Україна доросла тільки до парафування угоди з ЄС, але не до її підписання
Україна та Євросоюз у березні парафували угоду про асоціацію. Проте парафування не означає підписання. Нашій країні належить пройти ще довгий шлях. Саме підготовка до підписання угоди визначить подальше реформування в країні, членство у Євросоюзі й перспективи створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Нарешті погодили
Що ж таке парафування угоди про асоціацію з ЄС, яке, за словами дипломатів, може принести так багато хорошого нашій країні? Парафування — це узгодження тексту документа, після чого вже не повинні вноситися правки. Потім саму угоду передають на розгляд 27 країнам — членам ЄС.
Від України відповідний документ підписав заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін, від ЄС — директор Європейської служби зовнішньої діяльності з питань східного партнерства Мирослав Лайчак.
«Угода стосується не тільки співпраці як такої, вона стосуватиметься політичної асоціації і економічної інтеграції. Тобто фактично майбутня угода визначить рамки майбутніх реформ в Україні», — відзначив П.Клімкін. З ним погоджується й міністр закордонних справ Костянтин Грищенко: «Саме ефективне виконання угоди в найближчому майбутньому дозволить ввести в Україні високі стандарти європейського життя і наблизитися в перспективі до повноправного членства в ЄС».
Українська сторона не раз заявляла, що процедура парафування угоди дуже затягується. Але й після підписання звертає на себе увагу наступний факт — угода про асоціацію парафована не повністю. У Брюсселі П.Клімкін і М.Лайчак підписали політико-правову частину документа. Разом з тим ту частину, в якій мовиться про економічні перспективи співпраці (зокрема, про зону вільної торгівлі), ще погоджуватимуть. «Голови переговорних груп по ЗВТ підтвердили досягнуті 22 грудня 2011 року домовленості щодо змісту ЗВТ і зобов’язалися завершити правову експертизу тексту, включаючи технічні застосування і протоколи», — мовиться в повідомленні українського МЗС.
Думка експертів
Утім, дипломати пояснюють: узгодження такої угоди — не швидкий процес. «Угода про асоціацію України з ЄС складається з близько 1500 сторінок, це 486 статей, сотні протоколів і додатків. Експерти Єврокомісії повинні були неодноразово звірити текст, провести правову й лінгвістичну експертизи. Це дуже трудомісткий процес, і не дивно, що на це потрібен час», — цитує LB.ua представника України при Європейському Союзі Костянтина Єлісєєва. «Помилки в частині про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі неодмінно приведуть до фінансових наслідків, тому експерти дуже уважно, до ком і крапок, перевіряють ще раз текст документа. Від цього може залежати сенс угоди», — відзначає К.Єлісєєв.
Він навів як приклад угоду про зону вільної торгівлі між Євросоюзом і Республікою Корея. Переговори завершили у 2009 році, але сам документ підписали лише у 2011-му. Також К.Єлісєєв розповів, чому парафування угоди зайняло стільки часу. «Україна і ЄС починали переговори й погоджували окремі положення до набуття чинності Лісабонського договору, тому юристи ЄС змушені погоджувати положення угоди зі статтями Лісабонського договору», — відзначив він. «Її (зони вільної торгівлі. — Прим.ред.) створення відкриє європейський ринок для українських товарів — і навпаки. Тому там повинно бути все детально прописано — від хімії і металу до пива і цукерок», — підтримує колегу начальник департаменту інформації МЗС Олег Волошин. У коментарі «Коммерсанту» він підкреслив, що, створюючи зону вільної торгівлі з ЄС, Київ «не намагається відмежувати себе від східних партнерів». «Навпаки, ми хочемо, щоб зона вільної торгівлі і в СНД швидше вступила в силу», — відзначив О.Волошин.
«Євроскептицизм» у дії
У цілому ж країни ЄС дуже обережно ставляться до будь-яких угод з Україною, вважають спостерігачі. Експерти впевнені: остаточне парафування всіх без винятку частин документа — справа навіть не завтрашнього дня. Як відзначив глава правління громадської організації «Центр UA» Олег Рибачук, найближчим часом повністю угода парафованою не буде. За його словами, мова йде «не про парафування, а про часткове парафування з домовленістю про повне парафування десь восени». Та й після цього угоду навряд чи підпишуть усі країни ЄС. «Очевидно, підписання до парламентських виборів не буде. Другий момент: оскільки відбуваються процеси всередині країни, поки що не видно, щоб ця угода вступила в силу до президентських виборів 2015 року», — говорить заступник директора Центру О.Розумкова Валерій Чалий.
Проте, на думку депутата від «НУНС» Ірини Геращенко, в парафуванні угоди зіграли роль ще два важливі чинники. «Це парафування стало важливим, тому що — перша причина — європейці дуже економні люди. Для них долар — це вже гроші, євро — великі гроші. Вони вклали в цю угоду масу своїх сил, енергії і просто не можуть дозволити собі все це викинути», — відзначила нардеп. Друга причина — бажання показати Росії, що Україну в її євроінтеграційних устремліннях в ЄС підтримують.
Незважаючи на всі запевнення українських дипломатів, і опозиція, і експерти відзначають: навіть повне парафування угоди про асоціацію ще нічого не означає. Це всього лише узгодження документа. А ось підписувати його чи ні — країни ЄС ще не визначилися.
Опитування «ЗіБ»
Наскільки наблизило Україну до ЄС парафування угоди?
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ:
— Парафування, що відбулося в березні, вирішує виключно тактичні завдання. Для українського керівництва це ніби демонстрація того, що якийсь рух у європейському напрямі є, а для європейців — можливість посадити Україну на гачок, нічого не обіцяючи реально. Навпаки, Старий світ дав зрозуміти, що при нинішньому ставленні влади до опозиції жодних шансів на ратифікацію цієї угоди немає. Очевидно, що бажання Європи — тримати Україну на цьому гачку, не даючи їй можливості просуватися якимось чином у інтеграційних планах з Росією та Митним союзом.
ВІКТОР НЕБОЖЕНКО:
— Ці документи більшою мірою є символічними кроками, які повинні допомогти Україні відбитися від євразійського союзу, що насувається. Це не на стільки входження до Європи, скільки оборона проти Москви. При тому, що ЄС не є єдиним цілим і розділився на Європу багатих і Європу бідних у периферії. Україна є ласим шматочком як для Росії, так і для Європи, геополітика тут на першому місці. Тому Європа робитиме все, щоб затягнути Україну в ЄС. Навіть такі безневинні «дитячі» заходи, як чемпіонат з футболу Євро-2012 — це не що інше як спосіб втягнути Україну до Європи, а не залишити її наодинці з Росією.
ВОЛОДИМИР КОРНІЛОВ:
Узгодження всіх домовленостей, які були досягнуті в ході тривалих переговорів, не означає підписання цієї угоди. Але й ратифікація цієї угоди, нехай навіть у повному обсязі, не наблизить Україну до членства в Євросоюзі. Жодних європейських перспектив в України немає й бути не може. Що ж до асоціації, то це виключно декларативна, аморфна форма об’єднання, яка абсолютно не говорить про європерспективи. А в зоні вільної торгівлі з ЄС — десятки країн, зокрема багато країн Латинської Америки (це ж не відкриває їм шляху до ЄС). Те ж саме можна сказати й про Україну. Водночас Росія чудово розуміє, що асоціація кого б то не було з ЄС не є якоюсь перепоною. Навіть якщо цю угоду приймуть, в чому я дуже сумніваюся, це не вплине якось на інші інтеграційні процеси й плани України.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 4.23 МБ)
Поки що зібрати європейський кубик Рубіка разом з Україною не вдається.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!