«Пропозиції щодо державного замовлення на напрям «право» розглядатимуться лише для юридичних ВНЗ та класичних університетів»
Очоливши Міністерство освіти і науки, Сергій КВІТ одразу ж почав пошук шляхів урегулювання ситуації в освітній галузі. Маючи зареєстрований ще на початку 2013 року проект, 8 квітня Верховна Рада в першому читанні ухвалила нову редакцію закону «Про вищу освіту». Наразі документ доопрацьовується профільним комітетом до другого читання. Враховуючи наближення вступної кампанії, ми звернулися до С.Квіта із запитаннями стосовно новел проекту та планів щодо реформування вищої освіти.
«Наразі питання про зменшення обсягу державного замовлення не розглядається»
— Сергію Мироновичу, яка мета створення Національного агентства з якості вищої освіти, передбаченого проектом? Адже в парламентських експертів чимало зауважень щодо статусу такого органу та його діяльності.
— У новій редакції проекту закону «Про вищу освіту» (№1187-2), яку профільний парламентський комітет недавно рекомендував до розгляду в другому читанні, передбачено створення Національного агентства з якості вищої освіти. Діяльність цього агентства буде спрямовано на забезпечення невідомчого характеру управління вищою освітою. Агентство здійснюватиме незалежний контроль якості вищої освіти. До його складу входитимуть представники вищих навчальних закладів різних форм власності, національної та галузевих академії наук, об’єднань роботодавців, студентів.
Агентство зосередить свою роботу на фактичному забезпеченні якості освітніх послуг, які надають університети, шляхом формування відповідних критеріїв і вимог, на акредитації спеціальностей, спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій, незалежних установ оцінювання якості освіти, активній участі у формуванні державної політики у сфері науки та освіти. Така структура забезпечить потужну участь громадськості в управлінні вищою освітою.
— Чи планується найближчим часом змінити обсяг державного замовлення? Адже не є таємницею, що випускники, які навчалися за бюджетні кошти, дуже рідко йдуть працювати в державні структури.
— 20 листопада 2012 року прийнято закон «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» №5499-VI. Згодом,
20 травня 2013 року, прийнято постанову КМ «Про затвердження Порядку розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» від 20.05.2013 №363. Цими актами власне й урегульовано порядок формування та розміщення державного замовлення.
Зазначу, що на зміну обсягу державного замовлення впливають цілком об’єктивні чинники. Обов’язковою умовою формування проектних показників є врахування регіональних потреб у фахівцях з вищою освітою. Задля приведення у відповідність із регіональними ринками освітніх послуг та ринків праці вони погоджуються кожним вищим навчальним закладом з обласними та міськими державними адміністраціями, а також із регіональними центрами зайнятості. Цей механізм є найбільш дієвим в умовах ринкової економіки.
Наразі питання про зменшення обсягу державного замовлення не розглядається, адже незначне зменшення чи збільшення обсягу відбувається гнучко, відповідно до чисельності випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Оскільки в цьому році кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів має незначне збільшення (в межах 2 тис.), немає об’єктивних підстав для зменшення обсягу державного замовлення.
Щодо працевлаштування випускників ВНЗ, які навчалися за державним замовленням, то, враховуючи сучасні умови розвитку економіки країни, зокрема значне зменшення державного сектору (не більш ніж на 2%, залежно від галузі економіки), керівництво вищих навчальних закладів за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій має право сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і роблять внесок у розвиток економіки країни.
— Взагалі таке поняття, як «розподіл» уже давно втратило свою регулівну функцію. Водночас чимало студентів наполягають на пільгах із працевлаштування. Який компроміс у цьому питанні ви бачите?
— Сьогодні спостерігається правова колізія, оскільки ст.52 закону «Про освіту» та Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою КМ від 22.08.96 №992, за своїм змістом, суперечать Конституції, ст.56 закону «Про вищу освіту», а також конвенції МОП «Про скасування примусової праці» №105.
Відповідно до ст.56 закону «Про вищу освіту» основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. У цьому законі не зазначено, що ВНЗ зобов’язаний гарантувати випускникові працевлаштування, до обов’язків закладу належить лише сприяння працевлаштуванню своїх випускників.
Саме тому нині існує нагальна потреба в реалізації гнучкої системи працевлаштування на державному рівні, здатної реагувати на потреби ринку праці. Із цією метою міністерство розробило заходи, що дозволяють підвищити ефективність працевлаштування випускників, які навчалися за державним замовленням, відповідно до отриманої кваліфікації та забезпечити реалізацію їх права на працю.
Згідно з розпорядженням КМ «Про підвищення рівня працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 27.08.2010 №1726 у кожному ВНЗ створено структурні підрозділи щодо сприяння працевлаштуванню випускників (центри, відділи, сектори, служби), якими нагромаджено значний електронний банк даних потенційних роботодавців (підприємств, установ, організацій) та випускників ВНЗ. Працівники цих структурних підрозділів укладають угоди про співпрацю з роботодавцями, реалізують спільні проекти, проводять презентації компаній різних галузей з використанням відеороликів, організовують щорічні ярмарки робочих місць, активно використовують інтернет-простір, веб-сайти. Ці підрозділи тісно співпрацюють з державною службою зайнятості, а також із підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, що є потенційними роботодавцями для випускників вищих навчальних закладів.
Такі кроки свідчать про усвідомлення вагомості зазначеної проблеми в задоволенні потреб економіки країни як міністерством, так і керівниками вишів.
«Міністерство обрало курс на зменшення ліцензованих обсягів за напрямом «право»
— Останнім часом лунало чимало нарікань на адресу професорів-сумісників, які викладали подекуди в кількох навчальних закладах. Натомість ст.57 законопроекту, навпаки, закріплює таку можливість, знімаючи обмеження на кількість навчальних годин для викладачів ВНЗ. Тобто кількість таких «багатоверстатників» може ще збільшитися. Яким чином МОН зможе перевіряти рівень викладання? Чи братимуться до уваги скарги студентів?
— В ст.57 проекту закону про вищу освіту передбачено зменшення порівняно з чинною законодавчою нормою максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника. З прийняттям нового закону воно не перевищуватиме 600 год. на навчальний рік. Зменшення на 300 год. навчального навантаження вивільнить викладачеві час для більш ефективної наукової та методичної роботи.
Рівень викладання в кожному вищому навчальному закладі незалежно від рівня акредитації, підпорядкування та форми власності перевіряється під час проведення акредитаційної експертизи. Таким чином, від якості викладацького складу залежить рівень акредитації ВНЗ. Під час процедури акредитації й буде перевірено, чи є, за вашими словами, «багатоверстатники» та чим вони займаються. Крім того, діє й система періодичних планових перевірок якості навчання Державної інспекції навчальних закладів.
Для врахування звернень студентів у міністерстві щорічно під час проведення сесій працюють телефони, за якими можна звернутися, зокрема з питань якості викладання та організації навчального процесу. Кожне звернення обов’язково розглядається, у разі необхідності вживаються відповідні заходи.
— Чи планується зменшити кількість комерційних вишів? Ваші попередники, серед іншого, говорили також про доцільність обмеження акредитації ВНЗ, які готують фахівців у галузі права. Чи не забагато взагалі юристів готується в країні та чи буде міністерство переглядати перелік таких закладів?
— Протягом 5 останніх років кількість приватних вищих навчальних закладів щороку зменшується. Переважно з причин невитримування конкуренції на ринку освітніх послуг. Якщо 2008 року їх налічувалося 196, з яких 113 — ІІІ—ІV рівнів акредитації, то до 2013-го залишилося 167 (96 — ІІІ—ІV рівнів акредитації). Більшість приватних закладів зорієнтовані на підготовку фахівців за гуманітарними напрямами, зокрема за напрямом «право», оскільки він є популярним серед абітурієнтів. Це дозволяє окремим ВНЗ отримувати прибутки, незважаючи на недостатній рівень підготовки й надмір таких фахівців на ринку праці.
Міністерство обрало курс на зменшення ліцензованих обсягів за цим напрямом і перегляд ліцензій закладів, які надають неякісні освітні послуги. Причому йдеться про виші як державної, так і приватної форм власності.
Щодо розміщення державного замовлення за напрямами (спеціальностями), то, як і в попередні роки, у 2014-му воно буде враховувати профільність ВНЗ ІІІ—ІV рівнів акредитації. Зокрема, пропозиції щодо обсягу державного замовлення на напрям «право» розглядатимуться лише для юридичних ВНЗ та класичних університетів.
— Для підготовки кандидатів на суддівські посади Вища кваліфікаційна комісія суддів визначила 4 вузи. З огляду на загальний тренд щодо перегляду рішень попередньої влади чи буде міністерство ініціювати зміни в цьому переліку?
— Відповідно до ст.69 закону «Про судоустрій і статус суддів» програму, навчальний план та порядок проходження спеціальної підготовки, а також перелік юридичних вишів, які здійснюватимуть підготовку кандидатів, затверджує ВККС. Положенням про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, затвердженим рішенням ВККС від 12.02.2013 №5/зп-13, установлено, що юридичні ВНЗ, які здійснюватимуть спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді, мають:
• дотримуватися державних вимог і стандартів освіти за IV рівнем акредитації;
• забезпечувати в повному обсязі реалізацію Програми спеціальної підготовки суддів;
• мати впроваджені в навчальний процес програми за тематиками, дотичними до визначених у Програмі спеціальної підготовки, навчальних модулів (дисциплін) та відповідного науково-методичного забезпечення;
• бути спроможними забезпечити добір кадрів (науково-педагогічних, наукових та фахових юристів-практиків) для реалізації Програми спеціальної підготовки та Навчального плану спеціальної підготовки;
• мати налагоджені міжнародні зв’язки з навчальними закладами та закладами суддівської освіти європейських та інших країн.
Юридичні вузи, які претендують на здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, подають до Національної школи суддів заяву та відповідні до критеріїв відбору матеріали. Своєю чергою ВККС розглядає опрацьовані НШС матеріали та затверджує Перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді.
Після цього школа укладає з відповідними юридичними ВНЗ договори про співробітництво щодо спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді.
З огляду на зазначене втручатись у цей процес міністерство не може.
Матеріали за темою
Тепер в Дії доступні документи про освіту
22.03.2024
Школярів Каталонії залишать без смартфонів
17.02.2024
Посадовця НАН підозрюють у вимаганні хабаря
24.01.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!