На поталу кредиторам

Коли керівник починає відповідати солідарно за зобов᾽язаннями юрособи та стає на один рівень з боржником

Після введення в дію Кодексу з процедур банкрутства для кредиторів з’явилася нова можливість задовольнити свої вимоги шляхом притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності. Розглянемо особливості цього нового механізму захисту інтересів кредиторів.

7 питань щодо процедури

Покладення боргів юридичної особи на керівника боржника є відходом від загальних принципів цивільного права, відповідно до яких юрособа відповідає за своїми зобов’язаннями здебільшого самостійно, усім належним їй майном. Тому важливо проаналізувати особливості та підстави такої відповідальності для того, щоб зрозуміти, коли саме керівник боржника починає відповідати солідарно за боргами юрособи та стає на один рівень з боржником.

Відповідно до ч.6 ст.34 КзПБ боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі в разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Якщо керівник допустив порушення зазначених вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання щодо порушення вимог підлягає розгляду господарським судом під час провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Для розуміння застосування солідарної відповідальності до керівника боржника в процедурах банкрутства потрібно з’ясувати:

• що є загрозою неплатоспроможності боржника?

• коли господарський суд має встановлювати загрозу неплатоспроможності?

• які кредитори повинні звертатися за покладенням солідарної відповідальності на керівника боржника і яким чином це має відбуватися?

• яким є порядок розгляду господарським судом заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника?

• як визначається розмір солідарної відповідальності керівника боржника за вимогами кредитора?

• чи може бути застосована позовна давність до вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника?

• що має зробити керівник боржника для уникнення солідарної відповідальності?

Момент виникнення загрози

Центральним і найбільш складним питанням застосування такого виду відповідальності є з’ясування моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника як основної підстави відповідальності.

У ст.1 КзПБ визначено поняття неплатоспроможності. Це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим кодексом. У нормі відсутнє посилання та те, що вимоги мають бути безспірними або якимось чином підтверджені рішеннями суду.

У кодексі (ч.6 ст.34) визначено, що загроза неплатоспроможності виникає, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Отже, у разі погашення вимог хоча б одного з кредиторів, строк виконання зобов’язань якого настав, погашення вимог інших стане неможливим, оскільки активів боржника (майна, коштів тощо) стане недостатньо для цього.

Тому для встановлення судом загрози неплатоспроможності боржника важливо встановити розмір кредиторських вимог, дату їх виникнення, наявність майнових активів боржника, момент неможливості задоволення вимог.

При відкритті провадження

Дуже важливим є питання, коли саме господарський суд має розглянути та встановити наявність загрози неплатоспроможності боржника. Це залежить від того, хто є ініціатором відкриття провадження у справі про банкрутство.

У першому випадку, коли заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подає сам боржник, він мусить довести момент виникнення загрози неплатоспроможності, надаючи відповідні документи як докази. Також він повинен довести, що керівник боржника здійснював свої повноваження сумлінно й розумно, у належний час надіслав відомості засновникам про наявність ознак неплатоспроможності, саме в місячний строк отримав від керівного органу боржника рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та звернувся з ним до суду.

У цьому випадку суд при відкритті провадження у справі про банкрутство, керуючись абз.2 ч.6 ст.34 КзПБ, має зазначити в ухвалі на підставі доказів, поданих боржником:

• момент настання строку виконання вимог для кожного кредитора;

• наявність майна, коштів та інших майнових або немайнових активів, а також їх загальної вартості на момент виникнення кредиторських вимог;

• момент (дату) виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів і пасивів;

• факт надіслання чи ненадіслання керівником відомостей щодо наявності в боржника ознак банкрутства (загрози неплатоспроможності) засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника (ч.2 ст.4 КзПБ);

• аналіз дій керівника щодо добросовісності й розумності його дій, спрямованих на ініціювання зборів керівного органу підприємства відповідно до статуту для прийняття рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.3 ст.92 Цивільного кодексу); аналіз дій та рішень засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника щодо цього;

• висновок, чи відбулося порушення керівником строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є підставою для звернення в майбутньому кредиторів з відповідними заявами про покладення на нього солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, чи є вина в діях керівника боржника, а також відсутність причинно-наслідкового зв’язку між його діями й незадоволенням вимог кредиторів, а також заподіяння ним будь-яких збитків.

Ухвала про відкриття процедури банкрутства суттєво змінює порядок виконання зобов’язань кредиторів боржником, відбувається введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. За подання такої заяви боржник не сплачує судового збору, це певна пільга для боржника, тому господарський суд не може відмовитися від дослідження моменту виникнення загрози неплатоспроможності чи перенести це на іншу стадію, наприклад за результатами попереднього засідання.

За результатами підготовчого засідання

У другому випадку, коли заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подає кредитор і провадження відбувається саме за його ініціативою, установити момент виникнення загрози неплатоспроможності на підставі поданих разом із заявою доказів неможливо. Тому питання щодо порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності, що є підставою для звернення в майбутньому кредиторів з відповідними заявами про покладення на нього солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, має зазначатися в ухвалі за результатами попереднього засідання, саме коли вимоги кожного з кредиторів підлягають дослідженню госпсудом (ст.49 КзПБ).

На цьому етапі суд повинен дослідити той самий комплекс доказів і встановити факти, як було визначено в першому випадку. Ухвала суду має бути максимально мотивованою, щоб забезпечити захист прав кредиторів і запобігти порушенням прав керівника боржника.

Обов’язок суду

Із ухваленням кодексу розгляд питання про солідарну відповідальність керівника боржника став обов’язковою частиною провадження у справі про банкрутство. Госпсуд не може уникати дослідження цього питання, тому що саме висновок про момент (дату) виникнення загрози неплатоспроможності й порушення вимог щодо дій керівника при цьому є підставою для подальшого звернення кредиторами своїх вимог до зазначеної особи.

Момент виникнення загрози неплатоспроможності, тобто неможливості задоволення вимог одного або кількох кредиторів, що призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, є одним із ключових, які має вчасно дослідити суд. Звернімо увагу, що при загрозі неплатоспроможності мова йде саме про грошові зобов’язання, а не, наприклад, майнові. Крім того, ці грошові зобов’язання не повинні бути підтвердженими рішеннями суду.

У кожному випадку загроза неплатоспроможності має бути визначена на підставі доказів, які надає боржник чи кредитори та зобов’язує надати суд. Але можна визначити, що моментом, коли виникла загроза неплатоспроможності, може бути дата, коли вартість (ринкова або балансова) усіх активів боржника менша або дорівнює сумі вимог кредиторів, строк виконання яких настав. Вартість активів повинна бути перевірена судом на реальність.

Стосовно підприємств, щодо яких відбувалося провадження у справі про банкрутство на підставі закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то розгляд госпсудом питання виникнення (дати) загрози неплатоспроможності для з’ясування можливості застосування солідарної відповідальності може відбутися на будь-якій стадії під час провадження у справі про банкрутство після 21.10.2019, коли набрав чинності КзПБ.

Звернення з вимогами до керівника

Після визначення ухвалою госпсуду моменту (дати) загрози неплатоспроможності та висновків про порушення вимог щодо дій керівника, у кредиторів виникає підстава для подальшого звернення зі своїми вимогами до зазначеної особи.

Законодавець не визначає, якими саме можуть бути кредитори (поточними, конкурсними або забезпеченими), але це мають бути кредитори, вимоги яких є в реєстрі та визнані госпсудом. Звернення до суду щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника повинне відбуватися під час будь-якої стадії процедури банкрутства, але після визнання судом усіх вимог кредиторів. Отже, після винесення ухвали за результатами проведення попереднього засідання. Розмір вимог, що підлягають субсидіарній відповідальності, має відповідати вимогам кредитора, унесеними до реєстру вимог кредиторів.

Заява кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу в порядку, визначеному в ст.7 КзПБ в межах справи про банкрутство. Судовий збір при цьому не сплачується, оскільки про нього не йдеться в законі «Про судовий збір».

Законодавець наділив правом подання заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника виключно кредитора та не передбачив такого права для арбітражного керуючого.

Дискусійним є питання щодо застосування інституту позовної давності при притягненні керівника боржника до солідарної відповідальності. Останній може подати заяву про застосування позовної давності, і така заява має бути розглянута судом.

Важливим є те, що кредитор набуває права на подання заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника після відповідної ухвали суду, де зазначається про порушення керівником боржника вимог ч.6 ст.34 КзПБ. Імовірно, з моменту постановлення такої ухвали починається облік трирічного строку позовної давності, оскільки в цій ухвалі фіксується факт порушення з боку керівника, а боржник дізнається про порушення своїх прав.

Як уникнути відповідальності?

Що ж мусить робити керівник боржника для уникнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів? По-перше, діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно й розумно та не перевищуючи своїх повноважень (ч.3 ст.92 ЦК). Тому саме в інтересах керівника є встановлення моменту (дати) загрози неплатоспроможності.

По-друге, після встановлення загрози неплатоспроможності він повинен невідкладно надіслати засновникам (учасникам, акціонерам), власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, а саме — загрози неплатоспроможності (ч.2 ст.4 КзПБ). Таке надсилання має бути доведено належним чином. Крім того, потрібно попередити засновників (учасників, акціонерів), власника майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника про обов’язок своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству (ч.1 ст.4 КзПБ).

По-третє, якщо відсутня можливість відновлення платоспроможності шляхом досудової санації або іншим шляхом, керівник має відповідно до статуту та законодавства ініціювати проведення зборів та отримати рішення вищого органу управління, засновників (учасників, акціонерів), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та уповноваження керівника подати таку заяву. Керівник повинен отримати докази від указаних осіб про таку ініціативу для доведення своєї добросовісності та розумності виконання своїх повноважень із цього питання.

Відсутність вини в діях керівника, причинно-наслідкового зв’язку між його діями й незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання останнім збитків у господарських відносинах покладається на керівника в порядку ч.2 ст.614 ЦК. У ній передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

По-четверте, керівник мусить у місячний строк із моменту (дати) виникнення загрози неплатоспроможності подати до госпсуду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з відповідними додатками та доказами виникнення загрози неплатоспроможності.

Таким чином, солідарна відповідальність керівника боржника — це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, згідно з якою при провадженні у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до госпсуду в місячний строк у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора після виявлення такого порушення госпсудом. Сутністю такої відповідальності є фактичне залучення керівника до солідарного обов’язку щодо виконання зобов’язань суб’єкта господарювання, який перебуває в стані неплатоспроможності.

Підсумовуючи викладене, можемо констатувати: аби уникнути ризиків солідарної відповідальності, керівники суб’єктів господарювання мають бути максимально обачними, проводити систематичний моніторинг спроможності виконання підприємством узятих на себе зобов’язань та, у разі необхідності, уживати заходів для зменшення реальних ризиків солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.