Суди та практика — єдині

Петро ПИЛИПЧУК: «Однакове застосування норм права є однією з ознак належного функціонування третьої гілки влади»

Центром забезпечення єдності судової практики має стати Верховний Суд, а базуватися вона повинна на верховенстві права. Постанови пленумів судів — рудимент радянської епохи. Настав час, коли однаковість застосування норм права мають «диктувати» рішення обителей Феміди.

19 квітня представники третьої гілки влади, науковці та міжнародні експерти зібралися в Кловському палаці, аби обговорити питання забезпечення єдності судової практики як основного завдання найвищих судових органів держави.

На думку Голови ВС П.Пилипчука, рішення та правові позиції верховних законників є визначальними для судочинства. «Гортаючи сторінки періодичних видань 2002—2010 років, ми можемо звернути увагу на те, що і юристи-практики, і науковці неодноразово говорили: ВС має недостатньо повноважень, аби забезпечити однакове застосування законодавства всіма судами», — зауважив керманич ВС. На жаль, нарікав П.Пилипчук, реформа 2010-го не врахувала цих пропозицій.

За словами судді Конституційного Суду у відставці Миколи Козюбри, «єдність судової практики, яка супе­речить вимогам верховенства права, потрібно не захищати, а руйнувати. Сьогодні актуальним є таке питання: чи сприяє єдності судової практики існування відносно автономних центрів її забезпечення? Чи не призведе це до того, що в кожного із цих центрів буде своє розуміння єдності?».

Також він додав: досвід зарубіжних країн показує, що в умовах суцільної спеціалізації доводиться шукати центр для забезпечення єдності судової практики. «Таким центром повинен стати ВС», — наголосив М.Козюбра.

Для цього Суду потрібно повернути повноваження касаційної інстанції, а також позбавити його «статусу заручника» вищих спеціалізованих судів. Тобто сторони повинні мати право безпосередньо звертатися до ВС із клопотанням про перегляд справи, а не сподіватися на рішення вищих спеціалізованих судів про її допуск до найвищого органу.

«А єдність судової практики повин­на забезпечуватися процесуальним чи організаційно-примусовим шляхом (скасуванням постанов пленумів вищих спеціалізованих судів)?» — поцікавився суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло Гвоздик. «ВС має забезпечувати єдність судової практики власними рішеннями, а не примусовими заходами», — відповів М.Козюбра.

Таку позицію підтримав і керівник відділу верховенства права ОБСЄ Станіслав Шевчук. Однакове застосування норм права, на його думку, повинне забезпечуватися не постановами Пленуму, а конкретними справами. «Постанова — це рудимент не лише Радянського Союзу, а й царського режиму. Постанова завжди відірвана від фактичних обставин справи», — наголосив С.Шевчук. Тому українському правосуддю вже час позбутися пережитків минулого.