БМВ уникає поділу

Генеральна довіреність не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності, тому автомобіль не може бути визнано спільним сумісним майном подружжя

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

9 листопада 2011 року                                  м.Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: 

головуючого — Патрюка М.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 ча­­стину квартири, зобов’язання здійснити реєстрацію права власності й за зустрічним позовом Особи 7 до Особи 6про поділ майна подружжя за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1.12.2009 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 25.05.2010,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року Особа 6 звернувся з позовом до Особи 7 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період з 10.08.2003 до 26.01.2009 він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбано квартиру за Адресою 1. Ураховуючи викладене, позивач вважав, що зазначена квартира є спільним майном подружжя, та просив визнати за ним і Особою 7 право власності на спірну квартиру — по 1/2 ча­стині за кожним.

У процесі розгляду справи Особа 7 звернулась із зустрічним позовом, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі вона та Особа 6 придбали за $19 тис. автомобіль марки БМВ-730, який останній самостійно продав без її відома, залишивши кошти собі. Ураховуючи викладене, Особа 7 просила визнати за нею право власності на 1/2 ча­стину коштів, витрачених на придбання зазначеного транспортного засобу, та зобов’язати останнього повернути їй ці кошти.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 1.12.2009 позовні вимоги Особи 6 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову Особі 7відмовлено. Визнано в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 ча­стину квартири за Адресою 1 за Особою 6і на 1/3 частину зазначеної квартири за Особою 7, а також право власності на 1/3 частину квартири за Адресою 1 за Особою 7 на праві особистої приватної власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 25.05.2010 рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1.12.2009 в частині визначення часток сторін у праві власності на квартиру скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності за Особою 6
на 1/4 частину квартири за Адресою 1, а за Особою 7 право власності на 3/4 частин зазначеної квартири; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Особа 6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Установлено, що 12.10.2002 між акціонерним комерційним банком «Аркада» та Особою 7 було укладено інвестиційний контракт про інвестування в житлове будівництво з метою отримання квартири за Адресою 2.

У жовтні 2002 року Особа 7 внесла грошові кошти в рахунок інвестування об’єкта будівництва в розмірі 57997 грн. 94 коп. (12.10.2002) та в розмірі 7157 грн. 55 коп. (16.10.2002).

22.10.2002 між АКБ «Аркада» і Особою 7 була укладена кредитна угода про інвестування в житлове будівництво, відповідно до умов якої банк надав Особі 7 грошові кошти в розмірі 96383 грн.86 коп. для інвестування в житлове будівництво, які остання того ж дня сплатила в рахунок інвестування об’єкта будівництва.

15.05.2003 Особа 7 отримала свідоц­тво про право власності на квартиру за Адресою 2 та передала її в заставу АКБ «Аркада».

10.08.2003 між Особою 6 і Особою 7 укладено шлюб.

На момент укладення шлюбу Особою 7 було внесено в рахунок погашення кредиту 11548 грн. 56 коп. Таким чином остання внесла до укладення шлюбу кошти за квартиру за Адресою 2 у розмірі 76704 грн.

Після укладення шлюбу сторони продовжували сплачувати кредит до січня 2007 року. При цьому 29.06.2005 Особа 7 продала належне їй на праві власності нерухоме майно: торговельний павільйон-крамницю з кафетерієм та кіоск-крамницю роздрібної торгівлі, від продажу якого отримала грошові кошти в розмірі 41850 грн. 30.06.2005 було внесено в рахунок погашення кредиту 38379 грн. 68 коп.

5.06.2007 Особа 7 за згодою Осо­би 6 продала квартиру за Адресою 2 за 1049895 грн.

Того самого дня між Особою 7 і АКБ «Аркада» було укладено договір №* про участь у Фонді фінансування будівництва — квартири за Адресою 1 — та сплачено кошти в розмірі 755370 грн.

Свідоцтво про право власності на зазначену квартиру Особа 7 отримала 2.07.2008 на своє ім’я.

26.01.2009 шлюб між Особою 6 і Особою 7 розірвано.

Задовольняючи частково позовні вимоги Особи 6, суд першої інстанції виходив із того, що 1/3 частина квартири за Адресою 1 є особистою приватною власністю Особи 7, оскільки остання внесла особисті кошти, пропорційно до зазначеної частки, до реєстрації шлюбу, а решту коштів сторони внесли під час перебування у шлюбі за рахунок сімейного бюджету, тому 2/3 частини зазначеної квартири належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині визначення часток сторін у праві власності на квартиру та ухвалюючи в цій частині нове рішення, правомірно виходив із того, що Особа 7 сплатила до шлюбу за рахунок своїх особистих коштів суму, яка становить 1/2 вартості квартири, у зв’язку із чим їй належить зазначена частина квартири на праві особистої приватної власності, а 1/2 частина квартири належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову Особі 7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив із недоведеності того, що автомобіль марки БМВ-730 було придбано сторонами у власність, оскільки довіреність, якою Особа 8 уповноважив сторін на керування та розпорядження зазначеним транспортним засобом, не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності, тому спірний автомобіль не може бути визнано спільним сумісним майном подружжя й не підлягає поділу.

Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Частиною 1 ст.335 ЦПК передба­чено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст.337 ЦПК суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись стст.336, 337, 345 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

 Касаційну скаргу Особи 6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1.12.2009 в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду від 25.05.2010, та рішення Апеляційного суду м.Києва від 25.05.2010 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.