«Більш небезпечно мати ВРЮ в такому складі, ніж якби цього органу взагалі не було»
Наша країна давно обізнана з європейськими стандартами щодо незалежності судової влади. Однак дотепер упровадити деякі з них так і не вдалося. Оскільки сьогодні вітчизняна Феміда стоїть на порозі нової реформи, європейські експерти вирішили нагадати про основні рекомендації щодо змін, яких потребує судова система. Під час круглого столу «Європейські стандарти суддівської незалежності, ефективності та професіоналізму як складова судової реформи в Україні» своїми думками про те, на які основні питання українська влада повинна звернути увагу під час здійснення чергових змін у системі, поділився президент Міжнародної асоціації суддів, голова місцевого суду Флорідсдорфа Герхард РАЙССНЕР.
— Пане Герхарде, як ви оцінюєте закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»?
— Закон здатний підвищити довіру громадян до судової влади. У той же час його прийняття — це тільки перший крок. Він допоможе звільнити з посад суддів, які приймали несправедливі рішення, припускалися певних помилок. Вибори керівництва суду самими суддями — це також маленький крок, який потрібно вітати. Однак усіх наявних проблем цей закон не зможе вирішити. Адже в судовій системі й досі є фундаментальні структурні проблеми.
— Як забезпечити незалежність судової влади?
— У конституціях європейських держав записано, що судова влада — незалежна, вона відділена від виконавчої та законодавчої. Проте не в усіх державах такий принцип дотримується. Всі країни — члени Ради Європи мають певні недоліки в дотриманні основних стандартів судочинства. В одних країнах проблем менше, в інших — більше. Головна відмінність між цими державами в тому, що одні намагаються усунути недоліки, змінити ситуацію, а інші — не поспішають удаватися до певних дій. Останніх влаштовує, щоб усе залишалося так, як є. Адже в цих країнах існує певний розподіл повноважень між гілками влади, кожна з яких не хоче втрачати своїх повноважень.
Забезпечення суддівської незалежності потрібно починати з органу, який, власне, сприяє цій незалежності, — Вищої ради юстиції. Так, у рекомендаціях Комітету міністрів РЄ зазначено, що завдання такого органу, як ВРЮ (у різних державах він називається по-різному), — надання гарантій незалежності судовій владі. Щоб забезпечити на належному рівні суддівську незалежність, потрібно впроваджувати певні принципи — стандарти.
Недавно було проведено дослідження: якщо такий орган не функціонує належним чином, у ньому немає належного складу, то більш небезпечно мати ВРЮ в такому складі, ніж якби цього органу взагалі не було.
Відповідно до європейських стандартів у такій інституції вирішальну роль повинні відігравати судді. Тобто хоча б половина членів ВРЮ (а в ідеалі — більшість) мають бути суддями, обраними колегіально самими суддями.
Є країни, де членами таких інституцій є виключно судді. Їх призначають законодавчі та виконавчі структури. Це призводить до політизації установи, адже виходить, що судді пов’язані з органами, які їх призначили, мають захищати їхні інтереси. До речі, на технічні нюанси теж варто звертати увагу: потрібно чітко виписувати процедуру обрання членів ВРЮ.
У різних країнах Європи існують аналогічні інституції, які працюють у двох основних напрямах. Перший — забезпечення кар’єрного зростання суддів, вирішення кадрових питань — щодо дисциплінарної відповідальності, звільнення суддів. Другий напрям — управління судовою системою, зокрема вирішення питань фінансового забезпечення судової влади. У деяких країнах паралельно функціонують два окремі органи відповідного спрямування.
Є держави, в яких такий орган займається питаннями щодо суддів, в інших — щодо управління судами. Наприклад, у скандинавських країнах функціонують дві структури: одна займається управлінськими питаннями, а друга — кадровими.
У висновках органів РЄ неодноразово наголошувалося, що втручання парламенту в питання призначення суддів не сприяє їхній незалежності. Адже виникає небезпека, що рішення парламенту будуть політичними. Призначення суддів має грунтуватися на їхніх заслугах і досвіді. А коли в цей процес включаються політичні органи, суддівська незалежність опиняється під загрозою.
Не менш важливим є питання щодо бюджету судової влади. В усіх європейських країнах бюджет затверджує парламент. Однак необхідно, щоб і суддівська спільнота долучалася до бюджетного процесу. В європейських країнах існують різні моделі співпраці з питань фінансування судів.
— Часто європейські експерти у своїх рекомендаціях звертають увагу на те, що судді мають бути незалежними не тільки від інших гілок влади.
— Так, ідеться про внутрішню незалежність, усередині самої системи. Незалежність суддів не тільки від інших гілок влади. Як відомо, роль голів судів — дуже важлива. Чим більше повноважень відповідно до закону має голова суду, тим більш незалежним він є, тим менш можливий вплив на нього з боку уряду, парламенту. Звичайно, існує небезпека, що голови судів матимуть авторитарний вплив на суддів. Водночас суди позбавляються зовнішнього впливу владних органів.
Найбільш повно принцип незалежності окремих суддів сформульовано в Основних принципах незалежності судової влади, схвалених Генеральною Асамблеєю ООН. У них чітко записано стандарти щодо безпеки суддів, терміну перебування їх на посадах, належної оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.
Якщо судді не забезпечені всіма цими гарантіям, то є ризики їх потрапляння під корупційний та інші впливи.
Незалежність судді означає, що особа, яка здійснює судочинство, має бути неупередженою, утримуватися від певних видів діяльності, які можуть поставити під сумнів її неупередженість. Суддя повинен бути дисциплінованим та дотримуватися правил суддівської етики.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!