Народні депутати знову намагаються повернутися до мовного питання. Тепер — за допомогою КС
Ухвалений ще у 2012 р. закон про засади мовної політики впродовж двох років залишається одним з найбільших подразників для нардепів. При цьому закон не мав особливого впливу на життя українців, незважаючи на те, якою мовою вони спілкуються. Однак, схоже, для частини парламенту позбутися цього акта — справа принципова. А тому до Конституційного Суду направлено вже п’яте подання із цього приводу.
Два роки боротьби
Група з 57 нардепів направила до КС подання щодо невідповідності Конституції положень закону «Про засади державної мовної політики». Ініціатор звернення — ВО «Свобода», до якого приєдналася незначна кількість представників інших політичних сил.
Хоча закон ухвалено лише два роки тому, історія боротьби за його скасування є досить тривалою. Так, відразу після прийняття цього акта тодішня опозиція заявила, що його ухвалення відбувалося з численними порушеннями Регламенту ВР. Зокрема, вказувалося на те, що до парламенту не подано попередніх висновків щодо його впливу на законодавство, а сам документ поставлено на голосування без урахування необхідних для цього висновків профільного комітету. Нардепи також наголошували на тому, що закон ухвалено поза порядком денним, без публічного обговорення. До того ж парламентарі наводили вже традиційний аргумент про «кнопкодавство» під час голосування.
Саме ці «карти» намагалися розіграти народні депутати та органи місцевого самоврядування, які чотири рази зверталися до КС із вимогою визнати закон неконституційним. Однак на вул. Жилянській раз у раз указували на те, що Суд не уповноважений перевіряти дотримання нардепами Регламенту, і відмовляли у відкритті провадження.
Після перемоги протестних сил і «переформатування» парламентської більшості в лютому поточного року народним обранцям удалося зібрати голоси для скасування цього закону. Відразу після голосування вони заявили про те, що замість цього акта підготують новий, який по-справжньому захищатиме мови національних меншин.
Разом з тим сам факт голосування дав привід для гучних заяв про утиски російськомовного населення. І згодом, після «референдуму» 16 березня, дехто з кримчан у приватних розмовах спантеличено запитували: «А навіщо вони заборонили російську мову?»
Напевно, те, що своїм рішенням ВР відкрила скриню Пандори, зрозумів тодішній в.о. Президента Олександр Турчинов, який відмовився ставити свій підпис під рішенням парламенту. А отже, закон залишився чинним.
«Малороси» не пройдуть?
Своїм зверненням до КС «свободівці» спробували вже вкотре «реанімувати» боротьбу проти мовного акта. У поданні нардепи знову вказують на порушення процедури ухвалення змін. Можливо, вони сподіваються, що після зміни влади КС «уважніше» поставиться до цих аргументів. Крім цього, як зазначив представник ВО «Свобода» Олег Бондарчук, положення закону суперечать ч.1 ст.10 Конституції (згідно з якою «державною мовою в Україні є українська мова») і фактично означають можливість застосування регіональної мови без одночасного застосування державної.
У необхідності вирішення мовного питання переконана і «свободівка» Ірина Фаріон. «Ми мали шанс кардинально змінити мову при владі, а отже, і сутнісний характер держави, коли 23 лютого, у час пекучих післямайданівських подій, скасували українофобський закон Ківалова — Колесніченка, себто Путіна, про засади мовної політики. Проте О.Турчинов не підписав цієї доленосної постанови, а в суспільстві знайшлися голоси «малоросів», які сказали, що «це не на часі» і це, мовляв, спровокувало війну з Росією», — у звичній для неї емоційній манері висловила свою позицію парламентар.
У поданні до КС зазначається, що закон дає можливість регіональним мовам домінувати над державною. Остання, на думку ініціаторів звернення, набуває другорядного значення. Особливе невдоволення нардепів викликає те, що в законі окремо згадується російська мова. Наприклад, відповідно до положень ст.18 закону в економічній та соціальній діяльності державних підприємств і організацій основною мовою є українська, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови. Із цього приводу парламентарі зазначають, що ст.24 Конституції встановлює заборону привілеїв за мовними ознаками, а закон, мовляв, акцентує увагу саме на російській. Як наслідок, переконані ініціатори подання, російська мова отримує пріоритет порівняно з іншими. Щоправда, особливу увагу російській приділено і в Основному Законі, в ст.10 якого йдеться про те, що «в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин».
Імовірність того, що КС визнає закон неконституційним через недотримання процедури ухвалення, не надто висока. Насамперед це поставить під сумнів практично все законодавство України, адже за бажанням факти голосування за колег можна виявити під час голосування чи не за кожний закон. До того ж досить складно буде пояснити, чому Суд неодноразово відкидав наведені аргументи, а тепер погодився з ними.
При цьому своїм поданням нардепи ставлять КС в однозначну ситуацію. Наголошуючи на необхідності розглянути питання недотримання Регламенту під час ухвалення закону, парламентарі посилаються на рішення Суду №20-рп/2010, яким скасовувалася конституційна реформа 2004 р. саме через недотримання процедурних питань. Хоча зараз це рішення називають якщо не «державним переворотом», то принаймні «порушенням присяги». З огляду на це посилання на нього в поданні виглядає щонайменше дивним.
Тому, швидше за все, судді вкотре дадуть відповідь, що питання Регламенту не в їхній компетенції. Але по суті справу, напевно, розглянуть.
Національна позиція
Важко сказати, що зміниться в практичному застосуванні мов, якщо закон все ж таки визнають неконституційним. Приміром, як розповіли представники спілки угорці після ухвалення змін, завдяки новаціям у реальному житті нічого не змінилось, адже угорська мова в адмініструванні, спілкуванні з громадянами, вивісках тощо використовувалася й до ухвалення цього закону.
Певну користь від новацій мало румунське населення: в деяких селах, де вони проживали, з’явилися таблички з назвами вулиць їхньою рідною мовою. Хоча й без цього в багатьох селах вони були й раніше. Так само до ухвалення змін проводилося навчання румунською мовою, а забезпечити ведення діловодства двома мовами не зумів би ніхто і з законом, і без нього — надто це складна та витратна справа, зауважують представники румунської меншини.
Тим часом російськомовні українці відзначали, що для них цей акт усе ж приніс позитивні зміни — спростилося ведення діловодства російською мовою.
Разом з тим, як неодноразово зазначали експерти, ухвалення цього закону було кроком радше політичним, аніж практичним, а тому чи не таким самим політичним кроком є наполеглива боротьба за його скасування.
ПРЯМА МОВА
Дмитро Шпенов, заступник голови Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя:
— Важко передбачити, яким буде рішення КС. На мою думку, в Суді працюють найбільш професійні юристи, однак їх рішення навряд чи задовольнить подання народних депутатів. Я особисто як юрист переконаний, що закон «Про засади державної мовної політики» не суперечить Конституції, юридичні підстави для його скасування відсутні.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!