«Pro» без жодного «contra»

Законники та експерти навели багато доказів на користь самостійності адмінсудів. Аргументів «проти» не знайшлося

«Адміністративники» виступають за закріплення на конституційному рівні триланкової системи адмінсудів, але водночас за відокремлення її від судів загальної юрисдикції. Також пропонують створити Верховний адміністративний суд і звільнитися від впливу Верховного Суду. Науковці, судді та міжнародні експерти наводять багато аргументів «за» запровадження таких новел і жодного — «проти».

Не поспішати з ліквідацією

Представники адмін’юстиції не покладаючи рук працюють над пропозиціями щодо внесення змін до Конституції. Вони мають намір захистити адмін’юстицію та не допустити ліквідації Вищого адміністративного суду.

Так, місяць тому пленум ВАС висловив своє бачення подальшого розвитку системи адмінсудів.
29 травня конституційні зміни обговорювали і члени Ради суддів адмінсудів. А 2 червня під час круглого столу «адміністративники», вчені, науковці та міжнародні експерти наводили беззаперечні докази на підтвердження необхідності існування системи адмінсудів.

За словами в.о. голови ВАС Катерини Леонтович, потреба в реформуванні судової системи давно назріла. «Але з огляду на різне бачення шляхів її вирішення це питання й досі залишається відкритим. Проведення судової реформи різні гілки влади бачать по-різному. Причиною цього є намагання кожної з них зберегти за собою певні важелі впливу», — наголосила К.Леонтович.

Учасники заходу погодилися, що реформа судової системи повин­на бути не самоціллю (зміни заради змін) чи засобом задоволення окремих політичних амбіцій. Перш ніж щось руйнувати, варто замислитися, до яких наслідків це може призвести.

«Адміністративники» — автономні

На думку «адміністративників», нинішня модель фактично подвійної касації є нетиповою для світових традицій інстанційної побудови судової системи. На практиці це призводить до затягування зприйняттям остаточного рішення, тривалих затримок у відновленні порушених прав громадян. Тому насамперед потрібно модернізувати чотириланкову систему адмінсудочинства, закріпивши на конституційному рівні таку систему адмінсудів: окружні, апеляційні та Верховний адмінсуд.

Тобто судова система має бути поділена на дві гілки: суди загальної та адміністративної юрисдикції. Адже, за словами К.Леонтович, виокремлення адмінсудів із системи судів загальної юрисдикції характерне для багатьох країн — членів Європейського Союзу. При цьому в деяких із них функціонує окремий суд касаційної інстанції в системі адмінсудів: у 16 з 28 країн — членів ЄС є верховні адмінусуди, над якими більше не стоїть жодний суд.

«Система адмінсудів повинна стати автономною. ВС як суд касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції жодним чином не повинен впливати на здійснення судочинства адмінсудами», — вважають учасники зібрання. А от юрисдикційні спори мають спільно вирішувати ВС та Верховний адмінсуд.

Боротьба за юстицію

«Сьогодні з упевненістю можна сказати: адмінсуди як самостійна судова гілка влади відбулися. Ми наполегливо, самовіддано працюємо, підтверджуючи свою здатність ефективно здійснювати визначені законом повноваження. Як судова практика, так і численні соціологічні опитування населення доводять, що створення системи адмінсудів позитивно впливає на захист прав та законних інтересів громадян», — розповів суддя ВАС Дмитро Ліпський.

На його думку, свідченням довіри громадян до адмінсудів є кількість справ, що надходить до них для розгляду. Так, протягом усього періоду діяльності адмінсудів до них надійшло понад 13,5 млн справ, більшість із яких було розглянуто. 60—70% рішень приймаються на користь позивачів.

За його словами, за логікою, з часом система адмінсудів мала б удосконалюватися. «Але, незважаючи на всі розмови про демократичні цінності, окремі представники влади постійно намагаються взяти на себе якомога більше повноважень, отримуючи їх за будь-яку ціну. Складається враження, що владі невигідні адмінсуди, якщо вони їм не підпорядковані. Цікаво, що заяви про непотрібність окремих адмінсудів або й усієї системи з’являються регулярно. Особливо сплеск спостерігається незадовго до виборів», — переконаний Д.Ліпський.

Він також звернувся до досвіду європейських країн: у них адмінсуди є найбільш доступним і ефективним механізмом контролю за владою та захисту прав громадян від порушень з її боку.

«У боротьбі стають сильнішими. Адмінсудам постійно доводиться боротися, отже, ми — незламні. Сподіваюся, ідеї правового демократичного державотворення переможуть особисті образи та надмірні амбіції», — так завершив свій виступ Д.Ліпський.

Аргументи на користь

На думку завідувача кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Миколи Козюбри, сьогодні основна проблема — знайти місце адмінсудів у судовій системі й вирішити, як це відобразити в Конституції. За його словами, в одних країнах адмінсуди належать до судів загальної юрисдикції, в інших — автономні.

«Сьогодні більш помітна тенденція до виокремлення адмінсудів. Я прихильник повернення триланкової системи судоустрою. Розгалужена складна система себе не виправдала, а тому є сенс у поверненні до триланкової системи, яка успішно функціонує в ряді європейських країн. Перехід до триланкової системи зовсім не означає об’єднання під одним дахом усіх судів. Я не прихильник, аби адмінсуди були складовою системи судів загальної юрисдикції», — вважає М.Козюбра.

Якщо звернутися до світового досвіду, наголосив науковець, то адмінсуди віднесено до судів загальної юрисдикції в тих країнах, у конституціях яких про адмінсуди не згадується.

«Але для нас значення має не лише досвід західних країн, а й аргументи, які мають бути покладені в основу позиції: адмінсуди повинні бути ви­окремлені», — переконаний М.Козюбра.

За його словами, перший аргумент — специфіка спорів, які розглядають адмінсуди. «Це спори з державою, ­публічною адміністрацією. Основний акцент діяльності адмінсудів зміщується на забезпечення прав і свобод людини від свавілля держави. Це одна з вимог верховенства права та істотна особливість адмін’юстиції, яка відрізняє її від судів загальної юрисдикції», — наголосив науковець.

Другий аргумент — особливість адмінпроцесу. «Тут мають місце елементи принципу змагальності. Поряд з ним велике значення для вирішення справ має дослідницький принцип. Тобто збирання, аналіз, узагальнення доказів судом за власною ініціативою. Рішення обгрунтовується не лише доказами, представленими сторонами, а й добутими судом самостійно. Це ще один аргумент на користь того, що не можна розчиняти адмінсуди в системі судів загальної юрисдикції», — пояснив М.Козюбра.

Третій «доказ» — особливості аргументації. «У судах загальної юрисдикції (особливо кримінальної) велике значення має атмосфера, в якій слухається справа. Існують психологічні фактори, які впливають на судочинство. Західні фахівці стверджують, що при розгляді цивільних і кримінальних справ переважають елементи не стільки науковості, скільки мистецтва. В адмін’юрисдикції важливе значення має раціональний момент, логіка. Це специфіка адмінсудів. Тому теорія аргументації рішень адмінсудів суттєво відрізняється», — зауважив науковець.

А отже, на його думку, адмін’юрис­дикцію слід зберегти як самостійну гілку судоустрою.

Міжнародний досвід

«Дискусії з приводу того, де бути адмінсудам, в Європі не новина», — зазначив головний експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Віргілюс Валанчюс (раніше очолював Верховний суд Литви). Він поділився досвідом своєї країни в реформуванні судочинства та створенні системи адміністративних судів. В.Валанчюс зауважив, що система адмінсудів у Литві є автономною та двоступеневою, так само як у Польщі й Болгарії. Разом з тим, підкреслив експерт, у багатьох країнах, зазвичай більших за територією, адмінсуди побудовані за триланковою системою.

На думку В.Валанчюса, в Україні доцільно залишити окрему систему адмінсудів. Розповів він і про те, як у Литві вирішуються юрисдикційні конфлікти. Там є спеціальна колегія,яка займається розмежуванням згаданих спорів, до складу якої входять по два судді від Верховного суду та Верхов­ного адмінсуду. Колегія працює за принципом аd hoc, її рішення є остаточними і не підлягають оскарженню.

***

Вислухавши думки експертів та науковців, «адміністративники» вирішили врахувати думки учасників круглого столу та доопрацювати пропозиції щодо внесення змін до Конституції. Головне, аби в них вистачило аргументів на користь самостійності системи адмінсудів, адже на кожний аргумент опоненти можуть навести контраргумент

ПРЯМА МОВА

КАТЕРИНА ЛЕОНТОВИЧ, в.о. голови Вищого адміністративного суду України:

— Сьогодні виникла реальна загроза знищення вертикалі адмінсудів. Причому без жодного логічного обгрунтування та аргументації. Така позиція не є державницькою. Нині адмін’юстиція справляється із завданнями, покладеними на неї. А от реформа, яка сьогодні пропонується, на жаль, нагадує намагання реанімувати судову систему тоталітарного режиму.

МИХАЙЛО СМОКОВИЧ, суддя Вищого адміністративного суду України:

— На мій погляд, адмінсуди мають бути окремою структурою, відділеною від інших структур судової системи. Влада, яка ліквідовує адмінсуди, боїться свого народу. Адже тільки адмінсуд є лакмусовим папірцем, який показує суспільству, як діють органи влади, які послуги вони мають надавати українському народу і як забезпечувати їхні права, свободи та інтереси.

ДМИТРО ЛІПСЬКИЙ, суддя Вищого адміністративного суду України:

— Ліквідацію адмінсудів можна розцінювати як обмеження прав і свобод громадян, що прямо заборонено Конституцією. Такі дії суперечать міжнародним зобов’язанням, які на себе взяла Україна. Кроки, спрямовані на підпорядкування системи адмінсудів будь-яким іншим судовим органам, сприймаються як кроки назад. У деяких пропозиціях щодо реформування судової системи йдеться про максимально жорстке підпорядкування системи адмінсудів структурі ВС. Можна зрозуміти ВС: чим менше в країні судових органів, тим більше порядку і дисципліни. Проте адмінсуди — єдина судова інстанція, обов’язок якої — захищати права громадян, порушені органами держвлади. Адмінсуди — найважливіший елемент контролю за діями влади.