більш песимістичними, адже спершу ці суди заради гарантування безпеки працівників і представників сторін припинили слухання справ, а на початку вересня відповідні справи було вирішено передати на розгляд до установ інших регіонів. Однак ці фактори вже будуть ураховані в даних за ІІ півріччя.
Областями, які продемонстрували гіршу динаміку, ніж Донецька, стали Закарпатська й Вінницька. Там навантаження на суддів за півроку зменшилося на 17,85 і 14,21% відповідно. Також суттєве падіння відбулось у Львівській області (–13,4%), яка, нагадаємо, єдина «підросла» в минулому році. Так само падіння, хоч і менш суттєве, спостерігалося в деяких інших регіонах. Щоправда, як видно із цифр, навіть найгірші дані І півріччя цього року виглядають не так катастрофічно, як середні — в минулому.
Локомотивами ж зростання можна вважати господарські суди Житомирської (+72,2%), Рівненської (+32,4%), Харківської (+29,9%) та Чернігівської (+24,3%) областей. Значний приріст навантаження відбувся також на Кіровоградщині та Черкащині.
«Апеляційні» втрати
Незважаючи на тенденцію до підвищення надходження справ до місцевих господарських судів, навантаження в апеляційній інстанції продовжує зменшуватися. Так, за півроку падіння у судах другої інстанції становило 4,17%. Це число приблизно можна зіставити з показником 2013 р. (–6,9%), а у 2012-му скорочення було значно суттєвішим — 15,5%.
До цих даних можна ставитися по-різному. Скажімо, колишнє керівництво ВГС дотримувалося позиції, що незначний відсоток скарг до апеляційної інстанції свідчить про довіру до рішень місцевих судів. Водночас цей показник можна трактувати і протилежним чином — отримавши негативний для себе вердикт, сторони можуть розчаруватись у судовій системі й вирішити триматися від неї подалі. Тим паче що за подання апеляційної скарги їм довелося б знову сплачувати судовий
збір.
На що скаржитесь?
Якщо ж звернути увагу на сфери, яких стосувалися звернення до судів, то виявиться, що в більш ніж половині заяв і справ ішлося про майнові спори, що виникали при виконанні господарських договорів або з інших підстав (майже 38 тис.).
Другими за поширеністю були справи та заяви, що стосувалися питань банкрутства. Їх надійшло близько 14 тис. Понад 3 тис. справ та матеріалів стосувалися спорів, які виникають при укладенні, зміні, розірванні господарських договорів та визнанні їх недійсними.
Загальна сума судового збору, що була присуджена до стягнення та сплачена заявниками в господарських спорах, становила 191,5 млн грн. З них повернуто або підлягає поверненню з держбюджету близько 4,2 млн.
Робити висновки щодо річних показників надходження справ до господарських судів поки що, безумовно, зарано. Водночас оприлюднені дані дають надію на те, що економічна активність зростатиме, а спори вирішуватимуться цивілізованими методами.
КОМЕНТАР
Богдан ЛЬВОВ, голова Вищого господарського суду України
Наразі не вирішено питання стосовно обрання безстроково значної кількості суддів місцевих господарських судів, 5-річний строк повноважень яких закінчився. Засідань парламенту із цього приводу не відбувалося вже досить тривалий час. Аналогічна ситуація склалась і з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Деякі судді навіть не встигли отримати рекомендацій для обрання безстроково. Тому маємо ситуацію, коли судді фактично посаду займають, але повноваження щодо розгляду справ у них відсутні. Результатом цього є збільшення навантаження на їхніх колег, а звідси — зростання динаміки навантаження на суддів господарських судів першої інстанції.