Кіт Хенк бореться за місце в Сенаті США як самовисуванець

Кіт може зробити політичну кар'єру, копитним — складніше

У політиці немало звірів, це всім відомо. Проте справжніх чотириногих політиків у світі — на пальцях перерахувати. Недавно список поповнився ще однією пухнастою істотою. Ним став кіт Хенк породи мейн-кун, що живе в Спрінгфілді, в американському штаті Вірджинія. Хенк вирішив поборотися за місце в Сенаті США як самовисуванець.

Насправді кота, звісно, висунув його господар Ентоні Робертс, який вирішив дати старт політичній кар’єрі свого вихованця виключно для насмішок. Проте, як це часто буває, жарт обернувся серйозним вступом мейн-куна в політичну боротьбу.

На сьогодні в арсеналі Хенка, що з’явився на світ у 2003 році, є передвиборчий ролик, офіційний сайт, а також акаунт у Фейсбуку і мікроблог у Твіттері. У соціальних мережах здебільшого оприлюднено останні новини про життя політика, а на сайті все набагато монументальніше — там, зокрема, можна ознайомитися з кредо кота.

Тепер останньому залишилося лише потрапити до виборчого списку. Для цього йому потрібно зібрати достатню кількість підписів, а також бути старшим 30 років і постійно проживати у Вірджинії. Якщо з місцем проживання жодних проблем немає, то ось з віком можуть виникнути труднощі — Хенку всього дев’ять років. Правда, в передвиборчому штабі кота стверджують, що віковий ценз він пройде, адже за котячими мірками йому вже 52—53 роки.

Але навіть якщо Хенку й не вдасться стати сенатором, він все-таки при­несе користь своїй країні: передвиборчий штаб кота збирає пожертвування, які спрямовують на утримання притулків для тварин — бездомних і тих, що потребують особливого піклування .

З подібною метою, до речі, в політику влітку 2010-го подався пес на кличку Вудроу. Його господар Лоррі Майкл, який узяв пса ще цуценям з притулку, висунув свого вихованця в кандидати на пост губернатора американського штату Техас. Щоб потрапити до списку, Вудроу, як і Хенк, мав зібрати підписи тих, хто його підтримує. Їм же пропонувалося пожертвувати будь-яку суму на користь притулку для тварин.

Але інколи чотириногі йдуть у політику не тільки заради блага своїх родичів. У вересні 2011-го жителі Болгарії довірили право балотуватися в мери Варни ослові на кличку Марко. Як пояснили ентузіасти, що висунули тварину на керівну посаду, Марко міг би справитися з роллю очільника міста, оскільки на відміну від своїх опонентів старанно працює, не скаржиться на життя, а головне — не бреше й не краде.

Жителі Варни всіляко підтримували Марка, але мер міста Кирил Йорданов заявив, що не збирається сприймати свого суперника серйозно й не має наміру брати участь у дебатах з ослом, оскільки вважає це принизливим. Активісти, що підтримували останнього, заявили, що Марко й сам вважає нижчим за свою гідність мати справу з брудними політиками. Але, як не складно здогадатися, до перемоги осел не дотяг, хоч і дуже старався.

Так Марко став ще однією твариною, якій не вдалося зробити кар’єру успішного політика. Раніше в цей перелік встиг потрапити родич болгарського ослика — український кінь, улюбленець керівника одеського відділення громадської організації «ЗУБР» Валентина Дорошенка. У 2010 році громадський діяч разом з конем зібрався балотуватися в мери Одеси, проте виборчком відмовив парочці в реєстрації.

Однією з причин відмови стала та обставина, що до документів він додав своє фото з конем і без тварини висувати свою кандидатуру відмовлявся. «Без коня я не піду», — рішуче заявив В.Дорошенко, що не особливо засмутило виборчу комісію, яка позбавила одесита і його вихованця можливості брати участь у боротьбі за місце мера міста.

Але історія коня й осла Марка не повинна позбавляти надії звірів, що намірилися скласти людям конкуренцію в політиці. Врешті-решт, історія знає випадки, коли тварини ставали доволі популярними політиками. Ось, наприклад, у каліфорнійському місті Санол для пса на кличку Боско було запроваджено спеціальний пост почесного мера. Боско займав його з 1981 до 1994 року й навряд чи за цих 13 років устиг комусь набриднути.