«Пленум запізнюється з допомогою»
Напередодні засідання пленуму ВАС, запланованого на 16 березня, його секретар Михайло СМОКОВИЧ в інтерв’ю «ЗіБ» розповів, чому положення постанови про біженців, зміни до якої востаннє вносилися в червні 2011 року, знову підкоригують. Також Михайло Іванович повідомив, з яких причин роз’яснення пленуму не можуть своєчасно допомогти судам.
«Справи, пов’язані із затриманням іноземця, розглядаються судом невідкладно»
— Михайле Івановичу, у зв’язку із чим виникла необхідність унести зміни до постанови пленуму ВАС «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні»?
— Така необхідність виникла у зв’язку з прийняттям у 2011 році низки законів, що регулюють перебування іноземців та осіб без громадянства на території нашої держави або тих, хто прибув до України: «Про протидію торгівлі людьми», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми». Також Кодекс адміністративного судочинства доповнено ст.1835, яка регламентує порядок розгляду спорів, пов’язаних із видворенням іноземців та осіб без громадянства. Зокрема, це позовні заяви органів внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки про примусове видворення зазначених осіб та їх затримання.
— Що нового принесли для судів згадані вами закони?
— Новел багато, і вони суттєві. У зв’язку із законодавчими змінами робоча група, яка працює над проектом постанови, пропонуватиме пленуму зміну назви документа — «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення та примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України, та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні». Тобто вже зі зміни назви можна зрозуміти, що нашими новелами, зокрема законом «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», введено нові види захисту біженців — додатковий та тимчасовий.
Законом «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» внесено новели щодо затримання зазначених осіб, які перебувають на території країни, щодо їх повернення, примусового повернення, примусового видворення, поміщення в пункти тимчасового тримання.
— А які ж зміни приніс закон «Про протидію торгівлі людьми»?
— Що стосується цього правового акта (нагадаю, що у 2010 році було прийнято закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми»), то ним визначено новий статус іноземців та осіб без громадянства, які мають особливі права, — це потерпілі від торгівлі людьми. Таким чином, якщо особа підпадає під визначений цим законом захист, то суд не може видворити її за межі України протягом певного періоду. Справи, пов’язані із затриманням іноземця чи особи без громадянства, розглядаються судом невідкладно.
Крім того, Верховна Рада внесла доповнення до КАС. Зокрема, ст.1835 передбачено обов’язкову присутність позивача й відповідача під час розгляду зазначених категорій справ. У цій же статті вказано, що копія судового рішення невідкладно видається особам, які брали участь у справі. Таким чином задоволені вимоги міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства, які раніше нарікали, що їх не викликали в судове засідання й що їм не надавали відповідних судових рішень стосовно видворення з країни чи затримання.
Такими нововведеннями законодавець подбав про на належний судовий захист у цій категорії справ — дотримано принцип доступності. Отже, іноземець чи особа без громадянства знає про рішення суду й може оскаржити його в апеляційному порядку. Оскільки рішення першої інстанції надається відразу, то обмежені строки його оскарження суду та час для апеляційного розгляду таких справ.
На мій погляд, це прогресивні нововведення, і міжнародні організації, зокрема Управління верховного комісара ООН у справах біженців, претензій до судочинства не мають.
— Які питання викликали дискусії серед членів робочої групи? Чи вдалося досягти консенсусу з приводу того чи іншого питання?
— Дискусій з приводу правових позицій серед суддів — членів робочої групи не виникало. До обговорення долучилися й представники Державної прикордонної служби, Генеральної прокуратури, УВКБ ООН, Міжнародної організації з міграції, Державної міграційної служби та Служби безпеки.
Спір викликало питання щодо затримання іноземців, тобто на якій стадії суд має винести рішення за позовом відповідного суб’єкта владних повноважень стосовно затримання іноземця чи особи без громадянства. Керуючись законом «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ми зробили висновок, що суд може задовольнити позов про затримання особи під час вирішення питання про її примусове видворення з території України. Коли ж уже є рішення про видворення, суд може розв’язати питання про затримання цієї особи.
Суб’єкти владних повноважень схиляються до того, що суди повинні давати дозвіл на затримання іноземця чи особи без громадянства до вирішення питання про видворення. Але ми наполягаємо на своїй позиції. Тим більше що помістити осіб до пунктів тимчасового перебування відповідні органи можуть і без дозволу суду, керуючись постановою КМ від 8.02.2012 №70. Адже це не є затриманням у розумінні Кримінально-процесуального кодексу.
— Зазвичай під час розгляду проектів постанов, змін до них деякі питання викликають жваве обговорення суддів ВАС. Вони вносять свої зауваження, заперечують необхідність унесення до постанови того чи іншого пункту. Як ви думаєте, які положення постанови викличуть гостру дискусію під час пленуму, який відбудеться 16 березня? Чи вдасться досягти згоди?
— Вважаю, що пленум ухвалить запропонований проект постанови. Норми закону, які ми роз’яснюватимемо судам, досить чіткі.
Зауваження і застереження стосуватимуться не правових позицій, а викладення змісту. Тобто це будуть редакційні зміни.
«Відтепер суд повинен установити, чи не буде особа піддана катуванню на своїй батьківщині»
— Повернімося до історії прийняття постанови про біженців. Чому її було прийнято лише у 2009 році? Невже до цього в адміністративних судах не виникало проблем із застосуванням законодавства й практика розгляду спорів щодо біженців була однаковою?
— Законодавець дозволив пленуму давати рекомендаційні роз’яснення після узагальнення відповідної судової практики щодо застосування норм матеріального та процесуального права, тобто після того, як справи будуть розглянуті першою й апеляційною інстанціями та дійдуть до ВАС. Тож ми запізнюємося з допомогою.
Після прийняття постанови пленуму у 2009 році міжнародні організації, які опікуються захистом іноземців та осіб без громадянства на території України, задоволені практикою наших судів, які розглядають ці спори. Зверну увагу, що позитивну роль відіграло створення в кожному регіоні 27 окружних адміністративних судів, яким підсудні такі справ. Раніше, коли ці справи слухало близько 600 місцевих загальних судів як адміністративних, дотримувати єдину практику було складно. Тепер це зробити легше, що підтверджують позитивні відгуки представників УВКБ ООН.
Що ж до проблем з розгляду зазначених справ, то в основному вони стосувалися оцінки доказів і джерел їх походження. Іноземці чи особи без громадянства фактично позбавлені можливості збирати докази й надавати їх суду. Суддям також непросто збирати ці докази, потрібно звертатися до міжнародних організацій, МЗС, щоб з’ясувати дані про країну походження громадянина. Це займає багато часу.
Проблеми виникають стосовно дотримання ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою особа не може бути піддана катуванню або іншому нелюдському поводженню. Відтепер при вирішенні справ про видворення іноземців та осіб без громадянства суд повинен з’ясувати країну походження й установити, чи не буде піддана ця людина на своїй батьківщині катуванню чи негуманному поводженню. Конвенцією і законом «Про правовий статус іноземців» визначено випадки, коли особа не може бути видворена за межі України.
— Чи часто суди нехтують наданими пленумом ВАС роз’ясненнями? Якщо такі випадки трапляються, то як боротися з «неслухняними» судами? Яких заходів уживає ВАС?
— У цілому постанов пленуму додержуються. Але вони мають рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими. Якщо суддя обгрунтовує рішення, тлумачить по-своєму відповідні положення законодавства, то це не заборонено.
У моїй практиці траплялися випадки, коли суди йшли врозріз із правовою позицією, викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду, але таке рішення останній залишав без змін. Тому що одна справа — давати роз’яснення, інша — вирішувати конкретний спір, де можуть виникнути непередбачувані обставини.
— Чи не варто в окружних судах запровадити окрему спеціалізацію — справи щодо іноземців та осіб без громадянства?
— На мій погляд, з огляду на особливості цих справ — варто. Судді, які спеціалізуватимуться на їх розгляд, повинні проходити навчання, влаштовані як міжнародними організаціями, так і відповідними державними органами. Всіх суддів навчити неможливо. Будь-яка спеціалізація приводить до більш якісного та оперативного розгляду певної категорії справ. Оскільки спори щодо біженців, іноземців та осіб без громадянства характеризують нашу державу на міжнародному рівні, думаю, спеціалізація навіть є необхідністю.
Зверну увагу, що в адміністративних судах Німеччини, Польщі існує такого роду спеціалізація — справи щодо біженців, іноземців та осіб без громадянства.
— ВАС листом №2197/11/13-11 від 24.11.2011 нагадав суддям місцевих та апеляційних адмінсудів про особливості розгляду справ щодо біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Це був один із заходів, спрямованих на дотримання роз’яснень, викладених у постанові пленуму ВАС?
— У цьому листі акцентовано увагу на збереженні єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист. ВАС дано роз’яснення, що відповідно до ст.116 КАС у такій категорії справ суди мають право об’єднувати їх в одне провадження.
Крім того, у цьому листі дано додаткове роз’яснення щодо застосування ч.2 ст.71 КАС — весь тягар доказування в таких справах покладається на суб’єкта владних повноважень.
— У січні цього року регіональний представник верховного комісара ООН у справах біженців Олдріх Андрісек обговорив з головою ВАС Ігорем Темкіжевим ряд актуальних проблем у сфері судового захисту біженців та осіб без громадянства. Чому, на його думку, в Україні склалася складна ситуацію з розглядом заяв про надання статусу біженця та оскарженням рішень державних органів про відмову в цьому?
— Проблема виникла у зв’язку з реорганізацією державних органів — функції надання статусу біженця було передано від одного до іншого суб’єкта владних повноважень. На цьому етапі в суду виникали питання, хто має бути відповідачем, оскільки один суб’єкт — уже на стадії ліквідації, а інший — ще не діяв. Тому було рекомендовано залучати в ролі відповідачів як одного, так і другого суб’єкта владних повноважень. Залежно від того, якому органу належали ці повноваження, той і відповідав. Це вирішував суд. Нині все чітко визначено, відмов у наданні статусу немає.
— Чи дотримання постанови наближає судову практику України до міжнародних стандартів?
— Безперечно. У постанові містяться навіть роз’яснення щодо застосування судами міжнародних угод (оскільки в них є певні розбіжності): Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Конвенції про статус біженця. В ст.3 першої з них передбачено, що ми маємо перевірити, чи немає в країні походження загроз для людини, що перешкоджає видворенню іноземця. У Конвенції про статус біженця положенням ч.2 ст.33 передбачено, що в окремих випадках, незалежно від стану справ у країні походження, біженця можна видворити.
У постанові пленуму ВАС роз’яснено, що в такому випадку застосовується положення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На мій погляд, на віміну від інших держав, з України іноземці та особи без громадянства можуть бути видворені лише за судовим рішенням, тобто забезпечується 100-відсотковий судовий контроль.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.38 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!